Під покровом ”Смерічки”

Уже багато років поспіль група викладачів та працівників Коломийського педагогічного коледжу Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника покидають на кілька днів своє писанкове місто і їдуть в гори. Під свій покров їх радо приймає спортивно-оздоровчий табір “Смерічка”, що в с.Микуличин та його незмінний дбайливий господар Микола Соя.

Багато цікавих вражень, позитивних емоцій отримуєш перебуваючи від світанку до заходу сонця серед пейзажів Микуличина. З обох боків гори, вкриті лісом, поміж них біжить, шумить, виблискує у сонячному промінні, бризкаючи великими краплями чистої цілющої води наша рідна ріка Прут. А повітря… Яке тут повітря..! За кількасот метрів від ріки, мов вишиванка на зеленому тлі, своїми яскравими оновленими корпусами розташувався табір “Смерічка”. В кожному куточку великого подвір’я відчувається, що господарює тут організована, відповідальна, любляча своє викохане “дитя”, людина. Ми всі добре пам’ятаємо ще зі студентських років ініціативного, активного, творчого, веселого, зі спортивною виправкою, спокоєм і вимогливістю в голосі, Миколу і дуже тішимося, що зберіг ці свої якості і до нині.

Життя в “Смерічці” після міської круговерті - це рай. А коли ще з такою любов’ю подбають про тебе, то це квітучий рай. Щоранку нас будили від міцного здорового сну мелодійними звуками “Україно… Україно…”, люб’язно тричі на день запрошували на сніданок, обід та вечерю, пропонували розважальні та оздоровчі програми, дискотеку, надавали можливість слухати прекрасні і, до речі, виключно українські пісні, що додавало оптимізму і стирало тяжкі думки, викликані сьогоденням.

Спілкуючись з колегами, діти яких все літо відпочивали у “Смерічці”, чуємо дуже схвальні відгуки, вдячні слова в адрес всіх працівників табору за високу професійність, творчість, організованість, любов до дітей, відповідальність за їхнє життя і здоров’я, за цікаві, наповнені виховним змістом, дні літніх канікул.

Наш час перебування в таборі теж до деталей був продуманий злагодженою командою, щоб дати можливість відпочиваючим зробити власний вибір у плануванні оздоровчих заходів.

Особливим був день 24 серпня, День Незалежності України. Цей день дав можливість щедро ковтнути цілющого зілля патріотизму, бо розпочався урочистою лінійкою, виконанням Державним Гімну України, підняттям держаного прапора, щирими вітаннями, а продовжувався екскурсійними поїздками на Буковель, до Ворохти та Яремчі.

Інші дні були наповнені походами до лісу за грибами, ягодами, цілющими травами, природними матеріалами та квітами для композицій, купанням в Пруті, пішими переходами по стежках Микуличина через підвісні кладки, поміж “крутих” новобудов та стареньких закинутих хатинок, які нині дуже дорого коштують у горах, а також микуличинецький базар.

О… микулинецький базар! Це окрема картина, яка ніяким чином не стосується “Смерічки” - чарівної красуні у віночку серед Карпат.

Отже. З’їхалося “продаваних” та зійшлося “купованих”, навезли всякої всячини і для господарки, і для кухні, і для тіла, і для душі. Зустрінеш тут продавців з Коломиї, Івано-Франківська, Надвірни, Яремчі, Косова, Верховини. Наїхало багато людей з навколишніх сіл, щоб придбати необхідне, не мандруючи в далекі краї. Дуже вигідний захід для мешканців села та туристів. Аж душа за них раділа. Та, на жаль, який жах охопив серце, коли роз’їхалися “продавані” та розійшлися “купувані” і все це стихло. Уздовж, учора чистої, вулиці до залізничної станції, продавці безсоромно залишили гори сміття, покинули відходи від своєї торгівлі для тих, на кому заробили, - для місцевих мешканців, для громади, яка, вочевидь, так дбайливо доглядає свої садиби, своє мальовниче село. Гей, українці, де ваше лице?!!! Так хотілося вигукнути слова докору, щоб аж луна пішла горами, а громаді запропонувати, щоб таких горе - продавців рішенням своєї сільської ради, в майбутньому, так оштрафувати за порушення правил торгівлі, щоб їм відхотілось, вибачте, свинити або появилось бажання думати.

Думати і дбати про людей, як це робить Микола Михайлович Соя у “Смерічці”, Юрій Степанович Копчак – голова профспілкового комітету в Прикарпатському національному університеті Імені Василя Стефаника, його працівники Микола Васильович Поп’юк та бухгалтер Ольга Дмитрівна Чучук. Спасибі вам милі друзі за відпочинок, за надану можливість набратися позитивних емоцій та життєвої енергії перед початком напруженої праці в новому навчальному році. Бажаємо вам здоров’я і натхнення на багато років.

Автор: Любов МАСЕВИЧ, голова профбюро Коломийського педагогічного коледжу.