Ю.Процюк: Робота з відновлення пам’яток коломийської архітектури не проводиться

Архітектор насамперед повинен бути професіоналом з доброю класичною школою та практичним розумом, отриманим на будівничому ґрунті. Але щоб бути справжнім майстром цієї цікавої справи, потрібно не тільки знайти себе в архітектурній творчості, але й відчувати особливу любов до краси історичних цінностей.

До когорти таких людей варто віднести головного архітектора Коломиї, львів’янина Юрія Процюка, який і взяв на себе відповідальний обов’язок – догляд за будівничим обличчям нашого міста. Пан Процюк наділений уповноваженнями управляти багатьма аспектами градобудівничої сфери Коломиї, тому тижневик «Коломийські ВІСТИ» вирішив поспілкуватися з головним архітектором та дізнатися його думку щодо забудови у місті, відновлення історичних пам’яток та майбутніх будівельних проектів.

– Пане Юрію, Ви вже чотири місяці обіймаєте посаду головного архітектора Коломиї. Що вдалося вирішити за цей час у місті?

– Ті питання в Коломиї, що відносяться до галузі будівництва, архітектури та містобудування, з технічного боку були повністю неврегульованими. Тобто матеріали, які подаються до нашого відділу, не відповідають потрібним стандартам: кожен пише і готує документи так, як йому заманеться. Такі матеріали не надавали повної інформації про наміри інвестора, проте нам доводилося приймати якесь рішення, виходячи зі здогадок, оскільки не бачили цілої картини. Тому ми вирішили розробити стандарти надання адміністративних послуг, де чітко визначено умови подання документів, що й стало першим кроком до налагодження роботи. Окрім цього, за час, відколи я обіймаю посаду головного архітектора, вдалося вийти на реалізацію реконструкції центральної частини міста. В першу чергу, що помітно в місті, коли приїжджаєш сюди вперше, – це те, що в Коломиї немає місця, де могла б збиратися велика кількість людей. За розмірами підходящою є площа Скорботи, проте це не те місце, де можна проводити різного характеру заходи. Цікавим, а головне – знаковим, місцем у Коломиї вважається площа перед Музеєм писанки, але через зміщену планувальну структуру там немає достатнього місця. Тому працюватиму над вирішенням цього питання. Проте зараз у нас є чимало ідей щодо реконструкції пішохідної частини проспекту Чорновола та алейно-доріжної частини парку ім. К. Трильовського, тобто влаштування нових доріжок, їхнє облагородження та покриття, встановлення огорожі довкола парку. Плануємо його розбити на відпочинкові зони та відновити занедбані об’єкти, серед яких і згорівший театр, котрий чи не найбільше мене хвилює в парку. Хотілося б з нього зробити декоративну водойму, яку взимку можна було б використовувати, як місце для катання на ковзанах.

Болючим питанням у місті залишаються рекламні вивіски. Нещодавно я мав можливість обійти всі магазини, які розташовані у середмісті, та поспілкуватися з власниками або ж адміністраторами, попередивши, що всі вивіски повинні бути погоджені з відділом архітектури. Вони повинні мати не лише правильне розташування, але й відповідний дизайн, бо ж з-за вивісок важко розгледіти всю красу Коломиї. Нині у питанні реклами відбувається повна анархія, адже кожен думає, що може чіпляти на фасад будинку все, що завгодно. Але так не може бути: приміщення – приватників, але ж фасади належать громаді міста. Вивіска повинна бути лаконічною та виготовленою зі смаком, щоб покупець справді виявив бажання відвідати магазин.

– Які були Ваші перші враження від архітектурного обличчя Коломиї?

– Я дуже люблю компактні міста з красивим архітектурним середовищем, такі як Коломия. Вона взагалі має сильний архітектурний потенціал, який є не у всіх містах України, не враховуючи гігантів архітектури, які мають цілі комплекси історичної забудови. Шкода, що коломийська громада не дбає про своє місто і не хоче працювати над її архітектурним розвитком. Проте, коли спрямувати сили у цю сферу, то воно засяє новими вогнями.

– Чи проводяться на цей час роботи щодо відновлення коломийських пам’яток архітектури?

– Скажу відверто: в Коломиї робота з відновлення пам’яток архітектури не проводиться. Цим питанням займається обласне управління охорони культурної спадщини, а не відділ архітектури. В місті не утворено жодного делегованого органу, який відстежував би повну картину стану архітектурних пам’яток. А в місцевому бюджеті на все коштів не вистачає, проте, звичайно, хотілося б зберегти історичне обличчя міста. В законі зазначено, що власник чи орендар будь-якого об’єкту, який розміщений у пам’ятці архітектури місцевого чи національного значення, повинен укласти охоронний договір на приміщення, в якому чітко прописано, що йому дозволено робити, а що – ні. А у випадку з дуже цінною забудовою в договорі вказані такі умови, що людина не має права поміняти навіть дверну ручку. Тому що цілі двері можуть бути витвором мистецтва. А коли приміщення, де ви мешкаєте, належить до архіцінної споруди, то ви взагалі зобов’язані впускати у неї туристів.

– Відвідуючи центральну частину міста, мимоволі звертаєш увагу на занедбані, облуплені фасади історичних будівель, у яких, тим не менше, розміщуються сучасні офіси, судячи з усього, фінансово успішних підприємців та організацій. Чи виявляють власники зацікавленість у відновленні таких будівель?

– Насправді у цьому випадку мало одного бажання, потрібно мати ще й дозвіл. Власники часто обирають такі кольори для фарбування фасадів, які зовсім неестетично виглядають на цілому фоні міста. Я взагалі думаю, що невдовзі доведеться приймати вето щодо заборони продажу у Коломиї рожевої фасадної фарби. Бо скоро ціле місто матиме єдиний колір, який абсолютно не відповідає загальній архітектурній картині. Людям варто зрозуміти, що рожевий не належить до кольорів старої частини Коломиї, ним можна фарбувати дитячі майданчики, але жодним чином не фасади будинків. Тому постійно повторюю власникам будинків: приходьте у відділ за порадою. Коли потрібно, то й зберемо містобудівну раду, бо я не прийматиму рішення сам, коли розумітиму, що в чомусь неправий. У таких питаннях суб’єктивної думки бути не може.

– Однією з найдавніших споруд Коломиї є міська ратуша. Проте під час її реставрації були встановлені пластикові вікна, які спотворюють не тільки історичну цінність будівлі, але і її цілісний естетичний вигляд. Чому ж такий вибір в той час, коли дерев’яні вікна служать добрих сто років?

– На мою думку, таке тлумачення, що пластикові вікна спотворюють історичні будівлі, не є слушне. Все залежить від того, як зроблені ці пластикові вікна. Інколи вони дуже вдало імітують дерево: на відстані п’яти метрів від них важко розрізнити, з чого виготовлені вікна. Тобто у цьому випадку важко впевнено сказати. Проте спотворення естетики та історичності – основа нашого менталітету. Дерев’яні вікна у ратуші виглядали колись ліпше, бо мали кращий малюнок та гарно вписувалися в загальний вигляд приміщення. Я думаю, що потрібно було більше витратити коштів на придбання вдалих вікон для ратуші.

– Яке Ваше ставлення до встановлення дитячих майданчиків та до забудови на подвір’ї будинків?

– Гадаю, що дитячих майданчиків у місті повинно бути якнайбільше, але за однієї умови – дотримання державних норм. Якщо ми дотримуватимемося вимог, які зовсім нескладні, наприклад, врахування відстані від дитячого майданчика до житлового будинку, то такі встановлення підуть лише на користь місцевій малечі.

– На одному із засідань міської ради йшла мова про те, що невдовзі планується облагородити місто саджанцями. Саме зараз настав сприятливий час для цієї роботи. Коли розпочнеться садіння дерев та на яких коломийських вулицях?

– Нещодавно ми отримали лист, в якому вказано, де проводитиметься садіння дерев. Мені відомо, що з міського бюджету виділені кошти на посадковий матеріал. Варто зауважити, що розповсюджений у Коломиї каштан – це дерево, яке часто хворіє та важко приживається у нашій місцевості. Тому потрібно уважно підбирати дерева. Після свят пройде їхня висадка, причому по цілій території міста. Також відбудеться чистка дерев у парку ім. К. Трильовського, тому одразу наголошую, бо знаю, що деякі мешканці зчинять галас у місті, що документація та інвентаризація проведена Львівським лісотехнічним інститутом. Щодо чистки, то все завірено, а кожне дерево опрацьоване та пронумероване. Фахівці зробили аналіз та виявили чимало хворих дерев, які рекомендовані до викорчування. Але без дозволу екологічної прокуратури цього ніхто не робитиме. Коли отримаємо дозвіл, тоді й розпочнуться роботи. Там, де дерево викорчують, посадять новий саджанець.

– Гучною справою в нашому місті стала забудова на вулиці Театральній, 38. Як до неї поставилися Ви, пане Юрію?

– За час перебування на посаді головного архітектора цей проект до моїх рук не потрапляв. Я обіцяю, що такий вигляд будинку, який нам запропонували, не дозволю спорудити. Звичайно, цей об’єкт має право на життя, але в інший час та в іншому місті. Щодо юридичних питань, то нічого ствердно сказати не можу, висловлюю свою думку тільки з естетичної точки зору. Звичайно, паркан, що стоїть на вулиці Театральній, мене хвилює і залишати так не можна. Хочу сказати, що дірка, яка залишилася в будинку, та глухі кути були зроблені під забудову, на яку або не вистачило коштів, або людині просто не погодили проект. Тобто будівля, на мою думку, там мусить бути, тільки іншого вигляду.

– Які нові проекти невдовзі з’являться у Коломиї?

– Відкрию невелику таємницю: незабаром плануємо будівництво громадської споруди на проспекті Чорновола біля майбутнього пам’ятника Іванові Франкові. Але це питання ще буде розглядатися на містобудівній раді, а проект постараємося виставити на сайт, аби коломийці змогли з ним ознайомитися.

– Пане Юрію, на завершення поділіться з читачами тижневика «Коломийські ВІСТИ», Ви вже збудували будинок своєї мрії?

– У мене двадцять п’ять років проектного стажу, але я чітко знаю, що ніколи не збудую будинок своєї мрії. Архітектор надзвичайно вимогливий сам до себе та завжди знаходитиме у своїй роботі недоопрацювання. Він завжди приходитиме до думки, що цей будинок вдалий, але не є втіленням мрії. Тому що мрією стане наступна будівля, а після неї – інша, і так триватиме завжди. Архітектори живуть вдосконаленням та реалізацією власних будівничих мрій. (Посміхається).