Чому не звертають увагу на здоров’я та життя 900 коломийських студентів?

Коломийська міська рада, а точніше міський голова Ігор Слюзар, вже вкотре ігнорує письмові й усні звернення дирекції Коломийського економіко-правового коледжу (КНТЕУ). У них йдеться про те, що на суміжній території з тилової сторони навчального корпусу розташована аварійна будівля колишнього механічного цеху заводу ”Коломиясільмаш”.

Дирекцію найбільше непокоїть те, що в зоні руйнування даної будівлі можуть опинитися студентська молодь, викладачі та перехожі коломийці.

“Ми просимо Вас створити комісію для перевірки технічного стану аварійної будівлі, а також всіма доступними способами вплинути на власника, щоб він негайно приступив до ремонту і реконструкції будівлі”, - зазначено у листі до пана Слюзара ще 11 березня 2013 року. Проте відповідь від міського голови отримали майже за місяць, у ній повідомили дирекцію про те, що власникові аварійної будівлі - товариству з обмеженою відповідальністю будівельній компанії “ЕСПО” (що міститься на вулиці Коновальця, 35, у місті Івано-Франківську, керівником якої є Огновський К.Я.) направлено листа для проведення робіт з недопущення руйнації будівлі та влаштування навколо неї огорожі.

Протягом тривалого часу вищезазначені роботи так і не провели. Тоді дирекція коледжу вирішила особисто звернутися до ТзОВ будівельної компанії “ЕСПО”, щоб власник даної проблемної будівлі провів необхідні заходи щодо усунення загрози життю і здоров’ю людей, а саме аварійної ситуації.

У відповідь на своє звернення керівництво навчальної установи отримало неочікувану відповідь від ТзОВ “ЕСПО”, будівельна компанія чітко вказала, що не є власником виробничих приміщень механічного цеху на території заводу “Коломиясільмаш” на вул. Б. Хмельницького.

Дана ситуація ставала дедалі незрозумілішою для дирекції коледжу, знову звернулися до міського голови, щоб він навів порядок у місті, яким керує. Вже у травневому листі йшлося про наступне: “Враховуючи те, що аварійна споруда розміщена на території міста, виконавчі підрозділи міської ради повинні б володіти інформацією про власника і не допустити руйнування будівлі з можливими трагічними наслідками. Вдруге просимо виконавчі структури Коломийської міської ради вплинути на власника аварійної будівлі, щоб не допустити можливого травмування людей. Враховуючи вищезазначене, ми в односторонньому порядку знімаємо з себе відповідальність за можливі негативні наслідки, пов’язані з руйнуванням будівлі”.

Та знову у відповідь від міського голови Ігоря Слюзара отримали чергову відписку. Директора повідомили, що “для встановлення того, за ким зареєстроване право власності на аварійну споруду колишнього механічного цеху ВАТ “Коломиясільмаш”, яка розташована поряд з Вашим коледжем, направлено письмовий запит в ОКП “Коломийське МБТІ”. А після отримання відповіді з вищевказаного підприємства міський голова пообіцяв, що відділ управління комунальним майном вживе заходів впливу до власника споруди з метою недопущення її подальшого руйнування.

З того дня вже протягом місяця ні слуху, ні духу, як кажуть у народі. Справжнього власника у маленькому місті Коломиї шукають протягом чотирьох місяців. У чому причина такої бездіяльності міської влади? Невже міському голові байдуже життя і здоров’я понад 700 студентів денної та 200 студентів заочної форми навчання? Протягом тривалого часу, що витрачають на пошуки власника, який має привести дану споруду до належного стану, технічний стан аварійної будівлі погіршується і з кожним днем небезпека зростає. На фотографіях добре видно, у якому стані перебуває колишній цех.

Якщо детальніше, то несуча стіна може впасти у будь-яку хвилину, тріщини збільшуються, будівля сідає прямісінько на очах, цеглини одна за одною випадають зі стін, також на прогнутому даху ростуть доволі великі деревця, а за передню стіну своїм корінням міцно тримається берізка, яка сягає понад 12 метрів… Вочевидь небезпека є, і саме тому дирекція коледжу стурбована бездіяльністю міської ради і просить її негайно вжити необхідних заходів щодо аварійної споруди та її власника, адже саме через бездіяльність можуть загинути люди, а хто тоді відповідатиме за трагічні наслідки?