Абсурдна війна

Дуже часто не усвідомлюємо, що людська плідність є перш за все Божим даром і що разом із прийняттям того дару покликані ми до співпраці з Богом. Тому і сприймаємо плідність, як небезпеку, говоримо про «небезпечні дні», про «небажану» вагітність. Пробуємо поправити це, що Бог досконало сотворив, і усунути плідність із нашого тіла.

Кожна людина, більш-менш усвідомлена у питаннях генетики, знає, що людське життя починається в момент злиття чоловічої і жіночої статевих клітин. Саме тоді, за наукою Церкви, Бог вселяє душу. Від цього моменту зигота, що утворилася, починає володіти індивідуальним для кожної істоти на планеті набором хромосом, що не змінюється до самої її смерті. Цей набір визначає, якого росту буде людина, якого кольору в неї буде волосся, очі, який у буде тембр голосу, група крові, навіть які в неї будуть таланти, бажання і прагнення.

Людяність, як і особистість не вимірюється ні сантиметрами, ані календарем. Підставовий науковий критерій, котрий дає нам сучасна генетика, є факт, що клітина не є частиною організму матері, але має матеріал генетичний від батька і від матері по 50% і є індивідуальним організмом.

Доведено, що плід, який вбивають, зазнає таких самих терпінь, як і доросла людина. Нині питання про те, що ембріон є окремою людською істотою з усіма своїми особливими особистими характеристиками, вже не є питанням віри. Дослідження показали, що це твердження є науковою правдою.

Сесія Ради Європи з біоетики в грудні 1996 р. ухвалила рішення, що ембріон є людиною вже на 14-ий день після зачаття (у цей час ще не кожна жінка знає про те, що вона вагітна). Таким чином, з цього моменту офіційна медицина визнала аборт перериванням людського життя, тобто навмисним вбивством. Однак поки ще немає жодних спроб забезпечити цю маленьку людину найпростішими правами, серед яких перше – це право на життя і народження.

Стаття 50 Конституції України дозволяє аборти за соціальними та медичними показниками, правда, якими саме – не вказано, а стаття 57 надає право жінці самій вирішувати проблему материнства.

На Львівщині, наприклад, ліцензії на здійснення абортів видані як державним, так і приватним медичним закладам. Таких є десятки. За різними даними, вартість операції – від 50 до 300 доларів. Ось вам і ціна людського життя та зарплатня для лікаря-кіллера. У Святому Письмі пише: «Проклятий той, хто таємно убиває ближнього свого… Проклятий той, хто бере підкуп, щоб убити душу і пролити кров безневинну» (Бут. 28. 24-25). Ще у 1995 році Україна за кількістю абортів посідала 3-є місце у світі.

Потрібно чітко усвідомити, що вагітність – це не вітрянка, і вона не з’являється анізвідки. Статеве життя припускає не тільки задоволення і насолоду, але також ще й відповідальність за можливі наслідки. Як кожна людина, яка любить довго сидіти за комп’ютером, ризикує погіршити зір, так і люди, які живуть регулярним статевим життям, щодня мають можливість стати батьками. Тому, якщо підлітки вважають себе дорослими, щоб почати статеве життя, то виходить, що вони вже цілком виросли і дозріли для того, щоб нести відповідальність за потенційних дітей. А все починається з непослуху Богові, адже заповідь каже «Не чужолож» (Вих.20.14). Тобто не лягай у чуже ложе та не вступай у статеві стосунки. Не чужим, тобто спільним і не гріховним, воно стане лише після святої Тайни Подружжя.

Проблема небажаної вагітності – це не є питання відсутності чи присутності контрацептивів, які Церква також забороняє. У більшості випадків результат статевих стосунків є наслідком безвідповідальної поведінки, тобто безвідповідального світогляду людини. Проблема у тому, що чимало людей дивиться на іншу стать, як на предмет пожадання. І проблема тут не в презервативі, вона – у світогляді. Це елементарно. Не потрібно навіть світських наукових дослідів, а лише дотримування Божих законів.

Зазвичай сексуально неграмотні підлітки, що недавно пізнали «доросле» життя, цілком залежні від своїх батьків, соціально неспроможні. У дівчат-підлітків 15-17 років 75% вагітностей закінчується абортом, тобто на 1 пологи припадає приблизно 5 абортів. Так здебільшого стається тому, що дівчата бояться покарання з боку батьків.

На жаль, для багатьох жінок України аборт є головним засобом запобігання вагітності. З трьох вагітностей лише одна закінчується пологами, а дві – абортами. В Україні в середньому за рік внаслідок абортів гине 2 мільйони ненароджених дітей.

За результатами досліджень Всесвітньої організації охорони здоров’я, щорічно у світі понад 30 мільйонів жінок роблять штучний аборт, ще мінімум 20 мільйонів роблять його підпільно. Нам не потрібна третя світова війна, адже вона і так відбувається на гінекологічних кріслах у багатьох клініках. Але ця війна по суті ні за що і найбезглуздіша. Тут свій проти свого, батьки проти дітей. Ісус Христос сказав: «Усе, що ви зробили одному з Моїх братів найменших – Мені зробили» (Мат. 25.40). Хіба після цього можна сказати, що це лише євреї 2000 років тому вбили Ісуса Христа?

Аборт, як і будь-яка операція – це надзвичайний шок для фізичного тіла. Ускладнення після абортів можуть розвитися в жінки через декілька місяців і навіть кілька років. У 18% жінок через два місяці після аборту розвивається хронічне запалення придатків матки, у 11% – ерозія шийки матки, у 7% – запалення матки, у 4% – різні порушення менструального циклу. Через два роки після зробленого аборту ці показники збільшуються в кілька разів. Жоден лікар не дасть вам гарантії в тому, що ви не підпадете під той чи інший відсоток хвороб.

Особливе місце серед усіх ускладнень абортів займає постабортний синдром. Цей синдром містить у собі різні симптоми, як фізіологічні, так і психологічні. Багато таких симптомів жінки ніяк не пов’язують з минулим абортом. Найбільш розповсюдженими ознаками постабортного синдрому є: безплідність і проблеми з зачаттям, передчасні пологи, викидні, позаматкова вагітність, сексуальні розлади, депресії, почуття провини, суїцидальні нахили, зловживання алкоголем і наркотиками, розпач, анорексія, нічні кошмари про дітей і т. д. Ось які жахливі наслідки того, що ми не пускаємо дітей на світ до Бога, адже кожна людина народжується для Ісуса Христа, який промовляє: «Пустіть дітей! Не бороніть їм приходити до Мене, бо таких є Царство Небесне» (Мат. 19.14).

Найбільше абортів роблять жінки, які перебувають у шлюбі і вже виховують одну чи двох дітей. Дослідження також вказали на низку інших проблем у поведінці жінок, які пішли на штучне переривання вагітності. Наприклад, насильство над дітьми більш поширене серед матерів, які робили аборт (насильство над дітьми зросло на 500% за перші десять років після легалізації абортів у США у 1973-му). Майже половина абортованих жінок мають проблеми у сексуальному житті: відсутність задоволення і біль під час статевого акту, відраза до сексу та чоловіків загалом, хаотичне статеве життя.

Крім психологічних наслідків, зростає ризик втрати фізичного здоров’я. З абортом асоціюються понад 100 потенційних ускладнень.

Одним з найбільш грізних ускладнень абортів у жінок, що не народжували, є різке збільшення ризику розвитку раку грудей. Цей вид раку займає перше місце серед причин смертності від онкологічних захворювань в усьому світі. Дослідження показують, що в жінок, які вчинили аборт, імовірність розвитку раку грудей збільшуються на 300%, а якщо така жінка мала кілька абортів, і перша дитина в неї народилася не раніше 35 років, то ризик зростає у 8 разів. Ісус Христос дає нам у приклад віру та любов дітей, яку цінує вище, ніж віру та любов дорослої людини, запевняючи: «Хто, отже, стане малим, як ця дитина, той буде найбільший у Небесному Царстві» (Мат. 18.4). А ми немилосердно вбиваємо тих, на яких повинні рівнятися. Чи не парадоксально ми поводимось? Це те ж саме, якщо би ми вбили свого кумира чи вчителя – того, ким самі прагнемо бути.

Після аборту тіло матері не зможе довести наступну вагітність до повного терміну. Викидні доволі часте явище у жінок, які зробили аборт, і коли після аборту вони хочуть завагітніти вже бажаною дитиною, то наслідки такої вагітності унеможливлюють народити повноцінно здорову дитину.

Краще віддати дитину на всиновлення, ніж зробити аборт і розплачуватися післяабортними ускладненнями, гріхами та Божими карами. Принаймні, ви даєте дитині і собі шанс, що колись ви зможете завагітніти знову, бо після аборту, який може призвести до ускладнень, ви ніколи не завагітнієте здоровою дитиною, якщо завагітнієте взагалі.

Не варто також пов’язувати з абортом відсутність відповідних коштів. Навряд чи Всемогутній, даючи дитину, не дасть і на дитину, звісно, якщо батьки не впадуть у важкий гріх лінивства. Людина хоче бути більш матеріально забезпеченою за рахунок вбивства власної дитини. Але ж сума її щастя від того не збільшиться. Неможливо досягнути щастя, вбиваючи своїх дітей!

Тиск батьків, чоловіка чи ближніх також не оправданий. А скільки людей є проти нас упродовж цілого життя? Тоді що нам – накласти на себе руки? Багато хто проти чогось протестує. Чому, наприклад, не можна зарізати у сні дванадцятирічну дитину, яка не слухається своїх батьків і часто приносить їм якісь прикрощі та проблеми? Бо це неморально, жорстоко нелюдяно і абсурдно? То чому можна мале, ні в чому не винне і беззахисне дитя розірвати на шматочки хірургічними інструментами?

А так звана ганьба (бо мама – ще сама дитина) має моральне виправдання абортові? Якщо ж ми поводимося непристойно та користуємося не розумом, а пристрастями, то відповідно мусимо відповідати за свої вчинки. Дитина не просилася на світ сама.

І навіть зґвалтування не виправдовується, адже дитя не винне, що ніким не планувалося; якщо психологічно важко з цим змиритися, то треба народити і віддати у дитячий будинок. Є маса людей, які хочуть усиновити дитину. Ісус Христос до всіх батьків промовляє: «Хто приймає дитину в Моє ім’я, той Мене приймає» (Мат. 18.5).

Нікому не відомо, яким чином абортована дитина могла б архіпозитивно вплинути на життя своїх горе-батьків. Є безліч свідчень, що саме та дитина, яка в останні хвилини була врятована від аборту, доглядала свою стареньку та немічну матір на відміну від її наступних запланованих дітей. Також, на противагу цьому, є маса випадків, коли абортовані діти повсюди являються своїм матерям зі словами: «Матусю, чому ти вбила мене, чим мої народжені братчики та сестрички кращі від мене, чому вони заслуговують бачити красу сонця, навколишнього світу, а я ні, чому ти відібрала в мене свої ніжні руки, посмішку, любов та турботу?» Святе Письмо пише: «Вінець старих людей – сини синів. Слава ж дітей – їхні батьки» (Прип. 17.6).

В основі цих багатьох проблем лежить безграмотність, безвідповідальність та бездуховність.

Христова Церква навчає, що при аборті присутні завжди три жертви: дитина, мати та батько. Вбивство різко змінює життя таких батьків. Починається відплата Справедливого Бога за скоєний аборт. Спочатку на душі проявляються подавлений настрій, депресія, психічні розлади. Для жінки процес покути відбувається також інтенсивно на рівні тіла, тому що її місією було подарувати дитині життя, а не позбавити його, тобто дати душі фізичну оболонку. За аборт жінка розплачується хворобами органів, пов’язаних із процесами вагітності. Вона зруйнувала в собі маленьке тіло дитини, яке є храмом самого Вседержителя. Підтвердження цього міститься у Книзі Книг: «Коли хтось зруйнує храм Божий, його Бог зруйнує, бо храм Божий святий, а ним є ви» (1Кор. 3.17).

Стосовно чоловіків, то вони часто сприяють аборту, настирливо наполягають, щоб жінка зробила цей жахливий вчинок та дають на нього кошти. Тим вони дораджують до гріха і стають співучасниками вбивства. На це Бог говорить: «Не вбивай» (Вих. 20.13).

Чоловіки відчувають огиду до жінок, які покидають своїх дітей на вулиці, і в той же самий час своїм жінкам, які зробили ще гірше – вбили дитину в операційній, несуть квіти, цілують їх та вітають з «одужанням». Загальноприйнятою є думка, що аборти на них ніяк не впливають. Це не так! Місія батька полягає в тому, щоб створити всі умови для благополучного народження дитини і її подальшого розвитку. І якщо він не справляється, а тим більше відкидає цю місію, то, подібно як і жінка, несе покуту.

У першу чергу збиток проявляється в тих галузях, де чоловік звичайно реалізується, як особистість для того, щоб створити певну життєву базу і насамперед для виховання і розвитку дитини. Це робота, кар’єра, взаємини з оточуючими людьми. Крім того, за аборт чоловіки теж розплачуються своїм здоров’ям. Звичайно, не кожен чоловік пов’яже події у своєму житті з абортом. Він, швидше за все, робитиме вигляд, що нічого не відбувається, або посилатися на обставини. Сприяючи аборту, чоловік не боїться Всемогутнього і йде в опозицію до Бога та відкидає Його милосердя. А слова з Біблії зазначають: «Жінка твоя, неначе лоза плодовита, усередині дому твого. Діти твої, мов парості оливки, навколо столу твого. Ось так буде благословенний чоловік, який Господа боїться» (Пс. 128.3).

Співвинними є також всі ті, хто проти диктату свого сумління – голосу Бога, підказує, радить чи виконує цей аборт. Лікар-вбивця більше любить гроші, аніж ненароджену дитину, і за це постраждає за словами апостола Павла: «Бо коренем усього зла є грошолюбство, віддавшись якому деякі ухилилися від віри й самі наштовхнулися на великі страждання» (1 Тим. 6.10).

Не без вини також і держава, яка дозволяє аборти. Тим самим вона стає співвинною за те, що діється. Бо держава своєю бездіяльністю у цьому питанні не тільки обмежує нормальний демографічний приріст населення, а й значно знижує моральний рівень суспільства, народу, за який вона повинна нести відповідальність. Ось що Господь каже про таких людей: «Горе тому, через кого спокуси приходять. Ліпше такому було б, коли б млинове жорно прив’язано йому до шиї, і він був кинутий у море» (Лук. 17.1-2).

Нехай краще держава виховує дітей, ніж вони просто не народяться. Безумовно, якість того виховання є абсолютно не досконалою, але все ж історія знає тисячі вихованців дитячих будинків, що стали в майбутньому великими людьми. Напевно, історія і знає тисячі таких прикладів за історію людства. Святе Письмо пише, що дитина – це Божий дар і благословення. Дитина – цінний дар Господній, бо «спадок Його – діти; плід лона – нагорода» (Пс. 127.3).

Якщо ми гуманні істоти, якщо забороняємо смертну кару, тоді треба бути послідовними – заборонити аборти, бо це вбивство живої людини попри те, що вона ще мала і безборонна, і не може сказати на свій захист ані слова. Слова ж з Біблії запевняють, що: «Жінка спасеться, народжувавши дітей, якщо перебуватиме у вірі, любові та святості зо скромністю» (1 Тим. 2.15). Логічно виходить, що жінка свідомо через аборт відкидає своє спасіння, а це самонищівна дія.

Папа Іван-Павло казав: «Життя – це дар Божий, а тому тільки Бог є Владикою життя з самого початку аж до кінця. Ніхто, за жодних обставин не може вимагати для себе право безпосередньо знищити невинну людину».

Митрополит Андрей Шептицький гостро засуджує вбивство дитини в лоні матері такими словами: «Особливішим способом мерзенні, жахливі і противні природі є випадки, в яких батьки вбивають рідних дітей. А може ще гіршим є вони, коли ті діти ще на світ не прийшли. Вже самі обставини, що злочину допускається рідний батько або рідна мати, що дитина не може боронитися, що будучи нехрещеною, тратить вічне спасіння – це обставини, що роблять зігнання плоду особливішим родом злочину».

Статевість є вписана в подружнє покликання, а зі статевістю невід’ємно пов’язана плідність людини (у широкому й вузькому розуміння цього слова). Наша безграмотність і наша аморальність несуть із собою негативний погляд на цей великий Божий дар. Врешті виходить, що не довіряємо Богові, не віримо, що хоче Він для нас добра, починаємо творити своє «добро». Дратує нас інколи це, що плідність тісно пов’язана зі статевістю. Плідність є ніби непотрібним додатком, якого треба позбутися. Немовби оскаржуємо Бога, що чогось не доглянув, щось створив недосконало.

Із зачаттям починається чиєсь вічне життя, починається особа, покликана до Неба. Бог створює нову людину при нашій співпраці, щоб узяти її у своєму часі до Неба! Зачаття дитини не є лише людською приватною справою, але також справою Бога. Зачаття є фактом релігійним, це набагато більше, ніж фізіологія. Дуже важливо мати таку свідомість, це може допомогти у важких хвилинах.

Ми, християни, покликані до розвитку, до будування цивілізації життя, а не ставати живими цвинтарями. Ми є аж співпрацівниками Бога та тільки співпрацівниками. А аборт, стерилізація, всяка дія, що в часі чи після статевого акту запобігає дітонародженню, є недопустимою, бо ставимо себе на місце Бога.

Бережіть любов, вбивство не принесе нічого позитивного у ваше життя. Направду не існує жодної виправданої причини на скоєння аборту і кара за цей гріх вельми велика. Ісус Христос нас попереджує: «Коли б Я не прийшов і до них не говорив, то не мали б гріха, а тепер виправдання не мають вони за свій гріх» (Ів. 15.22).