Чи виправдана ставка на картоплю?

Недавно випала нагода побувати на тренінгу для журналістів Івано-Франківської, Львівської та Закарпатської областей на тему «Як розгортатиметься земельна реформа після набуття чинності закону «Про ринок земель» (за сприяння проекту USAID Агроінвест).

З-поміж іншого там ішлося про сприяння розвиткові ринкової інфраструктури для малих і середніх товаровиробників, допомогу в розробці бізнес-планів, грантову підтримку. Нині в Україні селяни-одноосібники та власники невеликих фермерських господарств виробляють 85 відсотків овочів і фруктів, але проблема в тому, що ця продукція не відповідає стандартам якості, які мають великі сільгосппідприємства та які вимагають споживачі. Брак однорідних партій, сортів, розмірів, а також заготівельно-збутових кооперативів.

Наводився приклад, що торік, приміром, вироблено 20 мільйонів тонн картоплі. Населення споживає не більше чотирьох, ще трохи згодовують домашнім тваринам і птиці, а решта куди дівається? В’яне-гниє в ямах та підвалах? і це тоді, коли сусідня Росія веде перемовини з Індією та Єгиптом щодо промислової заготівлі картоплі. Тож головне завдання — сформувати ланцюг для виходу на гуртові ринки. На Прикарпатті є лише 32 заготівельно-збутові кооперативи, а от у Франції їх, скажімо, 13 300. В цій країні, за територією рівній Україні, вони виробляють сільгосппродукції на 80 мільярдів гривень. У нашій державі на них припадає всього два відсотки.

Фермери самі підказують, що час кооперуватися кільком товаровиробникам, шукати шляхи доставки товарів до споживачів, робити ставку на екологічно чисту продукцію тощо. інакше не підвестися з колін.

Більшість господарів Городенківського району нині потирає потилиці: змерзло чимало картоплі. Мої знайомі поскаржилися, що викинули вісім мішків дрібної, припасеної для поросят. Кого не розпитую, скрізь аналогічна ситуація. Здавалось би, це має бути вигідно тим, хто зумів зберегти бульбу від морозів. Одначе продукцію заготівельники беруть за тими ж цінами, що й восени, тобто по 70-80 копійок за кілограм. Похід на місцевий ринок також розчарував: і там вартість картоплі анітрохи не підскочила: велику можна придбати й по гривні, те ж стосується й насіннєвої (в спеціалізованих господарствах трохи дорожча).

Селяни бідкаються: ціна на паливно-мастильні матеріали зростає, як на дріжджах, день торгівлі на ринку в обласному центрі коштує 100 гривень, а реалізація така, що годі покрити витрати.

Те ж стосується й овочів: капусту, скажімо, «на гурт» беруть по 70-80 копійок за кілограм. Думалося, що більше виграли ті товаровиробники, які мали належні умови для її зберігання, бо капуста простого підвалу не любить, а в кагатах померзла. В сусідньому Снятинському районі є сучасне потужне овочесховище, торік через брак яблук там у склади заклали головки, то перед Великоднем сподівалися мати зиск. Отож брали капусту восени по 40-50 копійок, а навесні порахували витрати на вакуумне зберігання, оплату працівників і вийшли зі збитками, бо в крамницях за кілограм більше гривні не дають.


Деякі городенківські фермери пробували скористатися послугами відомого в західних областях львівського гуртового ринку. Там після укладення відповідних угод передбачено безпосередній контакт аграріїв із покупцями, можливе також спілкування через веб-камеру для коригування ціни. Товаровиробникам дозволено скористатися овочесховищами фірми в очікуванні вигідних умов продажу, лініями пакування власної продукції тощо. Ніби й добре для селян, проте умови співпраці невигідні, бо ціни на цьому ринку доволі низькі, там отоварюються навіть підприємці з Івано-Франківщини. Крім того, Львівщина має свою капусту, а картоплю і столові буряки завозять з Волині.


А ось у придністровських Городниці та Передіванні роблять ставку на ранню картоплю. Там клімат дозволяє доволі рано приступати до весняних польових робіт. У теплицях, де споконвіку садили помідори, огірки та перець, останнім часом знаходиться місце й для бульби. Дійшло до того, що чи не в кожному господарстві стали вирощувати «другий хліб». Перекіс у бік однієї культури, стверджують в управлінні агропромислового розвитку райдержадміністрації, також не є оправданим. А що робити? Що вирощувати та як жити далі?..