Валяти можна не лише дурня

Від красивої брошки до оригінальної сумки можна зробити зі шматка шерсті. Цей природний матеріал у руках майстрів перетворюється у витвори мистецтва. В Коломиї техніка валяння вовни не є поширеною.

Нещодавно до нашого міста на запрошення БФ «Карітас Коломийсько-Чернівецької єпархії» завітала Наталя Бащук з Івано-Франківська. Вона провела майстер-клас для дітей і між тим розповіла спеціально для читачів нашого тижневика про валяння та про свій творчий доробок.

Валяння доволі поширене в Україні, але здебільшого в східних та північних регіонах. Там найчастіше виготовляють взуття, сумки, одяг з шерсті. Тепер модні тенденції у рукоділлі докотилися до Прикарпаття.

Приготування до сухого валяння (або як ще модно його називати фелтингом) займає трохи часу. За кілька хвилин всім дітям роздали шматок поролону, спеціальні голки для валяння, які мають заглиблення по всій довжині. Це для того, щоб вколовши вовну, деякі волокна захоплювалися голкою і зчіплювалися між собою. Поролон використовують для зручності. В руках тримати шерсть і проколювати її – доволі небезпечне заняття. В теорії це важко зрозуміти, але щойно сама спробувала, все стало просто.

Від пані Наталі учасники майстер-класу отримали завдання зваляти кульку. Ось і розпочалася кропітка робота, яка зайняла десь до півгодини часу. Методично треба було вколювати сотні разів вовну в усіх напрямках, таким чином формуючи кульку. Щоб отримати іншу форму, треба просто вколювати в одних місцях більше, в інших – менше. Процес валяння дуже затягує. Хоча на перший погляд робота виглядає монотонною, тим не менше вона творча. Весь час є можливість для польоту фантазії.
 
Готовий виріб має бути добре збитий. В такому разі він буде зберігатися тривалий час і не буде деформуватися. На готову одноколірну кульку можна приваляти пасма фарбованої шерсті. Так можна отримати яскраву кульку, яка стане оригінальною і неповторною. Завершальним акордом є валяння кульки у мокрих, натертих милом, руках. Після цього процесу всі неслухняні волокна, які досі стирчали, влягаються. Згодом кульку полощуть під проточною водою і ставлять сушитися.

На ходу вирішила, що можна зробити ще одну синьо-жовту кульку і буду мати стильні сережки. Робота над другим виробом вже йшла швидше і впевненіше. Між тим з’явився час поспілкуватися із мисткинею. Вона розповіла, що знала про техніку валяння давно, але вперше спробувала минулої осені. Процес настільки захопив молоду жінку, що вона не може спинитися й по сьогодні.

Наталя Бащук розповідає, що вчилася самотужки, ази черпала з інтернету. Всього за кілька років вона так оволоділа новою майстерністю, що ладна зваляти з шерсті будь-що. – Це дуже захоплююче заняття, – захоплено каже мисткиня. – Тут безмежна кількість тем для творчості. Практично відразу все вдається. Відчуття успіху окрилює і є бажання творити далі.

Мисткиня швидко опанувала як сухе валяння, так і мокре. Для другого виду фелтингу потрібно іншу шерсть. Вона має бути коротшою і м’якшою. Розклавши пасма волокон на поліетиленовому килимку у потрібному напрямі і змоделювавши різнокольоровою вовною потрібний малюнок, залишається знову ж таки мокрими мильними руками терти і масажувати всі шари шерсті у різних напрямках. Найкраще звалюється шерсть круговими рухами. У результаті всі пасма шерсті мають добре між собою скріпитися. При відтягуванні можуть від’єднуватися лише окремі волокна. Після тривалого процесу мило змивається теплою водою, а саме полотно з шерсті трішки віджимається і кладеться сушитися. Наталя Бащук зауважила, щоб отримати тканину завтовшки півсантиметра, треба рівномірно викласти шерсть перед валянням завтовшки десь два сантиметри.

Жінка розповіла про типи шерсті. До прикладу, у своїй роботі вона використовує австралійську чи новозеландську вовну. За її словами, шерсть є м’якою, з нею доволі легко працювати. Щоправда, коштує вона теж не мало. Славиться високою якістю вовна англійських овець. Із запропонованою шерстю в Карітасі, яку отримали з овець з ферми «Ковчег», пані Наталя спробувала працювати і зауважила, що волокна дещо грубіші. Їх важче зваляти, але все ж можна. Головне – мати бажання творити.

Захопленню валянням передувало вишивання, малювання. Лише згодом Наталя Бащук зрозуміла, що валяння – це перспективне заняття. Тепер хобі поступово вже переростає у серйозну справу. Щоправда, каже мисткиня, що заробити гроші валянням не так вже й легко. Робота є трудомісткою і тривалою. Зараз вона виготовляє вироби здебільшого у подарунок або для власного користування.

На даний час пані Наталя виготовляє сережки, буси, брошки, кімнатні тапочки. В планах хоче робити сумки та масштабніші речі. До «Євро-2012» Н. Бащук виготовила оригінальну зваляну брошку, на якій представлені символіка чемпіонату з футболу. Такий виріб мав би попит серед туристів та фанів. Жінка зізнається, що робити одне і те ж для неї нецікаво. Ексклюзивна брошка залишиться в єдиному екземплярі.