Всі діти усміхаються однаково

Черченський обласний навчально-реабілітаційний центр відчинив свої двері для дітей з порушеннями опорно-рухового апарату 23 серпня 2011 року з ініціативи начальника головного управління освіти і науки Івано-Франківської ОДА Зінаїди Болюк. Цей заклад особливий тим, що тут його вихованці мають можливість одночасно навчатися за програмою загальноосвітньої школи, а також отримувати реабілітаційні послуги: масаж, розробки, лікувальну фізкультуру, плавання, сірководневі ванни, обгортання торф’яними грязями, фізпроцедури, ароматерапію.

Знайомтеся, це ми

І ось я на порозі Черченського навчально-реабілітаційного центру, що на Рогатинщині. Відчиняю двері і бачу 34 його вихованців, які щиро усміхаються. Це не може не розчулити чи залишити байдужим до непростих доль цих дітей. Проте найголовніше те, що самі дітлахи не втрачають найважливішого — надії на своє одужання та повноцінне життя.

Важливо, що цей центр — обласного підпорядкування, тому він не обмежується вихованцями лише з Рогатинського району. Тут навчаються особливі діти від шести до одинадцяти років з різних куточків Прикарпаття та з різними діагнозами: вроджені чи набуті деформації опорно-рухового апарату, церебральний параліч, наслідки поліомієліту та інфекційних поліартритів, артрогрипоз, хондродистрофія, міопатія.

“У закладі створено всі умови для реабілітації, гармонійного розвитку й інтеграції в суспільство наших вихованців”, — розповіла директор центру Надія Шемберко. Для кожної дитини лікарі центру розробили індивідуальну програму реабілітації, яка складається з розробок, масажів, лікувальної фізкультури. У центрі є легкоатлетична зала, обладнана необхідними тренажерами, гладіаторськими та шведською стінками. Вчителі лікувальної фізкультури працюють за світовими методиками реабілітації, використовуючи індивідуально кожен тренажер. Діти, дивлячись у дзеркала, стараються з усіх сил, самі корегують допущені помилки, намагаються робити запропоновані вправи якнайкраще.

“Справа дрозда”

“Це навчально-реабілітаційний заклад, — наголошує Н.Шемберко, — тому тут ми здійснюємо повноцінне навчання за програмою загальноосвітньої школи, корекцію вад розвитку, реабілітацію і, звичайно, лікування. Реабілітаційний простір — це масажі, лікувальна фізкультура, розробки, плавання, сірководневі ванни, обгортання торф’яними грязями, фізпроцедури, ароматерапія. На плавання своїх вихованців возимо до Рогатинської спортивної школи, а на ванни, обгортання, фізпроцедури, ароматерапію — до санаторію “Черче”. У нас навчання відбувається за семестровою системою, мінімальний термін перебування в нашому закладі — один семестр. За цей час проводиться повноцінне навчання, лікування та реабілітація дитини. Звичайно, наші вчителі та реабілітологи не чарівники, але зупинити розвиток хвороби, дати початок одужанню — це в наших силах”.

Всі хочуть миттєвого результату, зізнається Надія Шемберко. Проте тут його не може бути, адже реабілітація та лікування дітей з вадами опорно-рухового апарату — тривалий процес. “Батьки таких діточок повинні мати багато терпіння, — констатує вона і як приклад наводить притчу Бруно Ферреро “Справа дрозда”. — В цій притчі йдеться про дрозда, який дзьобав бузину, а опісля чистив дзьоба. і через якийсь час на тому місці виріс кущ бузини. Так само і в нас. Немає нічого миттєвого. Має пройти певний час для того, щоб лікування дало свої плоди. і сьогодні ми вже маємо результати”.

Ідеальні умови

“Наш заклад є ідеальним для своїх вихованців, — переконана Н.Шемберко. — У нас кожна дитина має можливість виявити свою індивідуальність через спів, танець, участь у театральному гуртку тощо. Адже не завжди такі діти почуваються затребуваними в загальноосвітній школі. У нас кожна дитина виступає на шкільних святах, а це не може не додавати впевненості у своїх силах”.

У кожному класі цього закладу є спеціальні антисколіозні парти, розраховані на одного учня, щоби дітки, попри свої фізичні особливості, могли сидіти за партою в інвалідному візку, вільно і комфортно почуватися за нею. “Ми розкладаємо парти в будь-якому порядку і в будь-якій системі. Наші вчителі застосовують інтерактивні методи навчання. У нас дуже мудрі, хороші діти”, — наголошує Надія Тарасівна.

Мінімальна наповнюваність класів — п’ять учнів, максимальна — десять. У центрі є діти, яких треба підвести до дошки, це для них дуже важливо, тому що дитина також хоче взяти крейду в руки і написати на дошці речення чи приклад. Очі тих дітей, які вперше написали на дошці крейдою, світяться від щастя.

Маленький дім

У Черченському реабілітаційному центрі діти вивчають шкільну науку, набираються здоров’я, проте насамперед вони вчаться бути самостійними та реалізовувати свої бажання. А починають із найпростішого на перший погляд: самостійно застеляють ліжко, витирають класну дошку та взуваються. Для них насправді це не просто буденні речі, в дечому — навіть справжній подвиг.

“Кожна дитина хоче мати свою домівку, і вони знаходять у нас свій маленький дім. Коли після першого семестру навчання дітям доводиться роз’їжджатися по своїх домах, то вони не хочуть їхати з центру. Адже їм тут добре, тут вони почуваються повноцінними”, — підсумовує директор.

Для того, щоби бути здоровим, насамперед треба добре харчуватися. Це розуміють у закладі, отож для своїх вихованців організували чотириразове харчування. Взимку, щоби дітлахи не хворіли, до їхнього меню додають цибулю і часник.

Перспектива розвитку

Надія Тарасівна відверто зізнається, що не вважає заклад, який очолює, вже повністю сформованим, адже для цього мають пройти, напевно, десятки років. “Ми ще й сьогодні всього вчимося, але дорогу долає той, хто йде, а творчий колектив центру — в постійному пошуку”, — підсумувала вона.

Кожного року заклад удосконалюється. У 2011-2012 навчальному році тут навчалися дітки перших-четвертих класів, у 2012-2013 році додали ще п’ятий клас, а в 2013-2014 р. планують відкрити і шостий клас. “Чим швидше дитина починає лікування і реабілітацію, чим довше вони тривають, тим кращим є результат, — наголошує Н.Шемберко. — Тому мріємо стати закладом, де б могли навчатися й проходити реабілітацію учні другої ланки, до дев’ятого класу. Для цього потрібно добудувати приміщення. і батьки дітей центру підготували колективне звернення до голови Івано-Франківської ОДА з проханням посприяти у добудові закладу, де їхнім дітям дають надію”.

У Черченському навчально-реабілітаційному центрі я провела фактично цілий день, побувала на уроках, під час реабілітаційних процедур у закладі та лікувальних — у санаторії. Побачила щасливі усмішки дітей, які тут набираються сил та оздоровлюються. Вони тут і справді як вдома. Їх тут люблять, їх чують і їм допомагають. А як може бути інакше, якщо працівники закладу керуються у своїй роботі словами Софії Русової: “Підсвідоме бажання кожної дитини — бути мудрою, здоровою та йти впевнено по життю, а завдання дорослих — допомогти їй пізнати саму себе”. “Ми допомагаємо дітям пізнати самих себе, знайти в собі потаємні кишеньки, в яких десь заховалася надія на те, що вони будуть здоровими. Ми хочемо, щоби діти розуміли, що вони є такими ж, як усі інші, і їхні фізичні вади не є перепоною для життєвої реалізації, бо всі діти усміхаються однаково”, — підсумувала Надія Шемберко.

Опубліковано в рамках проекту “Доступний світ” за підтримки Фонду розвитку ЗМі Посольства США в Україні.