Бути чи не бути українській мові: питання до кожного

Страшний резонанс отримало питання російської мови як другої державної. Щоразу перед виборами політикани брудно спекулюють ним. Цього разу відзначилися державні мужі Ківалов та Колісниченко, які підлили олії у вогонь. За законопроект про мови проголосували 234 нардепи, серед них: фракція ПР (187 голосів), КПУ (25 голосів), позафракційні (12 голосів), Реформи заради майбутнього (6 голосів), фракція Народної партії (2 голоси), НУ-НС (2 голоси).

Якою є реакція громади на такий вчинок своїх обранців, журналісти тижневика «Коломийські вісти» намагалися прояснити, спілкуючись з багатьма людьми.

Коломия не може залишатися осторонь питання: бути українській мові чи ні. Нещодавно провели віче, де гостро висловилися представники громадського активу міста, а також міська влада. Ольга Руданець, голова Конгресу української інтелігенції Коломийщини, дуже чітко висловила свою позицію: «Найсвятіше, що є в нації, яка хоче утвердити свою державність, - це мова. Стаття 10 Конституції України чітко говорить, що єдиною державною мовою є українська. 5 червня під час прийняття закону про мови в першому читанні фактично відбулася державна зрада, зрада Конституції України. Прийняти закон всупереч статті 10 Конституції - це перекреслення положення Основного Закону України. Я думаю, що Колісниченко і Ківалов, які готували цей закон, добре це усвідомлювали. На мій погляд, це провокативний крок до розколу України. Закон про мови є великим кроком до сепаратизму, протистояння в Україні. Громадськість України, так як і нашого президента, це мало б протверезити, як холодний душ. Якщо Янукович вважає себе саме президентом, а не резидентом, то він має відреагувати безкомпромісно і покласти край просуненню цього закону. Він має такі повноваження. Янукович повинен для себе вирішити, яким він увійде в історію України: розкольником чи прагматичним, виваженим політиком, який робить все,щоб консолідувати Україну».

На думку Ольги Руданець, провладні українофоби є п’ятою колоною, яка шкодить розвиткові України і має свої завдання. Вона відмічає, що ще гіршою є шоста колона, а це - тотальна суспільна байдужість. Вона дозволила горе-політикам так розперезатися, що вони зовсім не відчувають за собою відповідальності за свої кроки, за державні злочини.

- У нас всіх має прийти прозріння, тому що далі такі промахи робити недопустимо, - з твердим переконанням мовила пані Ольга. - Я думаю, що велика Україна (а саме так написано в історії) долучиться до безстрокової акції протесту. Демократична помста зрадникам державних інтересів має бути застосована до всіх, хто голосував за цей закон. На кожному виборчому окрузі сказати «Геть!», бо якщо продали найсвятіше - мову, то продадуть все решту без вагань.

Я переконана, що цивілізований демократичний протест має сказати кожна людина, - продовжила Ольга Руданець. - Мається на увазі те, що наперекір всьому спілкуватися українською мовою і зробити її модною. Найбільше це стосується молоді. Мода говорити українською мовою для кожної людини набуде такої відцентрової сили, що кожна молода людина створить навколо себе ауру української мови, свій неписаний Закон. Якщо створити протест у своєму серці, який стане Конституцією в серці, то його не зламає і не викорінить з душі ніхто.

Ми маємо перерости синдром раба і не дозволити робити безчинства над нашою нацією. Якщо потребує захисту якась мова, то саме українська, яка є титульною для українців.

У своєму зверненні пані Ольга згадала передвиборчі обіцянки Януковича, а саме: думка кожного буде почутою. Після виборів з’ясувалося, що він не чує нічого. Стільки протестів було з боку патріотичних сил, але він їх не почув. Голова Конгресу української інтелігенції Коломийщини переконана, що Партія регіонів схотіла прикрити ті невиконані обіцянки мовним питанням. Вони думають, що таким чином куплять російськомовний електорат. За її словами, він вже давно розібрався, хто є хто, і ця карта цього разу буде бита.

- Ми хочемо бути єдиною і неподільною Україною, хочемо об’єднати народ, який за останнє століття дуже часто зводили по різні боки оборонних окопів, - наостанок мовила Ольга Руданець. - Знову таке не вдасться. Ми програли одну сутичку, але неодмінно виграємо велику битву за Україну.

Ігор Граділь поділяє думку патріотично налаштованих громадян міста: “В статті 10 Конституції України чітко прописано, що державною мовою в Україні є українська. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя і на всій території України. Основний Закон також гарантує вільний розвиток, використання і захист російської та інших мов національних меншин України. Цими словами все сказано. Мовне питання видумане, тому що насправді його просто не існує. Ніде люди не відчувають, що мова ущемляється. Вони живуть своїм життям і з цим не стикаються, окрім як перед виборами. Політики, навпаки, мають шукати точки дотику між українцями, а не болючі місця. В нас є більші проблеми соціально-економічного характеру, які потрібно вирішувати негайно. Разом з тим ми маємо дати чітку відповідь у мовному питанні, тому що завтра вони схочуть змінити гімн чи прапор - святі речі для кожного українця”.

Віктор Фітьо, викладач філософії педколеджу і головний редактор газети «Коломийська правда», поділився своєю думкою щодо долі української мови. Він висловив занепокоєння з приводу того, що науковці спрогнозували різке погіршення умов для розвитку мови. Внаслідок цього мова не те що не розвивається, а занепадає в усіх аспектах. «Закон, який прийняли в першому читанні, звужує сферу використання української мови. Він робить життя в Україні таким, що можна буде зовсім не стикатися з українською. В таких умовах за декілька поколінь мова може якщо не зникнути зовсім, то залишитися лише в декількох областях. Сенс української держави без української мови пропадає, тому нашу мову треба розвивати. Ніхто не каже, що тоді буде ущемлення інших мов, ні. Мова йде про те, що в державній сфері має панувати українська».

«Ще в 1843 році Шевченко відкрив для всього світу і для самих українців, що вся їхня біда в самих себе. З того часу минуло 169 років, а вся біда українців так і залишилася в українцях», - справедливо зауважив Іван Палагнюк, голова ради старійшин міста. Долучаючи свій голос і свою позицію до решти свідомих українців, він стверджує, що ми маємо переступити через свою байдужість і залишити власні амбіції позаду національної ідеї і символів держави, серед яких і солов’їна.

Цікаво було почути думку з болючого питання від росіянина за національністю, який все життя прожив і пропрацював на благо України. Він живе в Україні з кінця тридцятих років минулого століття. Сергій Іванович Козлов родом з живописного уральського краю. Проте доля закинула його сім’ю в Україну і він щиро запевняє, що ні на секунду не шкодує про це.

Назавжди у пам’ять Сергію Івановичу закарбувалися теплі спогади про школу в Городенці. Там він вперше почав вивчати українську мову, яка, за його словами, є надзвичайно мелодійною і величною, адже цією мовою написано багато творів світової класичної літератури. Під час роботи у Коломиї відомий краянин каже, що часом доводилося йому захищати українську мову. У Коломиї була велика російськомовна громада, яка з’явилася внаслідок базування військової частини на території міста. Батьки багатьох дітей відмовлялися, щоб їхні діти вивчали українську, на що Сергій Козлов різко реагував і переконував у протилежному.

- Я не бачу мовної проблеми. Українську мову потрібно вивчати, вона має бути державною, - висловив свою позицію патріарх культури на Коломийщині. - Я її сам із задоволенням вивчав, і всі мають її знати. За роки незалежності практично нічого не робилося, щоб українська мова розвивалася і входила у свідомість кожного українця. Мені дуже важко споглядати, коли без будь-якої потреби в ефірі телебачення та радіо звучить російська мова. Йде тотальна русифікація в цьому напрямку. Зі здобуттям незалежності я зрозумів, що мені потрібно перебудуватися. Тоді я заснував театр і домінантою в моїй роботі стало українське поетичне слово. Я вперше познайомив коломиців з творчістю Стуса, Олени Теліги. За святе я вважав поширювати творчість Івана Франка. По крові і національності я залишаюся росіянином, але в своїй суспільній діяльності я все робив для процвітання України і мови.

Проект закону про мови Колісниченка/Ківалова може бути розглянутий у другому читанні не раніше ніж через 30 днів. За цей час кожен українець має для себе вирішити: бути активним свідомим громадянином, який не боїться брати на себе відповідальність за майбутнє цілої нації, або ж тихо сидіти по нірках і чекати повільної ментальної смерті. До кожного має прийти розуміння, що розпалювання конфлікту вигідне правлячій верхівці, але аж ніяк не народові. Українці повинні виступати не ПРОТИ російської мови, а ЗА українську мову, і тоді життя налагодиться.