Д.Демків: Собі побажаю лише сили, щоб виконати своє покликання сповна

У суботу, 31 березня, в Палаці культури «Народний дім» відсвяткувала свій 80-літній ювілей Дана Демків та дві п’ятірки отримала ювілярка за свою творчу діяльність.

Третій ювілей трішки відстає від перших двох – 45 років з часу створення ансамблю танцю «Покуття». Дана Петрівна, без сумніву, є гордістю міста. Вона удостоєна звання Почесний громадянин Коломиї та заслужений працівник культури України.

За назвою ансамблю «Покуття» нас упізнають в усьому світі: від далеких Аргентини, Австралії, Канади, Греції, Японії до найближчих наших сусідів. Цими країнами географія виступів ансамблю танцю «Покуття» не обмежується. Дану Демків з її колективом запрошують на найповажніші сцени світу. Це результат багаторічної самовідданої праці. Для коломийців є великою честю, що пані Дана живе і працює в нашому місті, що кожного дня приходить у Палац культури «Народний дім», щоб відроджувати народні традиції і надихати учнів на досягнення найвищих життєвих цілей.

Дана Петрівна об’їздила всіх села Коломийщини, Снятинщини, Городенківщини в пошуках самобутніх танців, які зникають у прірві забуття. Вона здійснила титанічну дослідницьку роботу, яка вилилася в багатому репертуарі її дітища «Покуття», а це майже 40 різних танців, та у декількох наукових працях. Одна книга Дани Петрівни побачила світ, а дві вже готові до друку.
 
На коломийських помостах того вечора ансамбль танцю «Покуття» показав з добрий десяток танців: від запальної гуцулки, коломийки, гопака до витриманих трапагуна, танцю з дзвіночками та інших. З усіх куточків України з’їхалися не лише колишні вихованці Дани Демків. Вони подарували ювілярці спільний танок, який зірвав бурю аплодисментів. Супроводжували танці муніципальний оркестр народних інструментів.

Хоча «Покуття» святкує свій 45-літній ювілей, але творчість Дани Демків починалася задовго до створення колективу, який став справою її життя. Дана Петрівна була актрисою Коломийського театру від 1955 року до його закриття в 1962 році. У день ювілею її зачислили до почесних членів Спілки театральних діячів Коломийського осередку, який нещодавно з’явився, та вручили абонемент на всі театральні прем’єри.

Першим привітати Дану Петрівну вийшов о. Іван Остафійчук, настоятель собору Святого Архістратига Михаїла, відданою парафіянкою якого є ювілярка. Від імені чисельної церковної спільноти Української греко-католицької церкви на чолі з владикою Миколою Сімкайлом отець Іван привітав ювілярку зі святом та передав архієрейське благословення владики.

Вітальну естафету перейняли керівники міста та району. Практично кожен з них в ті чи інші роки танцював під орудою Дани Демків. Про свої успіхи та невдачі вони з посмішкою згадували і дякували невтомній ювілярці за її любов до танцю, до народних звичаїв, до дітей, які працюють під її началом по 20 років. Можновладці нагородили ювілярку численними грамотами та подяками за високий професіоналізм, значний внесок у розвиток культури Прикарпаття.

– Дві третини переповненого залу – це учасники «Покуття»: колишні, теперішні, а також їхні родини, але всі вони причетні до прекрасного колективу, – сказав міський голова Ігор Слюзар. – Я виріс у Львові. Шкода, що в мене не було такого наставника і я не цікавився танцями.

Мер повідомив, що вже понад сім років спільно з Ігорем Свідзінським бореться за визнання і присвоєння аматорському ансамблю танцю «Покуття» звання «національного». Поки що нема жодного результату, але міський голова запропонував для «Покуття» статус «муніципального».

– Професійним ансамбль є давно і тому треба його зробити муніципальним, щоб зберегти навіки багаторічну працю Дани Демків, – наголосив у своєму вітальному слові Ігор Слюзар.

– Я народився в Коломиї, навчався в СШ №1, але в «Покуття» мене не взяли, проте я знайшов себе у футболі, – поділився спогадами Ігор Граділь, заступник міського голови з гуманітарних питань. – У колективі Дани Петрівни танцювали найкращі. Багато колон досягли життєвих висот тільки тому, що вони були вихованцями цієї чудової жінки.

– В мене сьогодні з Даною Петрівною трохи менший ювілей, – підрахував Ярослав Гошій, секретар Коломийської міської ради. – Минає тридцять років з того дня, коли я мав честь танцювати під керівництвом Дани Демків. Вона дуже багатьом людям дала путівку в життя.

– Дана Демків – це легенда української хореографії, – наголосила у своєму виступі Уляна Мандрусяк, завідувачка відділу культури і туризму Коломийської міської ради. – Я мала честь супроводжувати Дану Петрівну на гастролях за кордоном і бачила, як їй низько кланялися. Натхненна праця ювілярки та учасників колективу прославила наш край і «Покуття» стало візитівкою України і представляє нашу країну на найвищому державному рівні.

Далі до вітального слова запросили Лесю Білищак, заступницю голови Коломийської РДА. Вона повідомила, що за спільним рішенням голови Івано-Франківської ОДА Михайла Вишиванюка та голови обласної ради Олександра Сича Дану Демків визнали одним з чотирнадцяти стипендіатів за внесок у культуру краю.

Любомир Глушков також не оминув увагою поважний ювілей пані Дани. Вона також була наставницею пана Любомира. Він з посмішкою згадав, що і його дружина також танцювала під пильним оком пані Демків. Депутат міської ради побажав ювілярці здоров’я, щастя та творчої наснаги.

Після численних вітань слово отримала ювілярка. Дана Демків зі сцени подякувала Богу, що довів її до такого поважного ювілею, що дає їй силу працювати і творити:

– Дякую всім шанувальникам та глядачам, тому що без вас ми були б інші. Ви даруєте нам свою підтримку, вдячність. Я пишаюся тим, що ми маємо можливість відкрито представляти наше рідне мистецтво, яке створили наші предки. Нам тепер тільки треба працювати і не шукати того, хто має це зробити. Кожен має вкласти свою часточку.

Концерт тривав понад три години. Зі сцени лунало ще чимало вітань, зокрема музичних від Алли Кобилянської, Олександра Форкушака, гурту «Дзвони» та інших. Ще довго гості ювілярки не розходилися, дарували квіти, обмінювалися враженнями та захоплено зітхали, як і щоразу після виступів ансамблю танцю «Покуття».