Польські підприємства готові купувати у нас біомасу і навіть сміття

Івано-Франківська торгово-промислова палата організувала зустріч керівників підприємств та підприємців — членів ТПП з “десантом” представників бізнесу з м.Хшанова (Польща), яке розташоване за 72 кілометри від Кракова.

“…Й черпати взаємну користь”

Передусім варто наголосити на двох її особливостях. По-перше, на відміну від численних зарубіжних бізнес-делегацій, котрі приїжджають на Івано-Франківщину з одним лише прагматичним наміром просунути свій товар на наш ринок і неодмінно продати нам щось із того, що самі виробляють, або ж, купуючи у США чи ЄС, перепродують, чільник делегації — президент Хшанівської промислової палати Стефан Адамчик передусім акцентував на тих моментах — історичних і ментальних, котрі об’єднують поляків й українців, а вже лише по тому — на бізнесі. Бо попри те, що Польща вже віддавна є повноправним членом ЄС, невеликим підприємствам і приватним підприємцям з польської периферії адаптуватися до жорстких конкурентних вимог, які диктує великий іноземний бізнес, передусім німецький, англійський та американський, досить складно. “Це нелегка робота”, — відверто зізнався С.Адамчик. А тому спільні проекти хшанівців і прикарпатців, на його погляд, дозволили б підтримувати одне одного у розвитку господарки й черпати з цього взаємну користь. Члени Хшанівської промислової палати також готові вже сьогодні, поки Україна ще не стала членом європейської унії, активно допомагати нам просувати українські товари і послуги на ринок Європи — один із найбільших у світі.

По-друге, більшість пропозицій, які привезли представники польської делегації, — це проекти партнерства і взаємної вигоди в бізнесі. Наприклад, директор будівельної фірми “Modern-bud” Збірнєв Нірбор розповів, що його компанія зацікавлена у дистрибуції на Івано-Франківщину, зрештою, й в Україну загалом, облицювального каменю-пісковику.

— Але мені хочеться провести переговори з прикарпатськими фірмами, які виробляють кераміку, будівельні та інші матеріали або ж торгують ними, щоб визначитися, яку продукцію ми могли б купувати тут, у вас, на Івано-Франківщині, — підкреслив Збірнєв Нірбор. — Щоб наш бізнес давав взаємну користь. і щоб, до речі, фури не возили в один чи другий бік повітря…

Додамо, що, на відміну від івано-франківських навіть авторитетних забудовників, котрі наразі зароблені від продажу квартир кошти інвестують здебільшого в нове будівництво торговельних центрів і офісних приміщень, мережу продуктових магазинів, “Modern-bud”, окрім, власне, будівництва, розвиває виробничі потужності з випуску будматеріалів, пінопласту й розвиває торгівлю, але суто будматеріалами.

Звичайно ж, розповідаючи про бізнес-зустріч в Івано-Франківській ТПП, не можна не сказати про Казім’єжа Валасіка з м.Явожна, який долучився до делегації Хшанівської промислової палати. К. Валасік — директор підприємства “DOM-el III” і водночас чільник “Ґражди господарчої” у Явожні — місті зі 100-тисячним населенням. Його ще до початку зустрічі тепло вітав заступник ДП “63-й котельно-зварювальний завод” Віталій Костишин. Казім’єж Валасік уже тривалий час замовляє і купує на заводі металеві решітки до камінів, що дозволяє іванофранківцям хай і не багато, але все ж заробити. Це, власне, і є конкретним прикладом того, як підприємства та приватний бізнес країн-сусідів можуть виручати і підтримувати одне одного.

Але солома “відкатів” не дає

Окремо хотілося б загострити увагу на ще одних, образно кажучи, дверях, які польські партнери запропонували прочинити для прикарпатців.

Поки з кишень пересічніх українців витрушують мільярди олігархам на купівлю пересувних бурових веж та розбудову приватних сонячних і вітряних електростанцій, а шахтарі гинуть у підпільних копальнях на Донбасі та Луганщині, селяни масово спалюють солому, зелений підріст у посадках і очерет. Тобто те, що нічого не коштує, але завдяки чому можна було б освітлювати й обігрівати десятки, а можливо, й сотні міст і районів. Але солома, на жаль, “відкатів” чиновникам не дає. Та й українським олігархам вона не цікава, бо масштаби зиску від її переробки не ті. Тому-то цей ресурс, який найшвидше міг би замінити величезну кількість газу, який нам “по-братськи” утридорога продає Росія, не знайшов належного відображення в урядовій програмі енергетичної безпеки України.

Тим часом поляки, як і українці, продовжують добувати вугілля і наважилися, аби позбутися залежності від жадібного і примхливого “Газпрому”, допустити іноземні компанії до розвідки і розробки національних покладів сланцевого газу. Проте, на відміну від нас, для виробництва тепло- й електроенергії вони активно використовують і біомасу — найдешевший ресурс, який дає сама природа.

Нині за обсягами використання всього того, що, образно кажучи, горить, наші сусіди підійшли до тієї межі, що готові платити євро й імпортувати біомасу аж із Прикарпаття. Зокрема, К.Валасік, який має угоди на її постачання для електростанцій Польщі, привіз на бізнес-зустріч до Івано-Франківська й таку ділову пропозицію: його підприємство “DOM-el III” готове щомісячно закуповувати у нас від кількох сотень до кількох тисяч тонн біомаси. Оголошуючи про це, він підкреслив, що йдеться не лише про піддони, які прикарпатські підприємства і підприємці вже постачають на експорт і що, як на наш погляд, є не зовсім правильно, а й про солому та інші рослинні рештки, придатні для виробництва світла і тепла.

Жаль, що на зустрічі не було підприємств-підрядників ЄРЦ з Івано-Франківська й представників комунальних підприємств з Калуша, Коломиї та інших міст області. Бо якраз співпрацею з тими, хто наразі щоденно збирає і вивозить “на природу” тонни твердих побутових відходів (ТПВ), був зацікавлений Станіслав Міркут, який представляв підприємство “P.P.H.U. Eko-Recykling” з м.Хшанова. Звертаючись до прикарпатських підприємців, С.Міркут зауважив, що очищення довкілля від сміття і в його країні є не до кінця розв’язаною проблемою. Над цим ще треба, зазначив він, багато працювати. Але попри це його підприємство готове розглядати пропозиції й укладати з підприємствами і підприємцями Прикарпаття угоди на експорт до Польщі побутових відходів — пластику, скла, викинутих на смітники телевізорів і радіоприймачів, холодильників та інших ТПВ.

Насамкінець варто ще згадати про пропозицію власника ливарного заводу “Hardkop” Сильвестра П’ясного. Його підприємство зацікавлене в закупівлях нікелю, алюмінію, міді та інших металів. “Ми купуємо їх у Гамбурзі, проте знаємо, що всі вони українського походження”, — зазначив він, маючи на увазі те, що близькі сусіди могли б налагодити торгівлю й без посередника, який географічно розташований аж за Польщею.

Стефан Адамчик запросив президента Івано-Франківської ТПП Василя Гуменюка разом із представниками прикарпатського бізнесу відвідати Хшанівську промислову палату, висловивши сподівання, що це станеться щонайдалі на початку 2013 року. А ще він і Казім’єж Валасік наголосили, що у Хшанові та Явожні представники ділових кіл Івано-Франківщини завжди зможуть розраховувати на їхню підтримку.