ДНК давніх європейців відновили вчені

Вивчення скелетів, знайдених в центральній Європі, змусило учених припустити, що основа сучасного генофонду була закладена в період між 400 і 200 століттями до нашої ери, в епоху неоліту. Результати цього дослідження опубліковані на сайті Nature Communications.

Багаторічні дослідження ДНК сучасних європейців виявили два основні періоди, в ході яких генетичний фонд європейців закладався, а потім значно мінявся.

Це період первинного заселення континенту мисливцями і збирачами 35 тисяч років тому (палеоліт) і хвиля міграції ранніх землеробів з регіону Близького Сходу близько 6 тисяч років тому (ранній неоліт).

Аналіз мітохондріальної ДНК кісток з доісторичних поховань в центральній і північній Європі показує, що генетична спадщина ранніх мисливців і збирачів рослинної їжі була практично стерта пізнішими міграціями. Найбільшу дію на генофонд сучасних європейців чинили події, що відбувалися вже після первинної появи в Європі землеробів з Месопотамії.

Міжнародна група дослідників провела аналіз мітохондріальну ДНК, яка несе стійку інформацію, що передається від матері до дітей майже без змін.

Дослідження такої ДНК в популяціях людини дозволило обчислити “мітохондріальну Єву”, гіпотетичну прародительку всіх людей, що живуть в наш час.

У цьому випадку дослідники зосередили увагу на гаплоїдних клітинах типу H, які найчастіше зустрічаються в мітохондріальній ДНК в Європі. В цей час більше 40% європейців належать до цього генетичного “клану”, причому набагато частіше на заході, ніж на сході континенту.

Дослідники відібрали 37 комплектів кісткових решток у Німеччині і 2 набори з Італії, причому всі вони належали до гаплогрупи H. Ці рештки належать до періоду в 3,5 тисяч років, від раннього неоліту до початку Бронзової доби.

Виділення мітохондріальних геномів у рештках цих 39 осіб виявило динамічні зміни в структурі ДНК. Дослідники встановили, що генетичні структури людей з раннього неоліту майже не зустрічаються серед сучасних європейців.

І лише близько 19% аналізів решток періоду раннього неоліту з центральної Європи вказували на належність до гаплогрупи H.

Проте з початку середнього неоліту структури ДНК починають нагадувати сучасні, що вказує на великі й до цього часу невідомі науці зрушення в характері населення, що сталися приблизно за 4 тисячі років до нашої ери.

“Дивним постає той факт, що генетичні маркери першої панєвропейської культури, яка явно була вкрай успішною, раптово зникають близько 4,5 тисяч років тому, і ми поки що не знаємо, чому”, - говорить учасник дослідження професор Алан Купер з університету Аделаїди в Австралії.