Новий державний стандарт позбавляє дітей головного

У 2012-2013 навчальному році в Україні набирає чинності новий Державний освітній стандарт. Це означає, що сьогоднішні шестирічки-«першачки» навчатимуться за цілком новими програмами. А це, своєю чергою, передбачає нові книжки, нові вимоги і нові труднощі. Новими підручниками дітей уже забезпечили. Міністерські чиновники стверджують, що намагалися зробити ці книжки європейськими і що результатом задоволені, бо першокласники отримали підручники нового покоління.

Чужомовні слова і невідомі звірі

Тримаємо в руках книжку номер один для кожного учня — буквар. Цього року до прикарпатських шкіл їх привезли двох авторів. Перші вже апробували освітяни і вони відомі їм, другі — ті, що «нового покоління» — цілком нові. Однак вчителі початкових класів кажуть, що з другим буквариком ні їм, ні дітям не пощастило. Ось такий конфлікт тих, котрі підручники створювали, і тих, котрі за ними мали б навчати дітей. А є ще батьки — теж безпосередні учасники освітнього процесу, який щоразу вимагає від учнів більшого, хоч чиновники стверджують протилежне.

Почнемо з букваря. Перше, що одразу впадає в очі у новому букварі (автори М.Захарійчук та В.Науменко), — це засилля великих текстів. Уже на п’ятій сторінці — прозовий уривок на цілий аркуш плюс завдання: відповісти на запитання і скласти речення за поданою схемою, використовуючи підкреслені слова. Це робота для вчителя і батьків, а учням, напевно, в такий спосіб хочуть прищепити любов до навчання.

Неприємно вражає перша сторінка — низькопробний вірш Ганни Чубач «Рідна мова», в якому вжито тавтології. «Золоте курчатко/ В золотій корзинці/ Принесло сьогодні літери дитинці». Мама майбутньої першокласниці Оксана Процюк каже, що слово «корзинка» ріже вухо, і хоч воно є в орфографічному словнику, але ближчим і більш бажаним для нас є слово «кошик», а у цім шматку тексту доречніше вжити слово «торбинці». А коли, скажімо, ваша дитина допитлива і спитає: «Де ж ті літери?», то їх у букварі ви одразу й не знайдете, поки не дійдете до 38-ї сторінки.

Та, перегорнувши книжку, ми відшукали і більш серйозні зауваження до букваря авторства М.Захарійчук та В.Науменко. Сімдесят сьома сторінка пропонує для читання оповідання за Юрієм Ярмишем «Слонятко, яке любило танцювати». Думаю, дитина, котра росте в україномовній родині, спитає вчительку, що то за звір такий — СЛОНЯТКО? В цьому ж тексті трапляються і росіянізми уже в першому реченні, як-от слово «рядом».

На сторінці 39-й першокласникам пропонують непростий вірш Валентини Каменчук. «У ньому вжито слово, котре я вперше чую, — каже завідувач навчальною частиною Івано-Франківської школи №25 Антоніна Гонтар. — Вутінка — це значить качка. Дуже складним є буквар Захарійчук і Науменко, бо так званий добукварний період починається зі складних текстів. Ліворуч ще, окрім них, дрібним шрифтом наведено те, що мав би читати вчитель. Але ж букварик споконвіків був першою дитячою книжкою для учня. Це їхня книжка, а вчителі мають і так безліч методичних посібників. То навіщо так перевантажувати буквар? Крім цього, ще й нетрадиційно — вертикально, а не як колись — горизонтально, у цім букварику ділять слова на склади, від тих «паличок» аж рябить в очах».

Не знаю, чи вчитимуть «першачків» нотної грамоти, але буквар на сторінці 154 пропонує їм проспівати ноти у правильному порядку, подаючи шпаргалку — нотний стан із симпатичними чомусь дев’ятьма нотами.

Благими намірами…

Те, що Міністерство освіти, науки, молоді та спорту взялося внести зміни до стандарту освіти, на перший погляд видається доброю ідеєю, мотивованою вимогами сучасного життя. Одним із кроків стало впровадження у новому стандарті інформаційно-комунікаційних технологій. Отже, відповідно до нового Державного стандарту всі учні початкової школи, починаючи з другого класу, почнуть освоювати та використовувати їх у практичній діяльності. «Це дасть можливість вивести нашу країну з останніх місць у використанні IКТ у європейські та світові лідери», — заявив Дмитро Табачник.

«Коли японці відмовляються від інформатики для молодших школярів, тому що дослідження засвідчили: учні почали менше читати, ми вводимо інформатику з першого класу. Для дітей-шестирічок колись була вимога додавати і віднімати в межах десяти, а тепер — у межах сотні» — каже А. Гонтар.

Ще одна особливість стандарту — введення нових програм вивчення іноземних мов, згідно з якими учні в усіх школах України з першого класу почнуть вивчати одну іноземну мову, а з п’ятого класу — другу. Більше того, новий освітній стандарт дає можливість старшокласникам за власним бажанням слухати низку предметів іноземною мовою. За словами того ж Табачника, освітній департамент Ради Європи ознайомився з новими програмами і назвав їх «лінгвістичною революцією».

Чи заговорять іноземними мовами наші діти, а чи толеруватимуть у мовленні росіянізми, покаже час.

Насправді в сучасному світі, де будь-яку інформацію можна знайти, не варто запихати всі теоретичні знання в одну книжку, перетворюючи її на монографію, і перевантажувати учнів інформаційно. Важливіше навчити дітей вчитися і шукати цю інформацію. Мовою науковців це називається розвинути в учнів компетентнісний підхід, інакше — прищепити навики і бажання самостійно вчитися.

Попри всі новації (найбільш вживане слово в українській освіті останніх десятиліть) міністерство наголошує, що основним завданням нових освітніх стандартів є збереження здоров’я учнів. Чому? Тому що статистика свідчить: лише 30% першокласників можна назвати здоровими. 70% мають хронічні захворювання — і це мало б бути найбільшою тривогою українських освітян. Але, погортавши буквар Захарійчук і Науменко, треба бути хіба що Табачником, щоб повірити в те, що нинішня система навчання береже здоров’я дітей.