Справа жорстокого побиття коломийського журналіста – два роки маніпуляцій?

Два роки тому, 23 березня 2010 р., в місті Коломиї Івано-Франківської області було здійснено замах на життя головного редактора газети «Коломийський вісник» Василя Дем’яніва. Наслідком злочину став перелом кісток черепа та лівої ноги під колінним суглобом, інші ушкодження, що призвело до інвалідності. Лише за збігом обставин журналіст залишився живим.

Ще на початку судового засідання В.Дем’янів мав обґрунтовані претензії з приводу добросовісної роботи міліцейського слідства. Він так нічого і не дізнався про знаряддя злочину. Яким це “тупим предметом” (битою, обрізком арматури чи металевої труби) зловмисники проламали йому череп та перебили ногу? Міліція не залучала журналіста і до таких слідчих дій, як відтворення ситуації на місці події, очна ставка, а процедуру “впізнання” було взагалі сфальсифіковано. Слідчі також не побажали після зняття гіпсу з потерпілого провести судмедекспертизу знаку, залишеного на тілі від удару якимось предметом, що прорізав шкіряну куртку та светр.

Окрім цього, міліція об’єднала справу, що стосується бандитського нападу на Дем’яніва, в одне провадження із ще двома справами підсудних, де фігурують хуліганські мотиви. Таким чином громадськості дали зрозуміти, що замах на головного редактора є нічим іншим, як намаганням зловмисників заволодіти мобільним телефоном, хоча ні мобільного телефону, ні грошей, ні будь-яких інших речей злочинці навіть не намагалися у постраждалого вкрасти. Їхньою ціллю був непоступливий редактор незалежної газети. А умисел підозрюваних у нападі ретельно так ніхто й не вивчав, недостатньо уваги приділено достеменній перевірці версій, пов’язаних із професійною діяльністю журналіста.

КЗУЖ, уважно стежачи за перебігом справи журналіста В.Дем’яніва, неодноразово висловлював сподівання, що Коломийський міськрайонний суд з метою покарати як замовників, так і виконавців цього тяжкого злочину прислухається до аргументів постраждалого та громадської думки і виокремить справу в окреме провадження, відправивши її на повторне досудове слідство. Однак усе безуспішно.

Оцінюючи ситуацію, що склалася в судовому розслідуванні, напрошується висновок, що воно відбувалося фактично у фарватері міліцейського – поверхово та не об’єктивно, на догоду прокурорського державного обвинувачення. Поспішність міліції, яка не зважила на логічні обставини, можна пояснити намаганням заспокоїти громадську думку, «призначивши» винуватців. Фіктивну версію підтримав суд, тим самим громадську думку спробували ввести в оману: підсовуючи на роль винуватців безправних «цапів-відбувайлів», щоб усе списати на «хуліганку». Щоб поховати замах на життя журналіста-керівника ЗМІ через професійну діяльність, принципову позицію газети, її головного редактора у відстоюванні прав та інтересів громади міста Коломиї.

Апеляційний розгляд скарг постраждалого та призначених винуватців в Апеляційному суді Івано-Франківської області остаточно переконав, що сумніви стосовно неякісної праці досудового й судового слідства повністю підтвердилися. Чому не забезпечено об’єктивного й всестороннього розгляду всіх обставин справи, стає абсолютно зрозуміло. Проведене міліцією слідство, явно поверхово та за сценарієм, ретельно не вивчило умисел зловмисників у нападі, недостатню увагу надали достеменній перевірці версій, пов’язаних із журналістською діяльністю та питанням власності редакції газети.

Засуджені неодноразово стверджували про неправомірний на них тиск, тому й брали вину на себе, навіть прозвучали прізвища двох слідчих МВС і працівника прокуратури, які часто приходили в камеру ІТТ, щоб «вибивати» покази. Відтак до цього всього беззаконня чомусь приєднався коломийський суддя В.Веселов, який ураховував тільки думку державного обвинувачення та не бачив явних фактів.

Тепер триває повторний розгляд судової справи у Коломийському міськрайонному суді. 19 березня, перед 2-річчям жорстокого побиття журналіста, розгляд справи по суті не міг відбутися. Обидва засуджені, як і обіцяли, вдалися до акту непокори – після усних протестів написали письмові заяви про категоричну відмову брати участь у судових засіданнях та залишилися у в’язниці і вимагають справедливого розгляду поза межами Коломиї, зокрема в Дарницькому суді м.Києва, оскільки на підсудній його території проживають свідки, які можуть підтвердити, що у день нападу один із звинувачених Віталій Калюжний тут безвиїзно працював у приватних оселях. Справу відкладено на 3 квітня.

За словами В. Дем’яніва, він підтримав у цьому засуджених, бо в повторному суді не хоче мати жодних сумнівів. «А нові обставини викликають у мене питання стосовно невмотивованого зволікання (призначалося вже 7 слухань) й упередженості, чого хотілося б після двох років правоохоронних маніпуляцій уникнути», – як стверджує.  

Комітет захисту українських журналістів, як і раніше, далі твердо наполягатиме на виділенні кримінальної справи щодо замаху на життя головного редактора «Коломийського вісника» в окреме провадження і направлення її на додаткове досудове розслідування не у міліцію, а за підслідністю у прокуратуру для забезпечення повноти, об’єктивності й усестороннього дослідження всіх обставин та справедливого вирішення резонансної справи. Тим паче що В. Дем’янів уважає за необхідне використати доказ, що не досліджувався в досудовому й судовому слідствах відповідно до статті 171 «Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів» Кримінального кодексу України, а також застосовувати розслідування злочину, вчиненого службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище відповідно до частини першої статті 9 Закону України “Про державну службу». Щоб у набраному міжнародного розголосу підлому злочині проти журналіста були знайдені виконавці та замовники, і не було жодних сумнівів стосовно законності рішення під час повторного розгляду кримінальної справи.