Комунальний міраж

На місці падіння величезної тополі вже понад чотири тижні випростає стихійний смітник. Комунальники ж переконують, що дерево і сміття давно прибрали.

Чотири тижні тому у дворі будинку № 4А, що по вулиці Набережній в Івано-Франківську, впало дерево. Величезну – метрів 30 у висоту та сантиметрів 70 в діаметрі – тополю з коренем вирвав і повалив на землю шквальний вітер. Зрештою, не тільки на землю. Важелезний стовбур тополі добряче пом’яв капоти двох легковиків, після чого, як погорюють знавці, машини вже не підлягають ремонту … Та мова сьогодні не про те. Кінець кінцем то було 29 липня. Тоді потужний буревій наробив чимало біди в усьому місті. Тоді таких от повалених дерев налічувалось, за даними ТУ МНС, майже сім десятків, а кількість пошкоджених автівок сягнула дванадцяти. Мова навіть не про те, що мешканці прилеглих будинків раніше неодноразово «бомбардували» керівництво департаменту житлово-комунального господарства, транспорту та зв’язку зверненнями з проханням спиляти вказану тополю як аварійну. До речі після останнього звернення навесні цього року комунальники, як стверджують мешканці, таки погодились виконати їх прохання, проте попросили почекати до осені, коли з гілок опаде листя і дерево стане легшим. Як бачимо, не дочекавшись осені, дерево впало само…

Мова сьогодні про інше: не зважаючи на той факт, що від 29 липня минуло вже понад чотири тижні, дерево і надалі лежить на асфальті міжбудинкового проїзду у дворі будинку № 4А по вулиці Набережній ім. Стефаника. Схоже на те, що про нього просто забули. Останніми, хто намагався бодай щось зробити з деревом, були івано-франківські пожежні. До честі бійців пожежно-рятувальної служби, прибувши на місце буквально за лічені хвилини після виклику, вони не тільки загасили займання в одній з автівок, спричинене падінням стовбура і, як наслідок, замиканням електропроводки, а й оперативно розпиляли стовбур та гілля тополі, визволили обидві автівки і мінімізували, наскільки це було можливим, перешкоди проходу через двір громадян.

Решту роботи – завершити порізку дерева, завантажити його частини на трактора чи вантажівку та вивезти на спеціально відведені для складування такої деревини майданчики КП «Івано-Франківськтеплокомунерго» (як запевняв колись перший заступник Івано-Франківського міського голови Зіновій Фітель, таких майданчиків в обласному центрі мало бути створено аж три) – повинні були зробити івано-франківські комунальники. Втім, словосполучення «повинні зробити» серед представників комунальних служб нашого міста чомусь далеко не завжди є тотожним слову «зроблять»…

Ні. Перші кілька днів мешканці на роботу, тобто бездіяльність, комунальників не нарікали. Не нарікали ні на КП «ЄРЦ», якому вони платять гроші за прибирання та благоустрій вказаної території; ні на «АТП 0928», яке за їхні гроші зобов’язане вивозити з цієї території тверді побутові відходи і в тому числі негабаритне сміття; ні на ВАТ «Зелене господарства», яке фінансується з міського бюджету і сама назва якого говорить про його причетність до тих дерев, які ростуть, квітнуть та падають в Івано-Франківську; ані навіть до КП «Івано-Франківськтеплокомуненерго», керівництво якого щороку скаржиться, що не має чим заплатити за газ на наступну зиму і при цьому збирає влітку з людей гроші за ремонт і обслуговування тепломереж, що, чомусь, виходять з ладу одразу після початку опалювального сезону, а тут не хоче бачити у себе під носом практично «дармового» паливо для своїх когенераційних установок. Не нарікали, бо розуміли: негода наробила біди в усьому місті, а тому треба трошки почекати. Адже розірватись комунальники не можуть: ні людей, ні техніки у них на одночасне подолання наслідків стихійного лиха у них не вистачає. Але то нічого. Дійде черга і до їхнього двору…

Втім, час йшов, а черга так і не доходила. Звалене на купу гілля почало поступово перетворюватись на стихійне сміттєзвалище: на купі спочатку з’явились свіжі гілки і листя (чи не двірники, бува, постарались?), потім якісь поламані меблі, банки з-під фарби, залишки будматеріалів тощо, а «на носі» був День Незалежності. Місцеві мешканці вже були готові самі зібратись на толоку і прибрати сміття, але ж прибрати стовбур та гілля вагою не в один центнер без спеціального обладнання не можливо. Розчарувавшись у чеканні «з моря погоди», люди почали самі звертатись до міської влади. Зрештою, тоді в рамках підготовки міста до святкування Дня Незалежності та Дня Державного Прапора України вказаному питанню приділялась неабияка увага. Ну принаймні якщо судити про це з бравих звітів різного роду керівників комунальних підприємств та служб на різноманітних нарадах. Тут варто згадати, що навіть сам Івано-Франківський міський голова Віктор Анушкевичус на останній оперативній нараді у міськвиконкомі наголошував, що «особливо в цей складний час» 21-шу річницю Незалежності в Івано-Франківську слід відзначити на найвищому рівні, щоб показати, що місто Івано-Франківськ – це «П’ємонт демократії». Зрозуміло, що в це «відзначити на найвищому рівні» мер вкладав в тому числі і «ідеально підготувати місто до свята». В свою чергу заступник директора КП «Єдиний розрахунковий центр» Микола Вітенко без жодних докорів сумління рапортував на тій же нараді, що силами його підприємства було порізано і вивезено аж 98 повалених буревієм дерев та гілок. Отже робота все-таки ведеться. А відтак і сумнозвісне дерево-смітник на набережній приберуть. Просто комунальникам треба про нього нагадати. Бо ж не можуть вони до свята не прибрати отаке ось сміттєзвалище посеред асфальту у якихось 15 – 20 хвилинах пішого ходу від центру міста…

Так думали люди, коли телефонували до департаменту житлово-комунального господарства, транспорту та зв’язку Івано-Франківського міськвиконкому. Почута по той бік телефонної лінії відповідь комунального чиновника їх просто-таки шокувала… «В п’ятницю (17 липня – ред.), - розповідає мешканка будинку № 4А пані Софія, - ми телефонували за номером 75-01-65 до департаменту житлово-комунального господарства. А вони, уявляєте, кажуть: «та ж то вже все прибрано. Що ви, жіночко, таке говорите?» Але ж як прибрано, коли ось воно лежить – прямо під вікнами?..»

Отакої… Знаєте. В далеких південних країнах, посеред пустель часто трапляються міражі. Це коли внаслідок гри світла та гарячого повітря людині здається, що вона бачить якийсь об’єкт, як-от: міські будівлі чи порослу пальмами оазу, а насправді на цій місцині, крім піску, барханів та поодиноких колючок, нічого немає. Може щось подібне трапилось і в окремо взятому івано-франківському дворі? Може то все звичайна оптична ілюзія і насправді ані важелезного стовбура, ані купи гілля, ані будівельного та іншого сміття немає? Може людям то просто здається?

Але ж ні. Люди і надалі оббивають собі ноги і голосно лаються, коли йдучи через двір в напрямку вулиці Набережної чи навпаки намагаються протиснутись у вузенький прохід між величезними частинами розпиляного навпіл стовбура; діти і надалі лазять по купі гілля, граючись в «лови» і ризикуючи при цьому зламати ноги чи руки; звалене на купу зопріле листя і надалі розпускає гнилий сморід в радіусі кількох метрів навколо, а після дощів посеред двору і надалі застоюється у калюжах вода, яка не може просочитись у закритий стовбуром впалого дерева дощоприймальний колодязь.

Тобто говорити, вочевидь, треба не про міражі у дворах івано-франківців, а про міражі у паперових звітах комунальників, чиєму керівництву, вочевидь, брехати в вічі мешканцям свого міста легше, ніж відірвати свою п’яту точку від м’якого крісла і на власні очі переконатися в тому, наскільки брехливими можуть бути звіти їхніх підлеглих.

Найбільше свято України минуло. У дворі по вулиці Набережній, 4А в Івано-Франківську і надалі лежить величезне дерево і купа сміття, а мешканці вже й втратили будь-яку надію на те, що коли-небудь їх приберуть. Раніше таку надію давало свято, що наближається. Втім, як з’ясувалося, День Незалежності України – ще не привід для комунальників прибрати двори і вулиці рідного міста.