Нічого ціннішого, ніж здоров’я людина не має

Нічого ціннішого, ніж здоров’я людина не має. І якщо вже ми - і підприємці, і наймані працівники - зі своїх доходів та зарплат платимо одні з найвищих у Європі податки, то, очевидно, цих надходжень до державної скарбниці мало б вистачити, аби наша медицина була доступною й ефективною, заклади охорони здоров’я - забезпечені сучасними обладнанням і медпрепаратами, а лікарі, медсестри і санітарки - адекватною їхній праці та відповідальності зарплатою.

Власне з цих міркувань виходили члени ради обласного об’єднання «Ділові люди Прикарпаття», вирішивши на черговому засіданні детально проаналізувати стан справ у медицині Івано-Франківщини, за участю першого заступника начальника головного управління охорони здоров’я облдержадміністрації Р. Мельника й незалежних експертів. Свої пропозиції рада вирішила надіслати головам облдержадміністрації - Михайлові Вишиванюку, облради - Олександрові Сичу та віце-прем’єр-міністру - міністру охорони здоров’я Раїсі Богатирьовій і голові уряду Миколі Азарову.

Вимираємо… Наче у війну

- Щодня кількість населення нашої країни зменшується на 800-900 осіб - людей помирає більше, ніж народжується. Таке враження, ніби в Україні точаться бойові дії. Здоров’я наших людей опинилося під великою загрозою, і тому нині громадські організації мусять слухати ці питання і, до певної міри, виступати тим мотором, який повинен впливати на нашу владу, щоби більше коштів вкладалося в охорону здоров’я, - зазначив у доповіді член ради ГО «Ділові люди Прикарпаття» заслужений лікар України Євген РОМАНИШИН. - Ухвалений ще у 1991 році Закон України «Про охорону здоров’я» визначає, що не менш ніж 10% ВВП парламент і уряд, при розподілі доходів Держбюджету, повинні спрямовувати на фінансування медицини. Проте сьогодні на неї виділяють 3-3,1 відсотка. Хоча, за висновком Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), критичний поріг - шість відсотків. Якщо країна тратить менше, то її медицина просто провалюється і вже не може ефективно існувати.

Такого мізерного фінансування медицини, як в Україні, за даними Є.Романишина, немає фактично в жодній країні світу. Торік на охорону здоров’я у розрахунку на особу в державі було асигновано 982 грн, у нашій області - 762 грн. Тоді як у світі в середньому ця сума, за його словами, становила 478 доларів, а в країнах Європи - 1 546 дол. Навіть на Кубі - в одній з найбідніших країн - на охорону здоров’я витрачають з розрахунку на особу більше - 200 доларів.

- Представники влади, навіть наші міністри твердять: мовляв, скільки медицині не давай коштів, то їй все мало. Та ми зовсім нічого не даємо порівняно з іншими, - наголосив Є.Романишин. - Тому у нас нині і надзвичайно низькі зарплати у медпрацівників, і практично не виділяється коштів на придбання медикаментів. 90 відсотків хворих у стаціонарах вимушені самі купувати ліки.

Фінансові «діри» нашої медицини

Втім, на переконання Є.Романишина, і на ті кошти, які все ж виділяють, - а торік - це понад млрд грн на медицину Прикарпаття - наші краяни мали б отримувати значно краще лікування, якби в Україні і сама медицина, і система її фінансування не лежала, образно кажучи, перевернутою пірамідою. Рецепт дієвої і доступної людям медицини, за рекомендаціями ВООЗ, а їх поділяють і вітчизняні вчені, простий: від 80 до 90 відсотків усіх хворих мали б починати і закінчувати лікування у первинній ланці - у сімейного лікаря.

- Лише 10 відсотків - це ті хворі, які справді потребують госпіталізації, - підкреслив Євген Іванович у доповіді. - Яка ж ситуація у нашій області? Торік відсоток госпіталізації хворих становив 23,6. Тобто практично кожна четверта людина на Івано-Франківщині «пройшла» через лікарняне ліжко.

Кошти, що виділяють на охорону здоров’я прикарпатців, за його даними, розподіляють у такій пропорції: 80 відсотків загальної суми йде на стаціонари, 15 - на поліклініки і п’ять - на «швидку медичну допомогу».

- Як використовуються кошти у стаціонарах? Вкрай неефективно. Головне управління охорони здоров’я облдержадміністрації проводило торік моніторинг наявності хворих у нічний час у багатьох лікарнях. У деяких з них на місці перебувало до 30 відсотків пацієнтів. Тобто 70 відсотків хворих фактично не потребували стаціонарного лікування, а воно найдорожче, - підкреслив він. - Є ще один показник ефективності використання коштів у стаціонарах - це виконання плану ліжко-днів. Згідно з нормативом, кожне лікарняне ліжко мало б «працювати» 340 діб упродовж року. Наші ж понад 11,4 тис. ліжок торік були зайняті хворими лише протягом 311 днів. Тобто цілий місяць фактично не працювали.

Між стаціонарами міських і районних та обласних лікарень, вважає Є.Романишин, криється ще одна «діра», де нераціонально пропадають виділені на медицину області кошти.

- В обласних лікарнях нерідко лікують хворих з тими діагнозами, з якими повинні лікувати у медзакладах другого рівня - міських і районних лікарнях. Приймають тих, хто платить. Але так не повинно бути, - зазначив він. - Тоді як складні захворювання, для лікування яких, власне, і призначені обласні лікарні, тобто медзаклади третього рівня, лікуються в області не всі.

Є.Романишин нагадав про те, що ще 2002 року в Україні ухвалили комплексну програму «Здоров’я нації», і є розпорядження голови облдержадміністрації №279 - у цих документах ще тоді визначалися конкретні кроки щодо невідкладного реформування медицини Прикарпаття. Зокрема, 2010 рік було визначено роком, в якому Івано-Франківщина мала завершити перехід на засади сімейної медицини.

Терапевт - українська версія сімейного лікаря?

З необхідністю якнайшвидшого переходу на засади сімейної медицини учасники дискусії погоджувалися. Виникло лише одне «але»…

- Коли ми говоримо про сімейних лікарів, то все порівнюємо із Заходом. Там це працює. Але яку колосальну підготовку - з кардіології, онкології, дитячих і багатьох інших захворювань отримує медик за кордоном, скільки іспитів має скласти і яку практику пройти, перш ніж зможе нарешті стати сімейним лікарем, - зауважила член ради ГО «Ділові люди Прикарпаття» Уляна КРАЇВСЬКА. - А коли йдеться про сімейного лікаря у нас, то мають на увазі терапевта. Мені б не хотілося так казати, але це факт: рівень підготовки молодих лікарів у нас, це чесно, не відповідає тому, що за кордоном вкладають у визначення «сімейний лікар». Наприклад, у нас, в Рогатині, не всі хочуть йти на прийом до молодих лікарів, бо вони ще не мають достатньої практики. Кажу це не як докір комусь, а як факт. Сімейний лікар, сімейна медицина, безумовно, - це чудова практика. і це велика економія коштів. Але щоб вона прижилася в Україні, необхідно, мабуть, починати з підготовки сімейних лікарів. і тоді їм можна буде платити і 20, і 30 тисяч зарплати за місяць.

З папірцем - в аптеку

- Дивіться, яка нині ситуація: приходить породілля у пологовий будинок у нашому місті і їй відразу кажуть заплатити 1 200 грн. Пологи були легкими, через три дні її виписують з немовлям, дають простий папірець і кажуть: «Йдіть в аптеку, і це треба заплатити». А на папірці ще одна сума - 600 грн. Це, виходить, як приватна клініка? - зауважив у ході обговорення голова обласної ради ГО «Ділові люди Прикарпаття» Василь ГРОДЮК. - Я не маю на увазі те, що кожний з нас з власної волі вирішує віддячити лікареві, медсестрам і санітаркам за фахове лікування і належний догляд. Йдеться про те, коли пацієнта зобов’язують заплатити. Живуть за рахунок держави, за кошти платників податків і в той же час державі податки не платять. А в онкології? Хоча за всіма офіційними заявами урядовців держава начебто на 80 відсотків забезпечує онкохворих ліками, там чи не все необхідно купувати самому. Але якщо людину шпиталізували в онкологію, то це вже крайня біда. Тут треба хворим усе віддавати безплатно. і медикаменти, і харчування. У нашій Конституції записано, що медицина в Україні - безкоштовна. Ми порушуємо Конституцію. і перший заступник голови Адміністрації Президента Ірина Акімова вже публічно говорить про те, що три відсотки ВВП йде на медицину з Держбюджету і ще три відсотки - це корупція в медицині. Тобто ще стільки ж беруть хабарів. Вважаю, що з цим необхідно боротися і владі, і правоохоронним органам.
 
У Калуші безплатно, в Івано-Франківську - за гроші

- Багато чув, що в нашому місті є сучасні діагностичні центри. Приватні. Але найцікавіше те, що вони розташовані на території лікарень: один - обласної, другий - на території міської лікарні, третій - теж там. і в мене виникає запитання: а чому так? Чому в Калуші міський голова Ігор Насалик купує медобладнання, включаючи і комп’ютерний томограф, і цим усім жителі міста користуються безплатно, а в Івано-Франківську віддають землю, аби хтось поставив собі приватний центр? - окреслив ще одну проблему в медичній сфері член ради ГО «Ділові люди Прикарпаття» Геннадій ГОВОРКОВ. - Хіба у мерії не бачили, кому дають в оренду землю? Втім, можна б і землю в оренду дати, і навіть певну підтримку з міського бюджету, але за умови, що жителі Івано-Франківська користуватимуться пільгами при проходженні діагностичних процедур. Тому, вважаю, у нашому рішенні маємо записати пропозицію про те, аби заборонити передавати в оренду чи у приватну власність земельні ділянки на території медичних закладів без згоди громад. і друге: у кожному лікувальному закладі існує приватна аптека чи аптечний кіоск. Лише в обласній лікарні налічив 18 таких точок - це як гуртки за інтересами чи що? і кожний торгує медикаментами. Чому? У поліклініках і лікарнях мають бути соціальні аптеки з доступними цінами на ліки. Пропоную звернутися до органів влади з пропозицією проаналізувати ситуацію з приватними аптеками, які розташовані в комунальних медичних закладах, аби з’ясувати, на якій підставі вони там є, скільки сплачують за оренду і в бюджет і, якщо вже там немає соціальних аптек, за якими цінами продають ліки хворим.

У медицини Івано-Франківщини є і низка вагомих досягнень. А віднедавна існує ще й, образно кажучи, «феномен Калуша». На жаль, в інших містах краю поширення він наразі не знайшов.

- Справді, так і є: з січня 2011 року медицина Калуша - і місто, і район - з ініціативи міського голови Ігоря Насалика, яку підтримали всі депутати обох рад, була об’єднана. і у нас, якщо ви потрапляєте в стаціонар, не потрібно мати з собою чи купувати жодних ліків. Ні вати, ні бинтів, ні шприців. Все це у лікарні вже є, - підтвердила депутат Калуської міськради Оксана ШУТЯК. - Так само всім необхідним забезпечено і «швидку». Все це фінансується з місцевого бюджету. Для кожного пацієнта останнім часом щодня виділяють близько 74 грн на ліки та близько 30 грн - на харчування.

Як зауважив В.Гродюк, цілком очевидно, що надзвичайно багато залежить не лише від уряду і Міністерства охорони здоров’я, а й від керівника місцевого органу самоврядування.

- А кому, скажіть, в Україні вигідно, аби нація була здорова? - риторично запитав колег член ради ГО «Ділові люди Прикарпаття» Валентин ВАЛЕНТІЄВ. - Якщо аналізувати, то побачимо, що здорові люди у нашій державі нікому не вигідні. Бо бізнес у нас роблять на нездоров’ї. Запитаймо: чиї аптеки? Хто у нас опікується ритуальними послугами? Людина в Україні мусить бути хвора, аби тратила на них гроші. Це мільярдний бізнес. На мій погляд, у сфері медицини необхідно порушувати питання про чітке розмежування - лікування має бути державним. і аптеки в лікарнях - теж. Погляньмо: ліки хворим на їхні, можливо, останні гроші аптеки і кіоски у поліклініках і стаціонарах продають набагато дорожче, ніж вони коштують у міських. А чи хтось аналізує це? Там, де йдеться про людське здоров’я, на моє переконання, не повинно бути місця бізнесу.

«Маємо рахувати, що краще»

- Ми чудово розуміємо, що асигнування в обсязі трьох відсотків ВВП - це не той рівень, на якому мала б фінансуватися охорона здоров’я. Та разом з тим мені прикро, бо, очевидно, до вас не доносили інформації про те, наскільки багато зроблено останнім часом у цій галузі. Уявіть собі, що лише за минулий рік, який за рішенням обласної ради було оголошено роком медицини, у наші медзаклади влито понад 150 млн грн. Це величезна сума, за якою - і придбання нового обладнання, і побудова нових корпусів, - зазначив у виступі перший заступник начальника головного управління охорони здоров’я ОДА Роман МЕЛЬНИК. - Ми працюємо і з Фондом Рината Ахметова, за кошти якого - а це мільйон гривень - придбано комп’ютерний томограф для того ж онкодиспансера. Відкриваємо онкогематологічне відділення в обласній дитячій лікарні, якій виповнилося 50 років. Звичайно, я погоджуюся, що 80 відсотків наших краян мали б лікуватися у закладах первинної ланки охорони здоров’я. і ми нині наполягаємо на тому, щоб там працювали найкращі спеціалісти. До кінця року робитимемо все, щоб поліпшити матеріально-технічний стан саме ФАПів та амбулаторій. Бо і для людей, і для держави та економіки краще, щоб хворим надали максимальну медичну допомогу в закладах первинного рівня. Є, звичайно, помилки. Помиляємося, бо реформуємо. Але ми прекрасно розуміємо всі ці моменти. Те, наприклад, що коли медпрацівникам, які працюють у первинній ланці охорони здоров’я, не дамо належну зарплату, автотранспорт, якщо не вкладемо туди гроші, то ніхто там лікаря-професіонала, зрозуміло, не утримає. Але це не робиться миттєво. Традицію сімейної медицини Європа формувала десятиліттями. А ми хочемо однією реформою та за день усе зробити. Проте починати мусимо…

Перейшовши до проблем медзакладів другого рівня, Р.Мельник зазначив:

- Багато розмов останнім часом точиться навколо того, що нібито ми їх скорочуємо. Але не закриваємо ми лікарні для людей. Просто реально дивимося на речі. Якщо нині в лікарні є чотири пости і на них загалом працює 18 медиків, а на момент перевірки - четверо хворих, то, звичайно, розуму в цьому немає. Маємо рахувати, що краще: утримувати в невеликому містечку лікарню на 100 ліжок із мільйонним бюджетом чи поставити туди реанімобіль, який за десять хвилин доставлятиме хворого до обласної лікарні. Говорімо відверто: ми ніколи не утримаємо найкращого спеціаліста в такій лікарні і він не зможе здобути кваліфікацію, вищу за свого колегу з обласної лікарні. Бо з тією чи іншою патологією він стикається раз на місяць, а то й рідше. Яким би здібним цей лікар не був, самі умови не дозволять йому професійно зростати. Бо він не має практики. Тому логіка показує, що треба якимось чином перерозподіляти і людські, і фінансові ресурси.

Лікарів лякає втрата безконтрольності?

Стислим викладом виступу першого заступника начальника головного управління охорони здоров’я ОДА Р.Мельника можна було б і завершити звіт про дискусію, яка відбулася на засіданні ради ГО «Ділові люди Прикарпаття», якби під її кінець не додався ще нюанс: з’ясувалося, що прикарпатські медики, м’яко кажучи, не особливо зацікавлені в страховій медицині, на яку нині покладають великі надії. і не готові працювати за її правилами.

- Насамперед через недостатній рівень медичних послуг. Коли наш клієнт готовий за свій медичний захист платити 3-4 тис. грн за рік, то, відповідно, повинен і отримати послуги належної якості. Але такого рівня сервісу в нашій медицині нема, - зазначила заступник директора Івано-Франківської регіональної дирекції ПрАТ «СК «Альфа Страхування» Ольга ТКАЧУК. - Друга проблема, з якою стикаємося, - те, що лікарі принципово не хочуть працювати зі страховими компаніями. і знаєте чому? Бо наш лікар-координатор, який є суперфахівцем (на цю посаду ми відбираємо одного кандидата з-поміж 70 претендентів), працює за європейськими стандартами. Наприклад, якщо в людини інфаркт, то є стандартна методика його лікування. Наші лікарі до цього, по-перше, не готові, а по-друге, - не хочуть. Через одну-єдину причину - безконтрольність. Бо там, де приходить страхова медицина, починається фаховий контроль і виявляється, що не той діагноз поставлено, не ті піґулки чи уколи призначено…

- Здоров’я - це найважливіше. Ми говоримо, звичайно, про необхідність реформ, інші важливі речі, - наголосила наприкінці дискусії член ради ГО «Ділові люди Прикарпаття» Ганна СТЕПЮК, апелюючи до влади і наших лікарів.- Але люди в селах вимирають. У містах це не так видно, а цілі села вимирають. Люди помирають просто від того, що не мають медичної допомоги.