Тарас Возняк: Пінзель вийшов у світ…

Днями відомий львівський культуролог і філософ Тарас Возняк повернувся з виставки творів геніального “українського Мікеланджело” — митця-скульптора Іоанна-Георга Пінзеля у Луврі. Нагадаємо, що саме пан Тарас є одним з ініціаторів й активних промоутерів просування творчості цього великого майстра скульптури на Захід. З цього приводу ми взяли у нього коротке інтерв’ю.

— Тебе позиціонують як успішного українського культуртрегера, тобто місіонера, що працює на взаємопроникнення й взаємозбагачення культур. А з чого починалася промоція Пінзеля?
— Спершу ідея полягала навіть не в промоції геніального Пінзеля, а швидше в промоції західного регіону України. Ми довго шукали великого знакового символу — шляхетної фігури, відповідного об’єкту чи об’ємного процесу, що міг би викликати шалену зацікавленість в українському культурному просторі, а також бути вельми цікавим і для балуваного західного естета. Саме тому зупинилися на постаті великого майстра Пінзеля, який працював у цих трьох західних областях України й відповідав певним естетичним критеріям високого мистецтва у світовому контексті. Отож спершу поетапно було організовано серйозне зацікавлення трьох обласних і трьох міських рад: Львівської, Тернопільської та Івано-Франківської, які згодом разом зі своїми облдержадміністраціями проголосили 2007-й роком Іоанна-Георга Пінзеля у трьох галицьких областях. Своєю чергою це викликало відповідний резонанс і в широких колах суспільства. Зразу зауважу об’єднавчий фактор спільних зусиль: було задіяно усі три музеї: львівський на чолі з Возницьким, тернопільський та ваш івано-франківський з його директором Михайлом Дейнегою. Особливо хочу зазначити, що більшість скульптур походить з Івано-Франківщини, в чому є й велика частка заслуги мистецтвознавців вашого художнього музею — Мирослава Аронця та покійного вже Віктора Мельника, а також колишнього голови обласної ради Ігоря Олійника. інший рівень інформаційного плану полягав у випуску концептуального альбому про спадщину Пінзеля, який ми зробили спільно з видавництвом “Грані-Т”. Згодом до інформаційної промоції додалися фільми на цю тему: спершу — львівських авторів, потім — розлогий фільм японських мистецтвознавців. А потім і культурні кола Польщі також видали чудовий художній альбом творів Пінзеля. Зрозуміло, що без численних освітніх поїздок, семінарів, зустрічей і, що головне, без істотної інформаційної підтримки в ЗМІ, зокрема і вашої газети “Галичина”, навряд чи можна було б пробудити масову зацікавленість до творчості Пінзеля. Пригадаю, що в ту пору навіть було поставлено риштування навколо музею Пінзеля у Львові, правда, згодом його розібрали, дах якого сьогодні протікає.

— Вперше 27 творів геніального майстра скульптури українського бароко Іоанна-Георга Пінзеля у Луврі. А як ти залучив до цього проекту фахівців Лувра?
— Як відповідальний за міжнародні відносини у Львівській обласній раді у 2007-2008 рр. я ознайомив з роботами Пінзеля нашого колегу — радника голови Львівської обласної ради у Франції Яна Долла, який шукав тоді культурологічні проекти, що могли б об’єднати Україну та Францію. Саме він висловив надзвичайно нахабну і неймовірну думку: “Виставімо твори цього великого майстра в Луврі!”. Спершу він привіз відомого колегу-художника з Парижа, який детально вивчив усі аспекти творчості Пінзеля. В скорім часі Ян повідомив листом, що домовився про нашу зустріч з керівництвом Лувра. Переговори завершилися повним успіхом, і по них до Львова приїхала поважна делегація відповідних фахівців Лувра у складі наукового співробітника Гільєма Шерфа та експозиціонерки Аврори Баслі на чолі з керівником департаменту скульптури цього музею Жаклін Бреск. Делегація об’їхала всі три області Галичини та ознайомилася з творами руки Пінзеля, і тоді вже процес приготувань до виставки пішов повним ходом.

— Недавно відомий директор Асоціації журналістів історичної, культурної та релігійної спадщини Бенедикт Сагазан на своєму блозі, ретельно розглядаючи бюджет міністерства культури і масових комунікацій Франції на 2013 рік, який сягатиме 7,4 мільярда євро, бідкався, що на утримання та реставрацію їх історичної спадщини виділено тільки 303 млн. євро. А у нас — 293 млн. доларів було виділено торік на все Міністерство культури. Що думаєш з цього приводу?
— Їхній бюджет і наш — дві великих різниці, як кажуть в Одесі. Це стосується і культури. На культуру й туризм французи виділяють просто шалені кошти. А щодо державницьких підходів, то на відкритті такої престижної виставки творів українського мистецтва в Луврі мав би бути присутній від української сторони Президент чи принаймні прем’єр-міністр, але через політичні розклади сталося так, як сталося. Ми ж зробили, що змогли.

— Як французи сприйняли виставку?
— Вони її ще сприймають, і робити певні підсумки зарано, адже виставка творів Пінзеля в Луврі триватиме три місяці. Але окремі представники французького бомонду та серйозні дослідники-мистецтвознавці, які цікавляться Україною, виявили інтерес до неї. Хоч, на жаль, у нас немає відповідних промоційних фірм чи компаній, які б фахово просували певний культурний продукт нашої країни. Але ніщо не заважає українському урядові найняти відповідну престижну фірму, щоб вона зробила відповідну промоцію. Тим більше, що Пінзель того вартий. і невідомо, чи в найближчі десятиліття ми зможемо здивувати тих самих французів подібним до цього проектом. Безсумнівним залишається одне: Пінзель вийшов у світ і його визнання розпочалося зі знакового місця — мистецького серця Франції — Лувра.