Українців у Румунії більше, ніж за офіційними даними

Як ми вже повідомляли, прикарпатські учасники Другого міжнародного ярмарку буковинського туризму, що відбувся в Сучаві (Румунія), мали зустрічі з генеральним консулом України в цьому місті Василем Боєчком.

Відомий український дипломат, до речі, родом із Тернопілля, 2010-го отримав своє третє призначення на роботу в Румунію. А загалом у різні періоди української новітньої історії він провів у цій країні вже 12 років. Консул досконало володіє румунською мовою, набув величезного досвіду українсько-румунських відносин, чудово орієнтується в політичному, соціально-економічному й культурному житті сусідньої держави. А оскільки бере активну участь і у святах та буднях румунського українства, то втаємничений чи не у всі аспекти життєдіяльності й тутешньої громади етнічних українців, яких у Румунії проживає, за різними даними, від 54 до 62 тисяч. Тим-то Василь Дмитрович - дуже цікавий співрозмовник. Гадаємо, гріх було б не запропонувати хоч би фрагменти наших бесід із В.Боєчком увазі читачів “Галичини”…

- Пане Василю, чим живе нині ваше відомство?
- Живемо тими настановами, які дали Президент, прем’єр-міністр, глава МЗС під час наради керівників закордонних дипломатичних і консульських установ, що відбулася 2-4 жовтня в Києві. Нас закликали займати дедалі активнішу позицію в питанні захисту економічних інтересів України у світі, зокрема сприяти презентації наших фірм і товарів за кордоном, проведенню бізнес-форумів. Маємо представляти на тому чи іншому світовому подіумі найкращі вітчизняні технології й науково-технічні досягнення. А також мусимо й іншими шляхами шукати потенційних інвесторів для вітчизняної господарки й зацікавлювати їх можливостями ведення бізнесу в Україні.

Звісно, що насамперед оформляємо документи, необхідні для переїзду з Румунії до України. Виконуємо й інші звичайні консульські функції, пов’язані з відкриттям віз та з іншими процедурами. Роботи вистачає, адже в нашому віданні - 12 прикордонних повітів, які найгустіше заселені етнічними українцями. А, сказати б, друга частина консульських повноважень полягає загалом у сприянні нашим громадянам у перетині румунського кордону та підтримці їхньої тутешньої діяльності чи то з презентації українських підприємств, які вони представляють, чи з реалізації якихось двосторонніх проектів. Основне тут для нас - забезпечити захист прав громадян України, а також вітчизняних юридичних осіб, які мають експортно-імпортні зв’язки з представниками румунського бізнесу в прикордонній зоні.

- Перетин будь-якого кордону завше пов’язаний з труднощами. Але в тому, що консульське сприяння цій справі саме на митному переході “Порубне” між Чернівецькою областю й Сучавським повітом вельми ефективне, прикарпатські учасники Буковинського турфоруму переконалися наочно. Зокрема, зворотний шлях ми взагалі подолали з рекордною швидкістю - за 15 хвилин. Чи багато стається всіляких ексцесів, пов’язаних з митним оглядом або іншими процедурами, які потребують вашого втручання?
- На жаль, їх ще вистачає. Показовим у цьому плані є літо. Адже на період літніх вакацій і відпусток завше припадає пік туристичного сезону. А цьогорічна пора для нас була особливо гарячою. Адже через Румунію їздять наші співвітчизники із Західної України на відпочинок до Болгарії. Отож рідко який день минав без того, щоб не доводилося втручатися й допомагати їм розв’язувати проблеми, які з тих чи інших причин виникали під час перетину ними кордону. Найгірше, коли нерідко й цілі екскурсійні автобуси з дітьми застрявали на день-другий то ще на українській стороні, то вже на румунській. Звісно, що ми не могли стояти осторонь таких прецедентів, а в міру сил і можливостей впливали на ситуацію. Та відрадно, що в кожному разі митні й прикордонні служби з обох сторін не відмовляли нам у співпраці з тих питань.

- Усе ж, яким чином консульство в Сучаві, крім виконання своїх головних функцій, має сприяти євроінтеграції України, як того вимагає владний Олімп?
- Власне, наше генконсульство вже давно надає відповідно до положень Договору про відносини добросусідства і співробітництва між Україною та Румунією, укладеного в червні 1997 р. у Констанці, необхідну дипломатичну допомогу українсько-румунському транскордонному співробітництву, і не тільки економічному. Зокрема, сприяємо реалізації проектів у рамках, скажімо, таких спільних операційних програм “Румунія - Україна - Республіка Молдова 2007-2013 рр.”, що втілюють у життя за фінансової підтримки Європейського союзу, як “історико-етнографічна спадщина - складова сталого розвитку туризму на Буковині”, “Партнерство заради розвитку культурних традицій серед молоді”, “Транскордонний освітній обмін в галузі Європейських студій як сприяння зменшенню ефекту кордону на східному рубежі ЄС”.

Чільним же пріоритетом для нас був і залишається супровід міжрегіональних відносин. Що це означає? Приміром, цілковито в нашій компетенції - підтримка за допомогою європейського інструменту сусідства і партнерства заходів, спрямованих на інтенсифікацію й поглиблення соціально-економічного співробітництва між Закарпаттям, Чернівецькою й Івано-Франківською областями та прилеглими регіонами Угорщини, Словаччини і Румунії в рамках програми транскордонного співробітництва між нашою державою та щойно названими країнами, що діє з 2007-го й триватиме і впродовж наступного року.

Особливу увагу вділяємо й діяльності таких єврорегіонів, як “Карпатський” та “Верхній Прут”, утворених відповідно в лютому 1993-го в угорському місті Дебрецені та у вересні 2000-го в Ботошані Румунії. Мушу принагідно зазначити, що саме завдяки позиції консульства в Сучаві до програми “Верхній Прут” було внесено з українського боку не лише Чернівецьку область, як це передбачили ініціатори створення єврорегіону, а й ваше Прикарпаття. Отож, як мовиться, наша програма-мінімум - сприяти євроінтеграції передусім тих українських територій, які сусідять з Румунією і, зокрема, з тими її повітами, де найбільше проживає етнічних українців.

Втім, допомагаємо в налагодженні, сказати б, і позапрограмної співпраці й між іншими окремими областями України та повітами Румунії. Зокрема, вже “втягли” у таке партнерство, крім Чернівецької області, також Тернопілля і Хмельниччину, на черзі - навіть Донеччина, Херсон, Дніпропетровщина. Що ж до вашої області, то з ініціативи та за сприяння генконсульства було налагоджено прямі зв’язки й підписано рамкові угоди про співпрацю між Івано-Франківщиною і такими трьома румунськими регіонами, як Марамуреш, Васлуй та Сучава.

- Наскільки мені відомо, й Коломия має побратима серед румунських міст.
- Цей райцентр співпрацює навіть не з одним, а з двома тотожними населеними пунктами - містами Редеуце, повіт Сучава, та Сірету Мармацієй, Марамуреш. Наразі вирішується питання про налагодження партнерства й між Косовом та м.Кимпулунр Молдовенеск того ж Сучавського повіту.

- Що можете сказати про життя етнічних українців у Румунії? Чи почуваються вони тут дітьми України?
- Наші брати й сестри по крові об’єднані в Союз українців Румунії - СУР, який дислокується в Бухаресті, але має свої відділення в багатьох повітах. СУР бере активну участь у громадському житті країни. Наскільки мені відомо, не виникає жодних непорозумінь між організацією українців та румунськими органами влади чи громадськими структурами - як мовиться, ні в центрі, ні на місцях. Бухарест виділяє більше мільйона євро на потреби СУР. Завдяки цим коштам, зокрема, виходять друком чотири україномовні видання, в тому числі два часописи для дітей. В місті Сірету Мармарцієй Марамурешського повіту діє український ліцей, правда, єдиний у Румунії, а в ліцеї м.Сірета Сучавського повіту функціонує два класи з посиленим вивченням української мови, у яких більшість шкільних дисциплін викладають українською.

Ми підтримуємо тісні контакти з українцями не тільки Сучави, а й інших повітів, які належать до генконсульської юрисдикції. Сприяємо в організації відзначення в українських громадах Дня незалежності та інших державних свят України. Гадаю, етнічні українці відчувають опіку Української держави.

- Чому така розбіжність між інформацією з різних джерел про те, скільки ж проживає в Румунії людей, котрі вважають себе українцями?
- Бачите, тут вся річ у тому, наскільки добросовісно виконують свої обов’язки переписувачі, котрі ходять селами від хати до хати під час таких державного значення заходів, як періодичні переписи населення. Вони у своїх запитаннях мають чітко розмежовувати графи “громадянство” й “національність”. Однак практика засвідчує, що відповідальні особи часто-густо ставляться до цього доволі недбало, записуючи до етнічних румунів і тих людей - і не тільки українців, а й представників інших нацменшин, які лише підтверджують своє румунське підданство. Тим-то за інформацією СУР, українців у Румунії проживає дещо більше, ніж за офіційними даними.