Полювання на одноруких бандитів

Кінець гральному бізнесу Верховна Рада поклала два з половиною роки тому. Та незважаючи на заборону, бізнес “одноруких бандитів” і далі процвітає в країні. Тепер змінилися лише вивіски та схеми отримання грошей у спраглих до азарту. Салони стали називати інтерактивними клубами, а одноруких бандитів замінили комп’ютерами. Але в травні 2011 р. поза законом опинилися і вони - відповідне рішення підтримали парламентарії. Однак на практиці інтерактивні клуби відкриваються і діють по цілій Коломиї. Як влаштовані гральні заклади в місті та хто опікується забороненим бізнесом, читайте далі.

Заборонений плід солодший

Пройшовшись вулицями міста, знаходимо дев’ять гральних закладів. Про їхнє існування розповідають постійні завсідники, хоча переконують, що це неповний список азартних споруд: у місті їх набагато більше. Характерні риси таких закладів - затягнуті плівкою вікна, велика буква Е з короною над нею чи гачком (своєрідний символ підпільного грального бізнесу). Найчастіше взагалі без будь-яких розпізнавальних знаків - лише з яскравими кольорами на вході. Тут щоденно проводять своє дозвілля та навіть робочий час десятки коломийців. Офіційної статистики жертв індустрії розваг в Україні немає. Але за даними, що публікували газети напередодні заборони грального бізнесу, у 2008-2009 роках, на той час кожен десятий українець був постійним відвідувачем залів ігрових автоматів. Кожен третій грав у азартні ігри не рідше одного разу на місяць, а запеклими ігроманами себе вважали 3% наших співвітчизників, тобто 1,4 млн людей.

Коломиєць Микола випробовував щастя в гральних закладах півроку: програв утричі більше, аніж виграв. Каже, що зрозумів, що ігрозалежний лише після того, як програв усі кошти - власні та заборговані. Повірив, що можна розбагатіти завдяки одноруким бандитам. Як з’ясувалося на практиці, ні він, ні його знайомі не змогли поповнити свої гаманці у гральному закладі.

- Спочатку хвилювався, чи впустять мене пограти, бо на той час не мав ще вісімнадцяти, - розповідає Микола. - Та з цим проблем немає у деяких гральних закладах Коломиї, хоча є такі, що не впускають неповнолітніх. Коли тебе може хтось порекомендувати, як людина, яка зацікавлена грати “по-дорослому”, то таку можливість нададуть. Мене провів мій давній друг. З цього все й почалося.

Ігрову залежність, або так звану лудоманію, умовно можна розділити на три стадії. Перша - особи, що грають за компанію. З цього, до речі, починають майже всі заядлі ігромани. Але якщо після першої сотні програних гривень азартникам, що грають разом з “друзями”, вдається зупинитися, значить пронесло. А от ті, хто не змогли вчасно сказати собі “стоп”, переходять у другу стадію ігрової залежності. Вони починають програвати великі суми, часом і тисячі гривень. І остання стадія - залежність, що робить гравця схожим на алкоголіка чи наркомана. Як тільки у такого молодика в руках опиняється хоч кілька гривень, він одразу несе їх у клуб, часто нехтуючи потребами сім’ї, залазячи в борги, набираючи кредитів. Так відбувалося й з Миколою. Хлопець днював і ночував у гральному закладі. Каже, що там час летить непомітно.

- Коли ти вже перевірений клієнт, то тебе обслуговують особливо, - продовжує бесіду колишній ігроман. - Адміністратор може заварити каву або пригостити випивкою. Якщо за вечір програєш від 5 тис. грн, то зможеш отримати VIP-картку. Це так звані коломийські привілеї для ігроманів. За цією карткою можна придбати елітну випивку чи отримати додаткові жетони.

Які найбільші суми викидають на вітер місцеві ігромани, Микола ствердно сказати не може, лише розповідає, що в його присутності один з відвідувачів програв 8 тис. гривень.

“Сизіфова праця”

І самі азартники, і їхні близькі, одне слово, усі, з ким мені довелося спілкуватися на тему нелегального ігрового промислу, у функціонуванні гральних клубів в один голос звинувачують правоохоронців. Мовляв, вони умисне не помічають, більше того - покривають таку діяльність. Бо чому інакше, спитати б, заборонені ігрові зали уже й не ховаються? А якщо хтось не бачить порушення закону, значить комусь це вигідно.

У міліції переконують: бути такого не може, і посилаються на статистику. У відповідь на журналістський запит Коломийський МВ УМВС інформує, що цього року працівниками відділу було виявлено три факти здійснення незаконної підприємницької діяльності щодо надання послуг грального бізнесу.

І хоча міліціянти розносять “з потрохами” виявлені гральні заклади, порушені справи зазвичай перспективного завершення не мають. Вислів “сизіфова праця” легко можна застосовувати до коломийської боротьби з однорукими бандитами. Доказом цьому став гральний заклад на вул. Грушевського, 95А, який у квітні “слуги у погонах” закрили. Але тут і далі грають. Жителі цього району розповідають, що в день відновлення роботи грального закладу коломийців манили до стін яскравими флаєрами, розважальною програмою, навіть платили всіх охочим по 20 грн, хто випробує свій фарт на однорукому бандиті. Чому в такий акційний день міліцейський автомобіль не проїжджав цією вулицею, залишається загадкою. Але як розповідають затяті ігромани, правоохоронці теж не проти пограти.

- У гральні автомати бавляться і працівники міліції, - переконує колишній ігрозалежний Микола. - Найчастіше вони приходять, одягнені в службову форму, взимку, щоб зігрітися. Вип’ють кави та кілька разів закинуть жетони. Інколи навіть виграють. Бувало й таке, що могли там просидіти по 2-3 доби.

То чий дах над головою?

Хто “дахує” гральний бізнес у Коломиї, сказати важко. За час журналістського розслідування доводилося почути різні версії. Говорили і про місцеві чи обласні правоохоронні органи, столичних бізнесменів, навіть колишніх ув’язнених. Єдине, в чому зійшлися інформатори, - це те, що власників у нашому місті декілька.

Працівник одного з гральних закладів Коломиї Тарас розповів, що заклади найчастіше закривають залежно від того, хто ”дахує”.

- Якщо закладом володіє “дрібна” людина, то більша ймовірність того, коли міліціянти підганятимуть статистику, що саме його заклад закриють, - стверджує Тарас. - Але повірте, за декілька тижнів ці гральні автомати знову запрацюють, якщо не в тому самому місці, то на тій же вулиці. Ніхто не хоче втрачати постійних клієнтів. У людей залежність, тому вони далі ходитимуть грати. Це дуже прибутковий бізнес.

У закладі, де працює Тарас, окрім нього допомагають однорукому бандитові ще один адміністратор, охоронець та програміст, який ще обслуговує інші заклади. Заробітня платня порівняно непогана: за добу адміністратор отримує 100 грн та додаткові відсотки за нових клієнтів.

Саме програмісти забезпечують виграші одноруким бандитам.

- Кожний апарат має певну ємність, тому відсоток прибутковості залежить від цієї ємності, - розповідає ІТ-фахівець Євген Гапич. - В якийсь момент гравець може відчути, що йому фартить, але в той самий час це всього-на-всього запрограмований момент грального апарата. І якщо гравець вчасно не зупиниться, всі виграні гроші він знову вкине в автомат. Але навіть якщо хтось і зірвав куш, то іншому доведеться втратити.

Серед гравців існує думка, що треба піймати фарт, але це нереально. Максимально що можна зробити, це слідкувати, як хтось програє, і лише після цього сісти за цей автомат і почати вкидати гроші. Хоча статистика говорить про те, що навіть у цьому випадку немає ніякого шансу на виграш.

Переважно гравці тішать себе тим, що все ж таки вони виграють або настане той час, коли фортуна їм посміхнеться. Але наразі серед моїх знайомих таких випадків не було.

Тепер у гральних залах розташовані комп’ютери, які підключені до Інтернету. Вони з’єднані з серверами, які стоять десь в офшорах чи країнах, де дозволений гральний бізнес. В Україні є фірми-посередники, які співпрацюють із власниками серверів. Вони продають кредити власникам мереж інтерактивних клубів. До прикладу, іноземці продають 10 000 кредитів за 500 гривень посередникам в Україні. Посередники вже власникові клубу продають ці ж 10 000 за 2 000 гривень.

- Час від часу до нас приїжджає перевірка - продовжує Тарас. - Її ми називаємо “перевіркою з Києва”. Та чи направду вона звідти, сказати важко. Нам такі деталі ніхто не каже. Доводиться зачиняти вхідні двері й вимикати світло, тільки охоронець, завдяки зовнішньому відеоспостереженню, зможе запускати відвідувачів усередину. Тоді на територію закладу можуть потрапити лише перевірені люди, які “здати” ніколи не зможуть, бо тут їхній другий дім. У крайньому разі, щоб застрахуватися, ми просто витягаємо шнур від Інтернету і весь гральний бізнес пропадає.

За словами мого нового знайомого, така система постійно діє в підпільному гральному закладі, який розміщений у ТЦ “Водолій”. Щоб туди потрапити, треба пройти фейс-контроль. Але каже Тарас, що старатися марно, бо там грають навіть поважні люди міста, які готові додатково заплатити власникові, аби їх лише не зустріли зайві очі.

Купи ліцензію і спи спокійно

6 жовтня 2012 року набув чинності Закон України “Про державні лотереї”. Тоді у фахівців виникло багато запитання до нового закону. Зокрема, у Мінфіні зазначають, що закон про держлотереї не відповідає європейським стандартам, фактично не містить ознак можливості державного управління лотерейною діяльністю. Більше того, приватні оператори видають гральні ігри за державні лотереї.

Така ситуація й у Коломиї. “Щоб перехитрити працівників міліції, приватники навіть не отримують, а радше купують ліцензію державної лотереї, - розповідає Тарас. - Так зробили й мої власники. Хоча у нашому закладі розміщені гральні автомати, але ця ліцензія допоможе вберегтися від чергових перевірок”.

Дозволимо недозволене?

У правоохоронних органах кажуть, що борються з однорукими бандитами як можуть. Аби вивести на чисту воду очільника підпільного грального клубу, потрібен час, адже всі вони, як правило, з кримінального середовища. Тому, стверджують борці з нелегальним азартом, незаконний бізнес поки що неможливо викорінити остаточно.

Поки міліціянти воюють з однорукими бандитами, народні депутати зареєстрували законопроект стосовно азартних ігор. Регіонал Олег Царьов пропонує дозволити гральний бізнес у казино при готелях. Проте на організацію ігор з використанням ігрових автоматів, інтерактивних ігор, а також ігор, які передбачають внесення плати за участь у них електронними платежами, - зберегти заборону. Наразі подальша доля цього законопроекту, як і грального бізнесу загалом, невідома.

Виграє той, хто не грає

Трохи менше, аніж програють одноруким бандитам, доведеться ігроманам витратити на лікування від залежності. На Прикарпатті борються з цією недугою лише на кафедрі психіатрії, що на вул. Млинарській у Івано-Франківську. Тут забезпечують таємницю імені, тому ніхто не зможе дізнатися, що ви проходили лікування. Скільки часу лікуватися, визначити може лише лікар. Але щоб не мати таких неприємностей, краще не йти на повідку у наживи та не сідати за однорукого бандита. Бо виграє лише той, хто не грає.