Права та обов’язки потерпілого

При здійсненні криміналь­ного провадження кожен його учасник має чітко визначе­ні права і обов’язки. Допомогти скористатись ними може тільки адвокат, відсутність якого рівно­значна відсутності лікаря при лі­куванні хвороби. З огляду на те, що кожен з нас інколи може опи­нитися в ролі заявника, потерпі­лого, свідка та іншого учасни­ка кримінального проваджен­ня, знати свої права та обов’язки не завадить нікому. Адже незна­ння закону не звільняє від відпо­відальності. Тож наводимо права і обов’язки потерпілого та пові­домляємо про кримінальну від­повідальність, яку вони можуть понести при невиконанні своїх обов’язків.

Протягом кримінального про­вадження потерпілий має пра­во: бути повідомленим про свої права та обов’язки, передбаче­ні Кримінальним процесуальним кодексом України; знати сутність підозри та обвинувачення, бути повідомленим про обрання, змі­ну чи скасування щодо підозрю­ваного, обвинуваченого заходів забезпечення кримінального про­вадження та закінчення досудово­го розслідування; подавати дока­зи слідчому, прокурору, слідчому судді, суду; заявляти відводи та клопотання; за наявності відпо­відних підстав - на забезпечення безпеки щодо себе, близьких ро­дичів чи членів своєї сім’ї, майна та житла; давати пояснення, по­казання або відмовитися їх дава­ти; оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокуро­ра, слідчого судді, суду в порядку, передбаченому Кодексом; мати представника та в будь-який мо­мент кримінального проваджен­ня відмовитися від його послуг; давати пояснення, показання рід­ною або іншою мовою, якою він вільно володіє, безоплатно за ра­хунок держави користуватися по­слугами перекладача в разі, якщо він не володіє державною мовою чи мовою, якою ведеться кримі­нальне провадження; на відшко­дування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в по­рядку, передбаченому законом; знайомитися з матеріалами, які безпосередньо стосуються вчи­неного щодо нього кримінально­го правопорушення, в порядку, передбаченому Кодексом, у тому числі після відкриття матеріалів згідно зі статтею 290 Кодексу, а також знайомитися з матеріалами кримінального провадження, які безпосередньо стосуються вчи­неного щодо нього кримінально­го правопорушення, у випадку за­криття цього провадження; засто­совувати з додержанням вимог Кодексу технічні засоби при про­веденні процесуальних дій, в яких він бере участь. Слідчий, проку­рор, слідчий суддя, суд вправі за­боронити потерпілому застосову­вати технічні засоби при прове­денні окремої процесуальної дії чи на певній стадії кримінального провадження з метою нерозголо­шення даних, які містять таємни­цю, що охороняється законом чи стосується інтимних сторін життя людини, про що виноситься (по­становляється) вмотивована по­станова (ухвала); одержувати ко­пії процесуальних документів та письмові повідомлення у випад­ках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом; корис­туватися іншими правами, перед­баченими цим Кодексом.

Під час досудового розсліду­вання потерпілий має право: на негайне прийняття і реєстрацію заяви про кримінальне правопо­рушення, визнання його потерпі­лим; отримувати від уповноваже­ного органу, до якого він подав за­яву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію; подавати докази на підтвердження своєї за­яви; брати участь у слідчих (роз­шукових) та інших процесуаль­них діях, під час проведення яких ставити запитання, подавати свої зауваження та заперечення щодо порядку проведення дії, що зано­сяться до протоколу, а також зна­йомитися з протоколами слідчих (розшукових) та інших проце­суальних дій, виконаних за його участі; отримувати копії матеріа­лів, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього криміналь­ного правопорушення, після за­кінчення досудового розслідуван­ня. Під час судового провадження в будь-якій інстанції потерпілий має право: бути завчасно поінфор­мованим про час і місце судового розгляду; брати участь у судово­му провадженні; брати участь у безпосередній перевірці доказів; підтримувати обвинувачення в суді у випадку відмови прокурора від підтримання державного об­винувачення; висловлювати свою думку під час вирішення питання про призначення покарання обви­нуваченому, а також висловлюва­ти свою думку при вирішенні пи­тання про застосування приму­сових заходів медичного або ви­ховного характеру; знайомити­ся з судовими рішеннями, журна­лом судового засідання і техніч­ним записом кримінального про­вадження в суді; оскаржувати су­дові рішення в порядку передба­ченому Кримінальним процесу­альним кодексом. На всіх стадіях кримінального провадження по­терпілий має право примиритися з підозрюваним, обвинуваченим і укласти угоду про примирення. Упередбачених законом України про кримінальну відповідаль­ність та Кримінальним процесу­альним кодексом випадках при­мирення є підставою для закрит­тя кримінального провадження.

Потерпілий зобов’язаний: при­бути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості своєчас­ного прибуття - завчасно повідо­мити про це, а також про причи­ни неможливості прибуття; не пе­решкоджати встановленню обста­вин вчинення кримінального пра­вопорушення; не розголошувати без дозволу слідчого, прокурора, суду відомості, які стали йому ві­домі у зв’язку з участю у кримі­нальному провадженні і які ста­новлять охоронювану законом та­ємницю.

Потерпілого у кримінальному провадженні може представляти представник - особа, яка у кримі­нальному провадженні має право бути захисником. Представником юридичної особи, яка є потер­пілим, може бути її керівник, ін­ша особа, уповноважена зако­ном або установчими докумен­тами, працівник юридичної осо­би за довіреністю, а також особа, яка має право бути захисником у кримінальному провадженні. Представник користується про­цесуальними правами потерпіло­го, інтереси якого він представ­ляє, крім процесуальних прав, ре­алізація яких здійснюється без­посередньо потерпілим і не може бути доручена представнику.

Практика засвідчує, що в кримі­нальному провадженні переважна більшість потерпілих для захисту своїх прав послугами адвоката не користується і очікує поки їх пра­ва хтось захистить. Хибна пози­ція. Таку позицію можна прирів­няти до самолікування хворого. Адже кримінальний процес ба­зується на змагальності сторін і в свободі подання ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Недоведеність вини кривдника потерпілого та його виправдання назавжди по­збавить можливості потерпілого на відшкодування шкоди завданої злочином.