Гралися дітиська в Гая Фокса

Активісти та прихильники Партії регіонів, які завітали 27 липня до офісу Івано-Франківської міської організації своєї політсили, що на вулиці Лесі Українки в обласному центрі, мали можливість від душі пореготати з того вуличного цирку чи то балагану, який влаштували їм зо півтора десятки молодих івано-франківців, всі, як один, одягнутих у маски відомого англійського невдахи-терориста Гая Фокса з написаними комп’ютерною лексикою гаслами, на кшталт “Викинути об’єкт “Партія регіонів” до кошика”, “DELETE” та ін.

В такий спосіб група молодих людей на чолі з лідером молодіжної громадської організації “Український вектор” Миколою Гавриляком вирішила висловити свій протест проти позиції Партії регіонів у мовному питанні, яку її депутати виявили під час голосування за проект Закону “Про засади мовної політики”.

Не будемо дошукуватись, чому це молоді люди “роздуплились” (сподіваюсь, читач вибачить надто молодіжний сленг) лише через три тижні після скандального голосування: напевно, весь цей час вони голодували під “Українським домом” у Києві або ж, як сам М.Гавриляк, на Вічевому майдані у Івано-Франківську, або якимось іншим способом висловлювали свою громадянську позицію проти русифікації. Та до сценарію акції є чимало претензій. Ну, по-перше, тому що там не було жодного сценарію. Купка молодиків у масках просто постояли деякий час перед офісом ІФМО ПР на очах у позіхаючих активістів ПР, правоохоронців та пересічних перехожих, а потім пішли до міської Ратуші фотографуватись. І тільки їх лідер – судячи з усього, сам пан Гавриляк – також одягнутий в маску – намагався в мегафон сказати “регіоналам” все, що він про них думає.

Вкотре розповівши “регіоналам”, що ті є зрадниками інтересів України і що, мовляв, ще “не пізно виправити їх помилку”, Гай Гавриляк чи то Микола Фокс кинув їм під двері плакат про те, що саме в офісі на вулиці Лесі Українки, мовляв, розташовано офіс “зрадників національних інтересів”. Щоправда, кинувши на тротуар вказаний плакат, лідер “Українського вектору” тут же пообіцяв його прибрати, бо ж хто свідомо йтиме на порушення громадського порядку на очах у кількох міліціонерів? Та й працівники КП “ДРЕУ”, напевно образились би – їм і без гайфоксівського непотребу є що прибирати з вулиць.

Всі ці дії, як вже зазначалося, дуже потішили “регіоналів” і вони навіть запросили протестантів заходити до них на чай, щоправда без мегафонів, плакатів і масок.

При цьому організатори акції примудрились поєднати, здавалося б, непоєднуване: особу англійського релігійного фанатика початку 17 сторіччя та комп’ютерну термінологію, мотивуючи свою позицію (про це пан Гавриляк писав напередодні акції у соціальних мережах), що образ Гая Фокса – це, мовляв, в усій Європі символ бунтарства, а комп’ютерні терміни пов’язані з тим, що більшість людей висловлює свою громадянську позицію не на барикадах, а “лайками” у соцмережах.

Хто не в курсі, поясню: Гай (Гвідо) Фокс – один з католицьких фанатиків, який в листопаді 1605 року намагався вбити англійського короля Якова (Джеймса) І, а разом з ним і кілька десятків парламентарів, замінувавши бочками з порохом будівлю Англійського Парламенту і плануючи підірвати її під час виступу у парламенті короля. Причини – банальні навіть для нашого часу: реакційні католики не бажали миритись з проголошеною в 16 столітті королем Генріхом VIII незалежністю англійської церкви від Папи Римського і мали намір вирішити свої проблеми отаким ось радикальним шляхом. Мовляв, нема короля – нема релігії. Смішно? Звісно, якщо врахувати, що на той час добрих 80, а то і 90% англійців вже вважали себе протестантами-англіканами, а все англіканське духовенство на чолі з архієпископом Кентерберійським, отримавши церковну власність у свої руки, і у страшних снах не уявляло собі повернення всього цього добра папським кардиналам. Аж ніяк, якщо згадати, що саме в такий спосіб нав’язують сьогодні свій світогляд усьому світу ісламські фундаменталісти. Коротше, Гай Фокс – це такий собі Осама бен Ладен європейського штибу – жодного духу бунтарства і революційності. До речі саме ворогом Церкви, а не влади, вважають його в Англії. З цим, власне, пов’язана народна англійська традиція спалення його солом’яного опудала щороку ввечері 5 листопада – т.зв. Ніч Гая Фокса. Бо ж спалювали переважно відьмаків та єретиків.

Між іншим, будучи впійманим, як кажуть сьогодні, на гарячому, він на допиті виказав владі усіх своїх спільників і організаторів змови. Усі вказані люди пізніше були страчені. Отакий ось приклад нинішнім революціонерам. Та пану Гавриляку то не відомо, бо про Г.Фокса він знає не з історичних книжок, а з кінофільму “V – означає “Вендетта”.

Спроба ж поєднати Г.Фокса та комп’ютерні технології насправді не є новою. Першими її зробили хлопці з анонімної хакерської групи “Anonymous” – такі ж наївні максималісти, які вважають, що DDOS-атаками на інтернет-ресурси владних структур та фінансових установ можна добитись покращення життя людей, хоча фактично вони давно вже самі стали інструментом у руках отих самих владних структур та великого бізнесу.

І ще. Щось я не пригадую, щоб у Івано-Франківську за останні 20 років молодих людей колись арештовували чи іншим чином репресували за їх участь у акціях протесту. Навряд чи хтось давав правоохоронцям таку команду і зараз. То чи варто було івано-франківським “гаям фоксам” приховувати свої обличчя? А чи може краще було висловити свою громадянську позицію з відкритим обличчям – не ховаючись за маску давно померлого іноземного “героя”? Бо ж інакше чим така акція під офісом ПР відрізняється від банального “лайку” у ”фейсбуку”?