Фермерський рух чи фермерський застій?

15 лютого в Києві відбувся двадцять третій з’їзд Асоціації фермерів та приватних землевласників України (АФЗУ). Йшлося про перспективи розвитку сільського малого та середнього бізнесу, можливі шляхи ефективної співпраці з владою, стосунки з якою останнім часом залишають бажати кращого.

Варто зазначити, що в залі того дня зібралися здебільшого рішуче налаштовані люди. Це з’ясувалося одразу після відкриття з’їзду. Делегати говорили винятково про проблеми, з якими стикаються в реальному житті.

Одна з тих проблем стосується законсервованого стану, в якому досі перебуває фермерський рух. Підтвердженням тому слугує хоча б такий факт: протягом кількох останніх років кількість фермерських господарств в Україні залишається незмінною – 40 тис. З цього приводу один з учасників форуму сумно пожартував: “Це вже не фермерський рух, а фермерський застій”.

Президент АФЗУ Микола Миркевич у своїй доповіді пояснив причину такого тупцювання на місці відсутністю держаної підтримки. Без неї, за його словами, фермерам зберегти свій бізнес стає все важче, особливо за умов, коли все навколо дорожчає – і пальне, і мінеральні добрива, і техніка, і запчастини до неї, а закупівельні ціни на сільгосппродукцію знижуються.

Така реакція держави на ситуацію, на переконання Миколи Миркевича, є цілком логічною. Нинішня влада все частіше помічає безкраї поля агрохолдингів і майже не звертає уваги не гектари та окремі ділянки, які обробляють фермери й одноосібники.

Микола Миркевич впевнений, що такий підхід шкодить Україні. Адже саме невеликі господарства переважно створюють нові робочі місця, дбають про соціальний розвиток сільських територій. Фермери не можуть діяти інакше, бо живуть серед односельців і змушені разом з ними вирішувати проблеми, з якими стикаються. Інша справа – власники великих господарств: перебуваючи на міському асфальті, вони переважно дбають про прибутки та надприбутки. Доля українського села їх не обходить.

Микола Миркевич послався на американський досвід. За часів великої депресії, сказав він, США зробили ставку не на аграрних олігархів, а на дрібних та середніх сільгоспвиробників. І значною мірою, завдячуючи їхнім зусиллям, змогли подолати глибоку економічну кризу, зробити країну процвітаючою.

Позицію Миколи Миркевича підтримали всі учасники фермерського з’їзду. Це означало лише одне – він зачепив за живе. І це підтвердилося наступними виступами делегатів.

Зокрема, фермер з Рівненщини Олег Поліщук визнав, що через надмірну дешевизну він і його колеги змушені щороку переорювати великі площі, на яких вирощують овочі. Виявляється, що так їм зробити набагато економічніше, ніж вивозити ті ж помідори та огірки на оптові або роздрібні ринки.

Ситуація складається неординарна. Нинішня статистика підтверджує, що Україна збільшує обсяги імпортованої городини. За інформацією заступника міністра аграрної політики та продовольства Олександра Сеня, фруктовий та овочевий експорт становить 8-10%. Тож невипадково, що покупці постійно бачать на прилавках вітчизняних магазинів картоплю, привезену з Єгипту, часник, який має китайське походження, яблука, вирощені в сусідній Польщі, зелень – з Ізраїлю. Складається враження, що на українських чорноземах усе це виростити неможливо.

Олег Поліщук торкнувся і проблеми ціноутворення в тваринництві, яка також складається не на користь фермерських та одноосібних господарств. За вартості одного літра молока в 1,7-2 грн., сказав він, корова сама побіжить на м’ясопереробний завод. А влада ще дивується, чому селяни пускають худобу під ніж.

Важлива тема – недолуга податкова політика. Вона змушує фермерів йти в тінь. Бо окремо оподатковується земля, а окремо – продукція. Як би успішно не працювало господарство, але такого подвійного податкового навантаження воно не витримає.

Щодо цього Олег Поліщук запропонував: “Ми хотіли б мати єдиний податок. Щоб могли його один раз сплатити і… Ні, не спати спокійно протягом року, а спокійно працювати весь цей час”.

На з’їзді згадувалося, що в багатьох країнах фермери мають пільгове оподаткування, а в окремих випадках навіть взагалі звільнені від податків. Тож чому Україна не запозичує такий досвід, який допоможе їй економічно зміцніти? А тим часом вона залишається на 152-му місці в світі за рівнем сприяння розвитку бізнесу. Це відомо з останніх даних Світового банку.

Фермер зі Львівщини Ярослав Кардаш переконував, що продовжений до 2016 року земельний мораторій не захищає фермерів. Бо, по суті, в Україні вже зараз мають місце випадки земельного рейдерства.

Фермери занепокоєні й тим, що адміністративними методами (через підвищення нормативно-грошової оцінки) їх змушують збільшувати орендну плату за землю. Вони переконані, що такі дії економічно необґрунтовані та мають популістський характер. Влада намагається підіграти настроям власників земельних паїв, перетворити на своїх симпатиків, що особливо багато важить під час виборчих кампаній. Глибоке обурення серед делегатів з’їзду викликало повідомлення про реєстрацію у Верховній Раді законопроекту, у відповідності до якого орендна плата має зрости ще втричі.

Президент Української аграрної конфедерації Леонід Козаченко зазначив, що 2011 року з кожного гектару фермери сплатили державі по 1274 грн. Разом це склало 60 млрд. грн. Натомість у вигляді дотацій отримали лише 16 млрд. грн.

За даними Леоніда Козаченка, аграрії отримують у 10 разів менше дотацій, ніж шахтарі. На другому місці за цим показником перебувають працівники хімічної промисловості, а на третьому – транспортники.

Тож не дивно, що рішення фермерського з’їзду були наступальними. Звертаючись до Президента України, вони наполягають на тому, щоб доручити уряду “підготувати законопроект, який передбачав би, зокрема, спрощену систему оподаткування шляхом запровадження єдиного податку для фермерських господарств”.

Серед вимог - також необхідність розробки програми розвитку сільськогосподарської обслуговуючої кооперації. Фермери вважають необхідною умовою узгодження кандидатури міністра аграрної політики та продовольства з громадськими організаціями.

У зверненні до Верховної Ради фермери наголошують на необхідності внесення до Земельного кодексу України змін, які б надали їм право на безоплатну передачу в приватну власність земель, якими вони постійно користуються.

Побажання до Кабінету Міністрів – при внесенні змін до Держбюджету на поточний рік передбачити кошти для розвитку середніх та невеликих сільськогосподарських виробників та інфраструктури, соціальної сфери українського села. Ця сума має, зокрема, включати фінансування державних програм з підтримки фермерських господарств у розмірі 700 млн. грн. та сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів – у розмірі 500 млн. грн.

З’їзд знову обрав президентом АФЗУ Миколу Миркевича. Як бачимо, дискусія вийшла дуже гаряча. Фермерів турбує велика кількість проблем, які їм доводиться щоденно долати. Серед найгарячіших – земельні питання. Саме тому в рамках з’їзду був організований практичний семінар на тему “Актуально про право власності на землю”, на якому експерти проектів USAID “АгроІнвест”, “Об’єднуємося заради реформ”, а також Асоціації “Зелена спілка України” відповіли на численні запитання щодо земельних відносин, які складаються в Україні, і тих змін, яких останнім часом зазнало національне земельне законодавство.

Автор: Тарас ТЕРНІВСЬКИЙ, Національний прес-клуб з аграрних та земельних питань