Серед розстріляних у Дем’яновому лазі знайшли найбільше вихідців зі Снятина та Делятина

Найбільше людей загинуло у травні. В ці дні в урочищі і проводиться скорботна панахида. Під час скорботної панахиди за жертвами репресій комуністичного режиму в 1939-1941роках, яка відбулася в урочищі під Івано-Франківськом 19 травня, до меморіального комплексу “Дем’янів лаз” з’їхалися люди із усіх районів Прикарпаття. Михайло Юркевич брав участь у національно-визвольній боротьбі у сотні отамана Чайки. Був поранений.

Розповідає, що рани і досі дають про себе знати.

- Христос Воскрес! Ми - районний провід УПА із Надвірної, - розповідає “Вікнам” Михайло Юркевич. - Наш провід заснований 23 роки тому. Наш провід зорганізувався у 1991 році. Ми приїхали поклонитися нашим побратимам, які тут полягли. Того тижня ми були у Пшеничниках. Там полягло понад 600 наших земляків. Під гаслом “визволителів” більшовики нищили невинних людей. Вишукали за що – скажімо, звинувачуючи у куркульстві. Тому у 1942 році було кинуто клич - здобудеш Українську державу або згинеш у боротьбі за неї. Ми воювали із 1942 року і ще понад десять років.

Сьогодні Михайлу Юркевичу - 84 роки, однак соратники жартують, що він виглядає на 54. Михайло Михайлович - дідусь і прадідусь, однак не полишає громадсько-політичну діяльність. Голова районного Проводу Станиці УПА із Надвірної розповів про просвітницьку роботу на чолі організації:

- Ми ходимо на різні акції. Нас часто запрошують у школи. Постійно зустрічаємося із учнями. Я був поранений на Різдво, ще був неповнолітнім. А другий раз - у одному із сіл. Мені проткнули ребро штиком. Потім затримали. Допитували у тюрмі. Били. Де я міг подумати, що мине 50 років, і я буду головою наших хлопців-бандерівців. До молитви!

Священик починає панахиду. Всі шикуються у шеренгу. Поряд із учасниками визвольної боротьби - школярі та студенти, які представляють Всеукраїнську скаутську організацію ”Пласт”.

Митрополит Івано-Франківський і Галицький Іоасаф править панахиду. Слова роздаються на площі величною луною - “Вічний спокій подай Господи”. Отці церкви моляться за упокій душ розстріляних у Дем’яновому лазу. Літня жінка у задньому ряду відкриває парасольку - на сонці температура сягає 35 градусів. Інші делегати ховаються від спеки під затінком деревбіля воріт. Читають інформаційну таблицю, де написано, що розкопки проводило обласне товариство “Меморіал” у вересні 1989 року на підставі свідчень очевидців. Були відкриті 3 ями масових поховань. Виявлені 524 жертви розстрілів політв’язнів у червні 1941 року у в’язниці №1 Івано-Франківська (тоді ще Станіславів). З них 165 жінок. Судово-медична експертиза встановила: серед загиблих більше 80 осіб старші 50 років, 28 осіб - віком менше 20 років. Були і грудні діти.

Жінка і чоловік середнього віку вголос читають із таблиці зверху до низу. Після дати початку розкопок вказані прізвища, імена та по-батькові розстріляних, які вдалося встановити. У списку найбільше людей із Снятина та Делятина. Далі йдеться про те, що перепоховання відбулося 29 жовтня 1989 року.

Зважаючи на велику кількість людей похилого віку серед присутніх на панахиді і сильну спеку, медики не рекомендують довго знаходитися на вулиці, тому ведучі провели захід у стислій формі, і через півгодини оголосили хвилину мовчання. Присутні делегації із Івано-Франківська, Долини, Болехова, Калуша, Коломиї, Снятина. Надвірної та інших міст покладають вінки із квітами до могил жертв репресій.

Гості комплексу висловлювали бажання ознайомитися із експозицією музею, яка розповідає про долі людей, закатованих у Дем’яновому лазі. Однак людям, які з’їхалися до меморіального комплексу, не дозволили відвідати музей.

На прохання “Вікон” працівники музею пояснили, що ремонт у музеї триває уже три місяці. Однак - триває він тільки на словах. Працівники музею самі чистять стіни від плісняви, яка з’явилася після затяжної зими 2013 року. Скільки ще протягнеться ремонт, наукові співробітники не беруться прогнозувати.