Івано-франківці об’єднуються проти наркоманів

Близько сотні людей – переважно пенсіонерів та молодих мам з маленькими дітьми – зібралися вчора ввечері у дворі дев’ятиповерхівки по вулиці Тичини, 20, на імпровізований мітинг. В такий спосіб мешканці розташованих на вулицях Тичини, Пашницького, Довгій та прилеглих до них вуличках будинків вирішили висловити свій протест проти розгулу наркоманії в їх дворах та під’їздах. Як стверджують протестувальники, наркозалежні часто збираються в їхніх дворах цілими компаніями: вживають наркотичні речовими прямо на дитячих майданчиках та в під’їздах, справляють природні потреби прямо на стіни будинків тощо. Як наслідок, маленькі діти змушені гратися посеред розкиданих просто у пісочницях відпрацьованих шприців і голок, ризикуючи настромитись на одну з них і підхопити якусь заразу.

Коренем зла мешканці вказаного мікрорайону вважають Реабілітаційний наркологічний центр, розташований на вулиці Пашницького – прямо посеред житлових будинків, та метадонову наркозамінну програму, через яку в зазначеному Центрі щодня немає відбою від «клієнтів». Люди схильні вважати, що саме наркозалежні пацієнти вказаної установи, отримавши чергову дозу метадону, не йдуть до себе додому, а, перебуваючи у стані наркотичного сп’яніння, «кайфують» прямо у їхніх дворах, створюючи тим самим ядро небезпечних для оточуючих наркоматських «тусовок». А відтак мешканці вимагають винести такі центри за межі міста і тим самим убезпечити їх дітей від наркоманів і пов’язаних з ними можливих кримінальних та медичних проблем.

До зібрання жителів мікрорайону долучились також і місцеві громадські активісти. «Нам набридло постійно бачити шприці та голки на дитячих майданчиках, - зазначив у своїй промові один з таких активістів Тарас Боднар, який також мешкає в зазначеному мікрорайоні, - набридло постійно перебувати у страху за те, що якась із цих голок випадково встромиться в ногу комусь із наших дітей. Ми не можемо стверджувати, що усі наркомани є інфікованими ВІЛ/СНІДом, проте не варто забувати, що є ще чимало інших небезпечних хвороб, як, наприклад, гепатит, яким заразитись від голки – кажу вам як лікар – значно легше, ніж ВіЛ/СНІДом».

Учасники зібрання нагадали, що метадонова наркозамінна програма впроваджується в Україні на кошти західних фондів, зокрема фінансованого Джорджем Соросом Міжнародного фонду «Відродження». При цьому, як стверджує пан Боднар, якщо, скажімо, у Литві сьогодні офіційно за реєстровано 10 наркозалежних людей, які вживають метадон замість наркотиків, то в Україні таких людей 20,5 тисяч. Більше того, за рік їх кількість збільшилась майже вдвічі (проти 11 тисяч в 2011 році). «А зарубіжні спонсори, - говорить громадський активіст, - сьогодні вимагають збільшити цю кількість до 70 тисяч осіб». Все це, на думку учасників мітингу, свідчить про те, що запровадження метадонової наркозамінної програми не поборює, а навпаки поширює наркоманію, чим загрожує самому існуванню здорової української нації.

Втім, навіть якщо це не так, мешканці мікрорайону все одно не хочуть бачити Реабілітаційний центр у себе під вікнами, зазначивши: «якщо ці люди хворі, нехай отримують необхідне лікування, але не в центрі міста, де граються діти, а за містом. Наші чиновники понабудовували собі тисячі заміських дач, то їм не важко буде поділитись однією з них для перенесення Реабілітаційного центру». «Мої вікна виходять у двір, і я щодня маю змогу спостерігати тут розгул наркоманів. Вони кричать, сваряться, їх бояться діти. – говорить один з мешканців будинку № 20 по вулиці Тичини, - Більше того, кожного ранку деякі з них приїжджають сюди на своїх «Деу» або «Ауді», або ж на таксі. Я собі не можу дозволити щодня їздити на таксі. Якщо вони можуть собі дозволити приїхати на таксі чи на власних авто сюди, то їм не буде накладно і поїхати лікуватись за місто».

Завітали на зібрання і прихильники протилежної точки зору. Четверо людей – вочевидь, пацієнти Реабілітаційного центру – говорили людям, що ті хибно собі уявляють наркозамінну метадонову програму, а також намагалися довести, що наркомани не всі є однаковими: мовляв, є ті, що хочуть лікуватись, а є ті, хто буянить і розкидає на подвір’ї шприці. Вони навіть закликали мешканців створювати «добровільні народні дружини» для боротьби з «поганими» наркоманами. Доходило навіть до відкритих конфліктів, які, однак, перерости у бійку так і не встигли, оскільки були вчасно розборонені присутніми на заході працівникам міліції.

Врешті-решт аргументи невеличкої прометадонової «опозиції» були визнані непереконливими. Більшість мешканців наполягали: вони не проти, щоб наркомани лікувались, - вони за те, щоб таке лікування здійснювалось подалі від житлових кварталів і закладів освіти. Зрештою, «залізним» аргументом в цьому питанні виглядала розповідь одного з місцевих мешканців про те, що він вже протягом тривалого часу не може продати свою квартиру на вулиці Тичини, оскільки цей район вважається серед мешканців міста «наркоманським».

В підсумку зібрання його учасники вирішили створити громадський комітет, який підготує звернення до голови Івано-Франківської ОДА Михайла Вишиванюка та Івано-Франківського міського голови Віктора Анушкевичуса з вимогою винести Реабілітаційний наркологічний центр за межі міста Івано-Франківська. Зазначене звернення ініціатори створення Комітету планують передати адресатам на наступному тижні. Наразі ж триває збір підписів мешканців мікрорайону під проектом звернення; створено відповідні ініціативні групи. Ініціатори акції також планують заручитися підтримкою директорів розташованих поруч загальноосвітніх шкіл, зокрема СЗШ № 1, ЗОШ №№ 4 та 13. На сьогодні були заплановані відповідні зустрічі представників ініціативних груп з їх директорами.

Якщо ж влада не прислухається до вимог мешканців, вони погрожують вдатись до акцій прямої дії, аж до перекриття вулиць. Як повідомив Т.Боднар, він знає, як це зробити так, щоб не порушувати при цьому закон.