Йододефіцит – проблема суспільства

Проблема захворювань, що виникають внаслідок нестачі йоду, відома давно, як проблема ендемічного зобу. Термін «йододефіцитні захворювання» (ЙДЗ), як цілий спектр захворювань, зумовлених йодною недостатністю, був введений ВООЗ 1983 року. Стало зрозумілим, що йодний дефіцит − це не тільки захворювання щитоподібної залози, але й багато інших порушень, викликаних ушкодженням або недостатністю щитовидної регуляції.

Ця патологія зустрічається у населення різного віку. Вона виникає на етапі формування плода та може проявлятися на наступних етапах розвитку організму, а при наявності йододефіциту патологія щитоподібної залози і зв’язані з нею порушення інших органів розвиваються у будь-якому віці аж до старості. Важливо те, що усунення йододефіциту є цілком реальною справою, наслідком якої стане суттєве поліпшення здоров’я населення. Тому вже 1990 року на сесії ООН було прийнято звернення до всіх країн світу спрямувати зусилля на ліквідацію ЙДЗ. За визнанням спеціалістів Всесвітньої організації охорони здоров’я, йододефіцитні захворювання та їх ліквідація є одним з найважливіших завдань охорони здоров’я наприкінці другого та на початку третього тисячоліття.

Усунення захворювань, пов’язаних з дефіцитом йоду в організмі, на думку спеціалістів, своєю значимістю перевершує таке досягнення медицини як ліквідація віспи. При тяжкій нестачі йоду спостерігаються виражені форми зобу майже у всіх жителів даної місцевості та значна поширеність випадків затримки розумового розвитку, аж до крайніх його проявів – кретинізму. Саме ці прояви тривалий час вважалися ознаками йододефіцитної патології. Разом з тим, недостатнє надходження, засвоєння, порушення транспорту та органіфікації йодиду в щитоподібній залозі є головною причиною розвитку не тільки ендемічного зобу, але й гіпотиреозу, спорадичних форм вузлового та дифузного зобу, а також сприяє збільшенню частоти випадків раків цієї залози. Завдання ліквідації ЙДЗ у всьому світі визнано актуальним у медичному та соціально-економічному аспекті, оскільки ці захворювання впливають на стан здоров’я населення, інтелектуальний, освітній та професійний потенціал суспільства.

Розповсюдженість йододефіцитних територій у світі стосується всіх континентів. За даними, наведеними Всесвітньою організацією здоров’я у 2004 р., загальна кількість осіб, які проживають у йододефіцитних реґіонах, становить 2 млрд. (майже 30% населення планети). У 740 млн. діагностується зоб, в 11,2 млн. – кретинізм, ще у багатьох мільйонів людей спостерігаються легкі психомоторні порушення. ЙДЗ є однією з найактуальніших проблем охорони здоров’я для більш ніж 140 країн світу. Варто зазначити, що лікарів та суспільство найбільше турбує вплив йодної недостатності на розумовий розвиток дитини в період дородового та післяродового розвитку. Безумовно, йодний дефіцит негативно відбивається на розумових якостях у будь-якому віці, але в перші роки, коли закладаються всі розумові здібності, цей фактор має надзвичайне значення.

Історично значну частину території України відносили до реґіонів ендемічної патології щитоподібної залози (ЩЗ), зумовленої дефіцитом йоду, зокрема – територію Західної України. Західний реґіон України, що представлений різними клімато-географічними зонами (гори, передгір’я, рівнини), вважався найбільшим ендемічним реґіоном щодо зобу, з розповсюдженою патологією серед всіх верств населення. Перші літературні згадки про зобну ендемію в західних областях України з’явилися в 1898 році, коли Цехановський та Урбанік опублікували статистичні дані, що ґрунтувалися на звітах повітових лікарів відносно випадків зобу у рекрутів. Тоді найбільшою була поширеність випадків зобу і кретинізму серед населення в Івано-Франківській області, відповідно 32,4 і 0,2%. Починаючи від 1946 року, за завданням Міністерства охорони здоров’я УРСР, проведені масові обстеження населення західних областей України. Найбільш ураженими були гірські і передгірські райони. В окремих селах захворюваність населення на зоб сягала 50–80%, зустрічалися випадки кретинізму. активна протизобна боротьба у 50–60-ті роки минулого століття, організація протизобних диспансерів (на терені колишнього Радянського Союзу в ендемічних реґіонах було відкрито 63 протизобні диспансери, пізніше їх стало 72) привели до подолання йодного дефіциту у населення, та контролю за зобною ендемією. На жаль, соціально-економічна перебудова у 80–90-х роках зумовила ігнорування питань профілактики ендемічного зобу, що відновило йодний дефіцит в нашій країні та негативно вплинуло на захворюваність населення. На сьогодні питання епідеміології захворювань ЩЗ в умовах йодної недостатності в Україні, стоять в центрі уваги вчених.. Дослідження розповсюдженості захворювань ЩЗ, впливу йодного дефіциту на дітей та жінок у західних областях України стосуються в основному населення Карпатського реґіону.

За даними проведених досліджень, частота випадків ендемічного зобу серед дітей у різних клімато-географічних ярусах українських Карпат становила 41,8–77,5. Аналіз опитування населення відносно профілактики йодозалежних захворювань по Україні практично не проводилися, споживання йодованої солі та препаратів, що містять йод, мало випадковий характер. Таким чином видана Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Державної програми профілактики йодної недостатності у населення». Важливим пунктом цієї програми було визначено необхідність проведення моніторингу йодної забезпеченості у всіх областях України. Важливу частину цього проекту складало вивчення споживання йодованих продуктів та стану йодної забезпеченості населення України. Важливим моментом у профілактичній роботі для запровадження необхідних заходів є поінформованість населення у їх необхідності, позитивне їх сприйняття та участь у їх проведенні. Аналіз даних опитування жінок показав, що 20% жінок, тобто, кожна п’ята, нічого не знали про йододефіцит. Найбільш важливим, простим та дешевим засобом йодної профілактики є йодована харчова сіль. Поінформованість щодо неї була схожа з відповідною про йододефіцит і в цьому відношенні 90% жінок чули про йодовану сіль, але про її роль для забезпечення організму йодом позитивно відповіли на запитання тільки 79,2%.

Позитивний вплив на поінформованість населення мали засоби масової інформації. Саме завдяки радіо і телебаченню 39% жінок дізналися про йододефіцит. Майже в 30% випадків ця інформація надходила до населення від медичних працівників, у 15% випадків − з газет та журналів, і в такому ж відсотку випадків жінки були поінформовані друзями та родичами. Реальне вживання препаратів, що містять йод, в значній мірі залежить не тільки від знань про них та від бажання їх вживати, але й від наявності цих препаратів в торговельній мережі, їх вартості, достатку сім’ї та інших причин. В зв’язку з цим необхідні загальнодержавні заходи щодо забезпечення торговельної мережі харчовою йодованою сіллю. Загалом, згідно з опитуванням, приблизно 41% жінок використовували в домогосподарствах йодовану сіль, 15,5% − морепродукти, 3,9% і 2,6% відповідно фармакологічні препарати та мультивітаміни, що містять йод. Проведене масштабне національне дослідження йододефіциту, яке охопило всі реґіони України, констатувало, що відбулися значні позитивні зрушення у поліпшенні йодного забезпечення населення. Проте проблема профілактики йодозалежних захворювань в цілому по Україні залишалася невирішеною. Тому постало завдання, як щодо поліпшення профілактичної роботи, так і проведення подальшого моніторингу йодної забезпеченості. Дослідження анкет опитування населення показало, що по окремих населених пунктах частота постійного споживання йодованої солі сягала 50%, в інших же 3-10%, в цілому ж по Україні до 26%. У відповідності зі світовим досвідом це дуже мало. За цим критерієм рівень профілактики ЙДЗ в Україні посідає передостаннє місце в Європі. Необхідно також зазначити, що останнім часом фармакологічний ринок України значно поповнився йодовмісними препаратами (ЙП) та харчовими добавками, з’явилася їх реклама в засобах масової інформації, все це також позитивно вплинуло на поліпшення йодного забезпечення. Виходячи з цих даних, спеціалісти рекомендують змінити стандарти йодування солі до 25 мг на кг солі. Саме такі стандарти використовуються в більшості європейських країн, а застосування їх надає можливість забезпечити організм достатньою кількістю йоду. Йодна профілактика за допомогою йодованої солі за цими стандартами покриє дефіцит йоду і за розрахунками не перевищить оптимальних критеріїв. В Україні знаходить паралельне застосування інші йодовмісні сполуки (антиструмін, йодид калію, полівітаміни з добавкою йоду, мінеральні комплекси, що містять йод, таблетки з морських водоростей, еламін, харчові продукти з вмістом йоду).