“Коломийський колос” існує вже понад рік

Василь Шевчук заснував оптовий продуктовий і овочево-фруктовий ринок «Коломийський колос» без думки про те, що доля його підприємства буде зовсім іншою.

Вже багато років у Коломиї існував нічний базар вишиванок. У ніч напроти четверга люди масово виходили на вулиці, попри Торговицю, пропонуючи витвори мистецтва на полотні. Це була стихійна торгівля. Щоб якось владнати ситуацію, міська та районна влада пішла назустріч Василеві Шевчуку і перенесла торгівлю вишиванками на територію «Коломийського колосу».

П’ята ранку. До ринку ще далеко, але довгі щільні ряди машин обабіч дороги свідчать про велике дійство. Тут можна зустріти авто з польськими, чеськими, італійськими та російськими номерними знаками. Заходячи на базар, потрапляєш, наче у вулик. На невеликій території в 3 тис. кв. м вишивальниці та перекупки тісняться одне біля іншого. Кожен з бажанням продати вам свої вишиванки.

Офіційно базар вишиванок існує вже понад рік. Щоб мати можливість тут продавати, треба заплатити символічних 4 гривні, якщо торгівля ведеться «з рук». Оренда приміщення обходиться набагато дорожче: від 120 до 400 гривень. Все залежить від площі та місця розташування. На даний час на базарі є 26 підприємців, які орендують приміщення на ринку постійно. Крім них, щотижня до тисячі людей продає вишиванки та інший етноодяг, вишикувавшись рядами.

Завдяки вишиванковій індустрії в казну міста щомісяця поступає майже шість тисяч гривень. Про це повідомив нам директор ринку. Він знайшов декілька хвилин, щоб розповісти про свою господарку.

Василь Шевчук на інтерв’ю вбрав щойно придбану, чорну футболку з вишитим узором на грудях. У своїй колекції має чотири вишиванки, зроблені руками мами. «Вишиванка – це наше, рідне, – каже директор ринку. – Я завжди тут купую вишиванки в подарунок друзям та родичам. Знижок ніколи не прошу, тому що ціную важку працю людей, які працюють ночами і продають, щоб заробити копійчину на життя».

На коломийський вишиванковий ринок приїжджають люди з цілої України. Крім того, славу він здобув і за межами держави. Купували вишиванки поляки, англійці, канадці і не тільки. Жінки кажуть, що іноземці дивуються з української вишивки і не вірять, що така робота так дешево коштує. Деколи думають, що ціни в євро чи фунтах. Користувач коломийського форуму зазначив: «У нас багато туристів зупиняється, які на той базар приїхали – бо можна піти скупитись і далі йти спати. Ціни дешеві – це базар, на якому затоварюються перекупщики зі Львова і Києва. Якщо хочете дійсно чогось цікавого, то треба там бути раненько, до шостої години. Крім того, знаю, що багато людей приїжджають, аби познайомитись особисто з майстринями та зробити індивідуальне замовлення».

На вишиванковому ринку можна придбати все: сорочки, рушники, картини, нитки, бісер, полотно. Ціни тут на будь-який гаманець: від дитячого костюмчика за 100 гривень до жіночого костюму, багато вишитого бісером, за 9000 гривень.

Якість виробів теж дуже коливається. Є тип вишиванок, пошитих і вишитих за одну ніч. Жінка під час обговорення вишиванкового базару зауважує: «Скажу, що можна купити в Коломиї на нічному базарі і звичайний мішок з домотканого полотна, тільки на шиї з ґумкою та пришитими рукавами! Такі сорочки продають навіть по 350 грн. А продавчиня казала, що блузка! Інші речі на швах розлазяться після двох примірок. Є такі блузки, що за пошиття не поставила б «3»! Вишивати вони вміють, а з шиттям вони не дружать. Дуже багато речей, що продають як ручну вишивку, а насправді то машинна».

Справді, на базарі доволі великий відсоток машинної роботи. Вона не дуже ціниться. Воно й зрозуміло. Добротну сукню з соняшниками, вишиту на станку, можна придбати за 200 гривень. Василь Шевчук за рік роботи ринку відзначив різкий перехід на машинну вишивку. «Машинна вишивка – це не те, – каже директор ринку. – Вона не має душі. Ручна робота значно красивіша, в ній відчувається енергетика». Псевдо-вишивальниці кажуть, що коштує машина сім тисяч гривень, за день на ній можна зробити зо п’ять вишиванок. Щоправда, на дотик і до тіла така сорочка не дуже приємна – колеться. Проте попитом все ж користується, тому що вишиванка нині в моді.

Натомість пані Анна з Коломиї любов до вишивки увібрала з молоком матері. Вона все життя вишивала, навчали її мама та бабуся. На старості літ жінка вишиває задля грошей. На цей раз вишивальниця винесла на продаж три плаття з акуратною вишивкою на грудях і на рукавах. За кожне з них просить 300 гривень, але каже, що віддасть і за 250.

В середньому жінки на базарі можуть заробити від 1000 до 2000 гривень на місяць. Цього вистачає аби зводити кінці з кінцями. «Весь молодий цвіт тут, – долучається до розмови ще одна жінка, яка назвалася Євгенією. – Всі молоді люди на базарі з вищою освітою, але вони безробітні. Вони шиють ночами і продають, щоб якось прожити».

З другої години ночі тут починаються торги. Ближче до ранку напруга спадає. А до десятої ранку на базарі стає й зовсім тихо. Після відвідання базару залишається таке відчуття, нібито все привиділося, нібито був останній передранковий сон.