На агростраховий ринок приходять аварійні комісари

2 липня в Україні розпочато навчання за програмою підготовки аварійних комісарів, які займатимуться визначенням обставин страхових випадків у сільському господарстві та проведенням оцінки збитків. До подібних заходів наша країна ще не вдавалася і саме тому дотепер відчувається гострий брак спеціалістів, здатних діяти незалежно, об’єктивно, в інтересах страховиків та аграріїв.

Робота здійснюється в рамках реалізації закону «Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою», який нещодавно набрав чинності. Про її особливості розповідає член Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Валентина ЛЕВЧЕНКО.

- Чому сьогодні виникла така гостра потреба в аварійних комісарах?

- Така необхідність виникла у зв’язку з реалізацією повноважень і вимог закону «Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою». На його виконання Кабінетом Міністрів підготовлено план заходів, відповідно до якого ми маємо розробити ряд нормативних документів. Вони, зокрема, пов’язані з умовами входження до Аграрного пулу, з вимогами до страховиків, з порядком укладання договорів, розрахунку тарифів тощо.

На сьогодні ми вже підготували близько семи проектів таких нормативних актів. Вони схвалені нашою Комісією і оприлюднені. Для реалізації політики державної підтримки сільгоспвиробників потрібні відповідні спеціалісти. В тому числі й ті, хто в разі настання страхової події здатен оцінити, за яких обставин вона відбулася, допомогти розрахувати рівень завданих збитків. Для цього і призначені аварійні комісари.

- Як народжувалася програма навчання майбутніх аварійних комісарів і що собою вона являє?

- Розробці програми передувало прийняття інших нормативно-правових актів. Перш за все, це був нормативно-правовий акт Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг «Про затвердження кваліфікаційних вимог до осіб, які здійснюють діяльність з визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків». Він був ухвалений в червні 2011 року. Відповідно до нього встановлювався рівень кваліфікаційних вимог.

Потому був встановлений кваліфікаційний мінімум. Йдеться про перелік знань, якими має володіти аварійний комісар. Він передбачає знання законодавства, уміння визначати страхові ризики, робити заміри, орієнтуватися в тарифах для того, щоб встановлювати обставини страхової події і робити розрахунки. Кваліфікаційний мінімум був прийнятий окремо для тваринництва і рослинництва. І, маючи такий документ, можна було вже розробляти відповідну програму.

Ми маємо два види програми. Перша передбачає 196-годинний курс. Вона розрахована на аварійних комісарів, які вперше набираються спеціальних знань. Тому навчання за нею здійснюється поглиблено. А друга програма складається з 72 годин. До участі в ній запрошуються ті аварійні комісари, які успішно пройшли розширений курс і через кожні 3 роки підвищують свою кваліфікацію. Вони мають скласти іспит на відповідність знань кваліфікаційному мінімуму, себто знати, які зміни відбулися в законодавстві, в агросекторі, в правилах поведінки на страховому ринку тощо. Тобто, засвідчити свою обізнаність та вміння використовувати нові знання на практиці.

- Хто був розробником програми?

- Кваліфікаційний мінімум і кваліфікаційні вимоги розробляла Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг. Звичайно, ми залучали експертів, в тому числі, і з Проекту Міжнародної фінансової корпорації (IFC, Група Світового банку) «Розвиток агрострахування в Україні». Ми плідно з ними співпрацюємо, з великим задоволенням використовуємо їхню допомогу. Часто Проект залучає іноземних експертів. Тобто, це наш спільний продукт.

До роботи ми також залучали представників об’єднань страховиків – Української федерації убезпечення, Ліги страхових організацій, Товариства актуаріїв. А вже саму програму нам подав Національний університет біоресурсів і природокористування. При цьому університеті створено Навчально-науковий інститут післядипломної освіти. З ним ми і уклали договір про співпрацю.

Крім консультантів Проекту IFC майбутніх аварійних комісарів навчатимуть викладачі кафедри податкової і страхової справи, кафедри державного управління, кафедри цивільного і господарського права, кафедри селекції, насінництва і кормовиробництва імені професора Зеленського, співробітники Нацкомфінпослуг, юристи з Міжнародного інституту менеджменту. Тож маємо поєднання зусиль науковців і практиків.

- Чи достатньою мірою програма враховує ту обставину, що майбутнім аварійним комісарам бракує не тільки теоретичних знань, але й практики?

- Я вже згадувала, що для новачків ми маємо розширену програму, яка включає теоретичну і практичну підготовку. Заняття передбачають виїзди на поле. Там вони будуть все відпрацьовувати на конкретних прикладах. То ж впевнена, що теорії і практики майбутнім аварійним комісарам не забракне.

- Як добиралася група слухачів і які страхові компанії вони представляють?

- Група добиралася університетом. До її складу увійшло 25 осіб. Як на мене, це доволі хороший показник, який засвідчує, що до роботи аварійних комісарів є підвищений інтерес.

Всі наші програми публічні, страхові компанії про них добре знають. Тому ті, хто планує стати учасником Аграрного пулу і в подальшому отримувати державну підтримку в агрострахуванні, делегували до навчання своїх представників. Переважно йдеться про провідні в Україні страхові компанії, які надають послуги з агрострахування.

Такі групи будуть формуватися регулярно. Наприкінці навчання підкомісія єдиної екзаменаційної комісії прийматиме іспити на відповідність знань кваліфікаційним вимогам до аварійних комісарів. Вони відбуватимуться у два етапи. Перший – це тестування. Необхідно буде опрацювати 100 тестів. Тестування вважається пройденим, якщо надано 80 і більше правильних відповідей.

Друга частина – це співбесіда. Вона передбачає різнопланові питання, які пов’язані з програмою підготовки.

Успішне складання іспиту навчальний заклад оформляє кваліфікаційними свідоцтвами, які передає нам. Впродовж п’яти днів Нацкомфінпослуг здійснює реєстрацію і вносить їх до переліку осіб, які мають право встановлювати обставини страхового випадку та визначати розміри збитків. Такий перелік потому вивішується на сайті Національної комісії і тому є загальнодоступним. У ньому згадані номери кваліфікаційних свідоцтв і терміни їх дії. Відтак, всі бажаючі можуть знати, хто має право надавати відповідні послуги і до кого можна за ними звернутися.

- Після випуску аварійні комісари надаватимуть послуги у складі страхових компаній чи самостійно?

- Існує норма, що аварійні комісари не можуть залежати від страхових компаній. Тобто, між ними не повинно бути трудових відносин, вони мають бути незалежними. Аварійного комісара може залучати не лише страховик, але й страхувальник. Звісно, якщо він захоче провести незалежну експертизу. Я вважаю, що це позитивна норма, яка гарантує об’єктивне проведення дослідження і таку ж об’єктивну оцінку завданих збитків.

- Зазвичай, спеціалісти певного профілю для координації своїх дій та підвищення кваліфікаційного рівня створюють професійні об’єднання. Чи започаткують подібне утворення аварійні комісари?

- Законодавство цього не забороняє. Отож, це є доброю волею самих аварійних комісарів. На транспорті вже діє така асоціація. Тому у сільському господарстві теж доцільно зробити щось подібне. Це допоможе напрацювати загальні підходи, посприяє обміну досвідом, підтримає при проведенні певної політики, при координації дій та захисті власних інтересів.

Автор: Микола ЛУГОВИЙ, Національний прес-клуб «Українська перспектива»

Думка експертів

Олександр ЗАГОРОДНІЙ, заступник директора з агрострахування товариства з додатковою відповідальністю «СТ «Домінанта»:

- Більшість страхових компаній, які професійно займаються страхуванням ризиків агровиробництва, вже давно мають у себе в штаті спеціалістів, котрі проводять огляд посівів при їх прийнятті на страхування та визначають розмір і причини збитків при страхових випадках. Або співпрацюють з ними за трудовими угодами. Результати роботи таких спеціалістів страхувальниками або судом іноді ставляться під сумнів. Здебільшого це провокується відсутністю документа, який надає їм право робити відповідні висновки. Тому законодавче врегулювання цієї проблеми є великим позитивом.

Найближчими роками ринок агрострахування буде розвиватися динамічно, проте недостатня кількість спеціалістів з врегулювання могла б перетворитися на основне гальмо в побудові його цивілізованої моделі. Тому, на мою думку, оперативна реакція на наявну проблему з боку спеціалістів Проекту IFC «Розвиток агрострахування в Україні» та Нацкомфінпослуг заслуговує на найвищу оцінку. Особливо, якщо взяти до уваги той факт, що згаданий Проект і Нацкомфінпослуг швидко знайшли спільну мову в підходах до організації навчання і сертифікації аварійних комісарів.

Маю надію згодом побачити в роботі незалежне професійне об’єднання аварійних комісарів з агрострахування. Сподіваюся, що воно матиме функції саморегульованої організації, якій Аграрним пулом чи регулятором будуть делеговані конкретні повноваження з регулювання відносин в агрострахуванні. Наприклад, професійне досудове врегулювання конфліктних ситуацій з обов’язковим виконанням ухвалених рішень як страховиками, так і страхувальниками.

Тетяна БРИВКО, віце-президент Національної асоціації дорадчих служб України «Дорада»:

- У створенні інституту аварійних комісарів дуже зацікавлені сільгоспвиробники. Бо новація покликана докорінно змінити ситуацію, яка склалася на агростраховому ринку.

Сьогодні, вступаючи у стосунки зі страховиками, сільгоспвиробники, по суті, залишаються беззахисною стороною. І за це ще мусять платити гроші.

Я так впевнено кажу, тому що страхові компанії встановили монополію на агростраховому ринку. Вони розробляють страхові продукти, беруть посіви на страхування, визначають збитки та ухвалюють рішення щодо їх можливої сплати.

У своїй роботі страхові компанії, зазвичай, керуються власними інтересами. Для них головне - одержати якомога більше прибутків. Саме тому ми стаємо свідками численних випадків, коли сільгосппідприємствам та фермерам безпідставно відмовляють у компенсації понесених ними внаслідок непогоди збитків.

За умов, коли одна сторона перетягує на себе рядно, важко розраховувати на плідну співпрацю. Тому не дивно, що здебільшого сільгоспвиробники стороняться страхування.

Аварійні комісари покликані знаходити спільну мову зі страховиками і страхувальниками, зводити їх інтереси до спільного знаменника. Але це можливо за умови, якщо аварійні комісари дійсно стануть високопрофесійними, незалежними та об’єктивними експертами.

Наталія ГЕРАСИМЕНКО, кандидат економічних наук, старший викладач кафедри державного управління Національного університету біоресурсів і природокористування України:

- Стати аварійним комісаром не просто. Річ не тільки у тому, що треба залишатися незалежним експертом. Погодьтеся, за українських реалій, коли кожна із сторін страхових відносин за певну винагороду хоче мати вас за надійного помічника, досягти цього буде непросто. Є ще й інший бік медалі. Йдеться про авторитет, який гарантує аварійному комісару бажану незалежність, а отже, і успішність його подальшої роботи.

Стосовно цього вибір у аварійного комісара залишається невеликий. Він повинен збагатити себе знаннями як щодо сільськогосподарського виробництва, так і щодо агрострахування. А ще – доповнити їх практикою. Все це дозволить йому на рівних спілкуватися з аграріями та страховиками, займати певну професійну позицію та належно її відстоювати.

Зазвичай, до опанування професії аварійних комісарів беруться люди, які до цього мали стосунок або до сільського господарства, або до агрострахування. Завдання викладачів – дати їм комплексну освіту.

Великі сподівання ми покладаємо на практичні заняття. Переважно вони проходитимуть на полях. До їх проведення долучатимуться аграрії та страховики, яким вже доводилося визначати причини виникнення страхових подій, розраховувати обсяги збитків, завданих сільгоспвиробникам.

Дуже важливо, аби майбутні аварійні комісари одержували останню інформацію щодо змін у законодавстві, в аграрному секторі та на страховому ринку. Програма побудована таким чином, що вони мають таку змогу. Тому ми звертатимемо особливу увагу не лише на підготовку аварійних комісарів, але й на подальше їх професійне зростання.