“П’ятизіркові” громадські вбиральні Коломиї

Кажуть, що за станом гро­мадських туалетів мож­на визначити культурний рі­вень країни.

Тішить, що це не єдина ознака культури, адже якщо подивитись на коломий­ські громадські вбиральні, то можна сміливо сказати, що культура у нас відсутня… І хо­чу наголосити - не з вини міс­тян, адже, як з’ясувалося, май­же всі вбиральні, яких, до сло­ва, у Коломиї небагато, перебувають у комунальній влас­ності міста.

У Коломиї громадських вби­ралень налічується лише десять, сім з них перебувають у комунальній власності, дві - у приватній, одна - у держав­ній.

Звичайно, мріяти про євро­пейські “місця громадського користування” з музикою, пі­дігрівом, акваріумами та папу­гами на вході нам і не спадає на гадку, проте хотілося, щоб принаймні в середмісті було де піти в туалет, а люди не шу­кали темних кутків і кущиків.

У Коломиї стан громад­ських вбиралень жахливий. У середмісті поблизу кіноте­атру “Джерело” громадська вбиральня є, але навіть стар­ші містяни не можуть згадати, коли вона працювала.

На рин­ках, залізничному та авто вокзалах туалети платні, а на від­починкових територіях - у та­кому стані, що хочеш чи не хо­чеш, а мусиш шукати кущі. Скільки ж потрібно туале­тів місту Коломиї? Ще за ра­дянських часів існували міс­тобудівні норми, які регла­ментують кількість громад­ських туалетів на душу насе­лення: на кожних 1000 осіб - одна громадська вбиральня.

У Коломиї станом на 01.11.2012 р. кількість населення стано­вить 61 429 осіб. Враховуючи ці дані, вбиралень у нашому місті мало би бути не десять, а хоча б 60. Наявність громадських вби­ралень сильно відрізняєть­ся від потреб, проте, схоже, нинішній владі до цього бай­дуже.

Начальник відділу ко­мунальним майном Мирон Михалушко, у підпорядкуван­ні якого якраз і знаходяться вбиральні, відмовився коментувати болючу проблему гро­мадських туалетів. Мені також забракло слів, коли я особисто відвідала кож­ну вбиральню нашого міста, вони шокували б навіть слі­пого, адже запах тут зовсім не Chanel і навіть не звичайної хлорки.

Прикро те, що у міській раді не дбають про комфорт коло­мийців, попри те, що це їхній прямий обов’язок.

До того ж не забезпечив­ши мешканців та гостей міс­та можливістю справити при­родну потребу в туалеті, тим самим коломийські можно­владці змушують людей по­рушувати чинне законодав­ство. Якщо людина справи­ла потребу в непризначеному для цього місці, то це квалі­фікується як дрібне хуліган­ство, що, залежно від випад­ку, тягне за собою накладен­ня штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або гро­мадські роботи на строк від 40 до 60 годин, або виправ­ні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуван­ням 20 відсотків заробітку, або адміністративний арешт на строк до 15 діб.

Як на мене, усім, хто мати­ме справу з правоохоронцями стосовно цього питання, треба просто направляти представ­ників міліції до нашого мера та його заступників, нехай во­ни платять штрафи, можливо, тоді у Коломиї відремонтують громадські вбиральні та збуду­ють ще декілька нових у люд­них місцях.

Особливо відсутність туале­тів є проблемою для дітей та вагітних жінок. Хоча, напев­не, кожному знайоме відчуття, коли в туалет необхідно бігти вже і в цю секунду, а от що ро­бити, коли поруч нема громад­ської вбиральні, або в неї про­сто страшно зайти, а власники кафе та магазинів, окрім клі­єнтів, у свої туалети нікого не пускають?

Кожен з таких громад­ських “закладів” має відпо­відати нормам, котрі забезпе­чують нормальне функціону­вання та не складатимуть не­зручностей коломийцям і ту­ристам. На жаль, після спіл­кування з міською владою ні­чого оптимістичного сказати не можемо, адже найближчим часом ані планів, ані завдань, ані коштів у міському бюджеті на ремонт чи будівництво гро­мадських туалетів немає.

Проте у коломийців є про­хання до влади:

“Представники Коломийської міської ради, відвідайте громадські вбиральні разом зі своїми дружинами та чо­ловіками, зі своїми дітьми чи батьками-пенсіонерами і ви, мабуть, зрозумієте всю про­блему простих мешканців, адже існуючі туалети на всі 100% не задовольняють по­треби людей і не є окрасою ва­шого, шановні можновладці, лиця”.