В.Черненко: Я знав всіх дітей у Коломиї

Мало хто зробив стільки для медицини Коломийщини, як Володимир Юхимович Черненко. Він – лікар, він – педагог у медучилищі, він – автор трьох книг, в яких пророблено титанічну дослідницьку роботу на ниві медицини Коломийщини у різних вимірах.

Родом Володимир Черненко з далекого географічно, але близького душі Шевченківського краю. Як пише Михайло Довірак: «Саме тут Ярослав Мудрий засував форпост у боротьбі із степовими ордами, саме тут Богдан Хмельницький у жорсткій боротьбі переміг поляків, тут вітцівщина нашого безсмертного Кобзаря, а також Нечуя Левицького, тут народилися їхні твори. Саме звідси ішли гайдамаки, звідси пішла Коліївщина, точилася запекла боротьба отаманів за світлу долю українського народу, саме тут завершилася Корсунь-Шевченківська битва Вітчизняної війни.»

Народився Володимир Черненко 20 грудня 1942 року у високо релігійній сім’ї. Дитинство припало на важкі повоєнні роки. Коли на Україні лютував голод 1946-1947 років, маленький Володимир назавжди запам’ятав смак хліба. «Ніби все ми мали, але хліба не було, – згадує лікар. – Перший кусочок хліба мені дав сусід. Пам’ятаю смак того хліба досі. Я тоді ще був дуже малий. Мама якось дала мені молоко, а я відмовився його пити. Тато нарвав пуп’янків з акації, а мама їх розтовкла і так я їх з молоком випив. Мабуть, клітковини бракувало…»

Ще у пам’яті малого Володимира врізалися окремі епізоди, які яскраво розповідають про тогочасне життя. Танк, який нерухомо стояв на шляху до школи, поки його не розпиляли на металобрухт, бомба, яка розірвалася неподалік, мітинги на славу комунізму, смерть Сталіна… Це все було, наче уві сні. Лише тепер Володимир Юхимович усвідомлює всю небезпеку післявоєнного часу і тоталітарного режиму.

У школі хлопець вирізнявся гострим розумом і закінчив школу із золотою медаллю. Мама стала тією людиною, яка відчула в синові потенціал талановитого медика. Саме її настанови переконали амбітного юнака стати студентом Івано-Франківського медичного інституту та освоювати нелегку професію лікаря.

Після закінчення вузу 1966 року влаштувався на роботу лікарем-отоларингологом у Тлумацькій районній лікарні. За рік, крім лікарської практики, викладав медичні науки студентам Коломийського медичного училища ім. І. Франка. Він щедро ділився своїми знаннями, бо дуже любив дітей.

– Я паралельно з викладанням працював ЛОР-лікарем у дитячій лікарні. Це була дуже важка праця. Приймав 25-30 діток різного віку. До кожного потрібно було знайти особливий підхід. Крім того, у рік ще оперував до 110 дітей. Кожного вересня і жовтня проводив профілактичні огляди дітей з усіх шкіл та дитсадків. З власної ініціативи оглядав дітей з диспансеру. Я знав усіх дітей у Коломиї. Коли приходила дитина, то точно знав, чи була вона вже в мене на прийомі, – настільки широку діяльність розгорнув Володимир Черненко у Коломиї. Він може довго розповідати про безліч випадків з практики, про різних дітей і так, наче те було вчора…

До 1980 року Володимир Юхимович доріс до посади директора училища та перейшов працювати на три наступних роки життя головним лікарем Будинку санітарної освіти, де спеціалізувався на отоларингології. У вузлову лікарню Коломиї його перевели 1983 року на посаду заступника головного лікаря по медичній частині. З 1997 року по 2004 рр. працював заступником головного лікаря району з медичного обслуговування населення. Понад сорок років Володимир Черненко віддав медичній галузі.

Друзі й колеги характеризують його як відповідальну, наполегливу і принципову людину. Завдяки цим та багатьом іншим якостям характеру Володимир Юхимович став одним з провідних лікарів Коломийщини.

Багато кропіткої праці вклав пан Володимир у написання трьох книг, які сміливо можна назвати літописом коломийської медицини. «Із властивою йому працелюбністю, наполегливістю, цілеспрямованістю і старанністю, по крупині збирав матеріали у документах і усні відомості від старожилів про людей у білих халатах, які відіграли відведену їм роль у розвитку медицини Коломиї й Коломийщини як у мирні часи, так і в бурхливі лихоліття. У результаті подвижницької праці йому вдалося висвітлити історію розвитку покутської медицини на різних його етапах: від початку XIX століття до наших днів», – так написав про свого колегу теж знаний медик Коломийщини Михайло Довірак, про якого йшлося у попередніх числах тижневика.

Сім років життя Володимир Юхимович віддав пошуковій дослідницькій роботі, працюючи в архівах та спілкуючись зі свідками важливих подій, які вплинули на розвиток медицини краю. Чоловік каже, що відчув свій обов’язок написати книги «Медицина Коломийщини», «Охорона здоров’я писанкового міста» та «Історичні віхи медицини Коломийщини». Він відчував, що більше нікому було. З кожним роком все більше втрачається інформації, тому, не зволікаючи, ініціативний лікар займався науковою працею.

Паралельно зі своєю багатогранною трудовою діяльностю Володимир Юхимович є добрим сім’янином. Дружина і двоє дітей теж йдуть медичною стежкою. Вже є й трійко внуків: Олечка, Тарасик і Русланчик, про яких з великим теплом розповідає пан Володимир. У дітях він бачить майбутнє і своє продовження.