Заслужений тренер України, коломиянин Іван Данилишин говорить про поразку “Українських отаманів”

“Українські отамани” зазнали прикрої поразки у дебютному для себе фіналі Всесвітньої серії боксу (WSB). На шляху наших боксерів стали не тільки титулована казахська команда “Астана Арланс”, а й судді, які відібрали щонайменше одну перемогу. Своїми враженнями від яскравих поєдинків з “ГК” поділився експерт із боксу Іван ДАНИЛИШИН.

- Говорячи про перебіг поєдинків, потрібно зауважити, що підсумковий рахунок першого дня фіналу був цілком прогнозованим - 2:3. Наші тренери зробили ставку на двох беззаперечних лідерів - Василя Ломаченка та Олександра Усика, які вкотре підтвердили свій клас, здобувши дві яскраві перемоги. Наступного дня українці мали набагато більше шансів виграти фінал, підтвердженням чого стали три поспіль перемоги Кисліцина, Митрофанова та Гвоздика, які впритул наблизили “Отаманів” до чемпіонства. Нам потрібна була тільки одна-єдина звитяга у поєдинку між Ростиславом Архипенком та Русланом Мурсатаєвим. Гадаю, цей бій був, як мінімум, не програний нашим боксером. Спочатку судді оголосили рівний рахунок (46:48, 48:46, 47:47), проте у результаті віддали перемогу казаху, який, до того ж, мав попередження.

- Невже українській команді не вистачило свого беззаперечного авторитету для того, щоб судді таки віддали перемогу Архипенку?

Потрібно починати з того, що сам фінал не можна було назвати рівним, адже усі поєдинки проходили на території наших суперників. Логічніше було би перший бій провести у Казахстані, другий - в Україні, або навпаки. Тоді наші шанси на чемпіонство були би значно більшими. Більше того, на думку фахівців, тренерів та самих боксерів, у “Отаманів” просто забрали титул шляхом упередженого суддівства. Було видно неозброєним оком, що Ростислав Архипенко діяв набагато точніше за свого опонента, маючи солідну перевагу за кількістю та якістю ударів.

- Як так сталося, що додатковий бій було проведено не у традиційній вазі до 73 кілограмів, а у найлегшій категорії?

Справді, правила фіналу були розписані таким чином, що додатковий бій, або так званий “матч смерті” (на випадок нічиї), заздалегідь передрікав перемогу казахів. Як виявилося, в “Астани” були очевидні кадрові проблеми у ваговій категорії до 73 кілограмів, адже лідери Дерев’янченко та Снігур свої поєдинки відбоксували в основних фіналах. Отже, господарі вирішили провести вирішальний поєдинок у вигідній для себе вазі до 54 кг, де шанси на перемогу у нашого єдиного легіонера серед “Отаманів” молдованина Олександра Ришкана були дуже примарними.

- До речі, Ви згадали про легіонерів. Наскільки справедливим, на Вашу думку, є той факт, що практично у кожній команді відбувалося справжнє засилля іноземних боксерів?

Серед 12 команд-учасниць третього сезону Всесвітньої серії боксу “Українські отамани” виявилися єдиними, хто мав у своєму складі тільки одного іноземця. Інші команди, направду, вдавалися до послуг іноземців. За той же Казахстан виступали українці, іранці, ізраїльтяни, ірландці та інші, а тренував “Астану” український фахівець Сергій Корчинський. Втім, це не було заборонено регламентом змагань. У цьому контексті велике значення мала суттєва фінансова підтримка казахської команди, адже у цій азійській країні бокс - спорт номер один.

- “Українські отамани” посіли друге підсумкове місце у своєму дебютному сезоні у WSB. Такий результат, попри драматичний фінал, можна назвати успішним?

- “Українські отамани” справді гучно заявили про себе у Всесвітній серії боксу. Водночас і боксери, і тренери ставили перед собою виключно максимальні завдання. Втім, зараз питання в іншому: чи вдасться нашим хлопцям повторити срібний результат наступного року, адже у новому сезоні WSB заплановано збільшити кількість вагових категорій, що потягне за собою суттєві фінансові витрати у зв’язку з розширенням штату команд. З іншого боку, такі нововведення підтягнуть у склад “Отаманів” нових перспективних боксерів, що збільшить наші шанси на успішний виступ.

 - Днями один з лідерів “Отаманів” Василь Ломаченко оголосив про свій перехід на професійний ринг. Як оціните такий крок нашого суперчемпіона?

Я переконаний, що Василь цілковито готовий до виступів серед професіоналів. Фактично, Ломаченко виграв усе, що тільки можна виграти серед аматорів, гідно виступив у Всесвітній серії боксу, яка вважається напівпрофесійним турніром. Для свого подальшого росту у нього залишився тільки оди шлях - до профірингу. Щоправда, спершу потрібно буде прилаштуватися до затяжних 12-раундових поєдинків, адже, скажімо, у WSB інтенсивність 5-раундових боїв була значно вища. У “профі”, навпаки, спершу йде розминка, далі - тягучі 3-7 раундів, які, як правило, проходять без особливого куражу, а вся інтрига тримається до самого гонгу. Мова тут йде про легку або середню вагу, де не так вже й часто трапляються нокаути. Проте я впевнений у силах Ломаченка і буду тримати за нього кулаки.

До теми

Ломаченко переходить у ”профі”

Після завершення серії змагань WSB Василь Ломаченко повідомив про перехід у професійний бокс. Інформація про це з’явилася на його офіційному сайті: “Так, після цього сезону буду боксувати у професіоналах”. Любительську кар’єру він закінчив на мажорній ноті: один за іншим декласувавши всіх своїх суперників, в дебютному для себе сезоні у Всесвітній серії боксу і турнірі, в якому виступають без майок і шоломів взагалі, Василь Ломаченко посів перше місце в індивідуальному рейтингу. Те ж саме можна сказати і про Олександра Усіка, який очолив список у суперважкій ваговій категорії.

Є підозри, що за лідером “Українських отаманів” підуть Олександр Усік, Олександр Гвоздик і Денис Берінчик.