Про те, що воду з-під крану пити не можна – знають навіть діти

Про те, що воду з-під крану в Україні пити не можна – знають навіть діти. У той же час чиновники кажуть, що ця вода переважно відповідає стандартам, щоправда, застарілим українським, а не сучасним міжнародним. Для того, щоб з українських кранів потекла така сама вода, як із європейських, знадобиться мінімум 10 років. Чому – з’ясовував ТСН.ua.

Де вода краща

За даними порталу voda.org.ua, присвяченому якості води, за невеликими винятками вода практично всіх регіонів України містить підвищені концентрації хлору, заліза, марганцю, органічних сполучень і відрізняється високою мінералізацією.

Найбільш забрудненими, з точки зору питної води, є басейн річок Дніпро, Сіверського Донця, ріки Приазов’я, окремі притоки Дністра, Західного Бугу.

До зони найбільш критичних регіонів входять Одеська, Донецька, Харківська, Дніпропетровська, Запорізька, Херсонська і Миколаївська області. У цих областях якість води характеризується як дуже брудна (VI клас), відхилення від норми сягають 80%.

Найбільш чистими регіонами, з точки зору питної води, є західні області України (окрім Львова): Рівненська, Тернопільська, Івано-Франківська і Волинська. Більш менш нормальною є ситуація у Сумській, Полтавській і Чернігівській областях.

“25% усієї води централізованого водопостачання не відповідає діючому застарілому стандарту якості питної води”, - приходять до висновку експерти порталу.

Утім і бюветна вода не краща, каже відомий еколог, директор Київського еколого-культурного центру Володимир Борейко.

“Якщо брати Київ, то там практично у 50% випадків бюветна вода є забрудненою”, - зазначає еколог.

На його думку, водопровідна вода безпечніша, бо за її якістю як ніяк, але стежать. Аналогічної думки дотримується і Ростислав Мудрик, керівник Академії водопідготовки Всеукраїнського водного товариства WaterNet. Він вважає, що водопровідна вода загалом є безпечною і її вживання не викличе гострих захворювань, утім все ж таки наполегливо рекомендує доочищувати її за допомогою фільтрів.

Що стосується води з бюветів – Ростислав Мудрик звертає увагу на декілька моментів.

“У воді з бюветів відсутній хлор, який практично завжди наявний у водопровідній воді. Однак від 10% до 100% київських бюветів (за даними минулого року) не відповідали стандартам по одному або декільком показникам. Найбільш поширення відхилення від нормативів – залізо, марганець, запах, мутність”, - зазначив експерт.

За його словами, якість води відрізняється не лише в залежності від регіону, а й навіть в залежності від району міста. Так, за даними WaterNet, найбільш благополучна ситуація із водопровідною водою - на Оболоні і Виноградарі.

“Можливо, це пов’язано з більш високим відсотком підмішування артезіанської води”, - припускає експерт.

Чому в Україні вода брудна

Причин низької якості води, що постачається населенню, є декілька. Серед них - використання переважно поверхневих вод в якості джерел водозабору, практично неконтрольоване антропогенне забруднення джерел водопостачання, надлишкове хлорування і вторинне забруднення води у процесі транспортування, кажуть спеціалісти порталу voda.org.ua.

Утім, на думку голови комітету ВР з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Анатолія Семиноги, найголовнішим забруднювачем є фосфатні миючі засоби.

“Найбільша проблема для питної води - використання фосфатних миючих засобів. У більшості країн Європи такі миючі засоби взагалі заборонені для використання. На жаль, в Україні це присутнє”, - зазначив Семинога.

За його словами, саме через використання таких миючих засобів у побуті навіть мул, який накопичується після очистки стоків Києва, не можна використовувати як добриво у сільському господарстві через наявність в ньому величезної кількості фосфатів і металів.

На думку Володимира Борейка, найголовнішим забруднювачем, все ж таки, є хімічні і металургійні підприємства.

“Якість води щороку погіршується. Відбувається величезний викид кумулятивних речовин, які накопичуються у підземних водах, морях, озерах. Найголовнішим забруднювачем я б назвав хімічні і металургійні підприємства”, - зазначив еколог.

Ще однією причиною погіршення якості води, за словами Анатолія Семиноги, є забудова прибережних територій. А тільки останнім часом на березі Дніпра виросло не одне містечко з розкішними дачами.

“Природа наділена такою здібністю як самоочищення. Скажімо, якщо тече річка і береги у неї заліснені, це дозволяє очищати воду від бруду, який потрапляє у водойми. На жаль, хаотична забудова прибережних зон, будівництво промпідприємств у цих зонах призводить до того, що природна фільтрація знищується”, - розповідає нардеп.

Коли ми будемо пити воду “європейської” якості

“Заспокоїти можу тим, що у нас розроблена дуже серйозна програма “Питна вода”, дуже серйозна програма “Захист ріки Дніпро”, на виконання яких заплановані великі кошти – 12 мільярдів і 46 мільярдів відповідно. Це дасть можливість поліпшити ситуацію із якістю води в Україні. Там включене будівництво водопроводу і водогону, очисних споруд, каналізаційних споруд, станцій фільтрації. У програмі “Питна вода” передбачено, що у кожній школі буде встановлено персональні системи фільтрації, які дозволять мати в школах доволі чисту воду”, - поділився планами  Семинога.

Окрім того, нардеп повідомив, що профільний комітет ВР зараз розробляє законопроект, у якому українцям пропонується поступово відмовитися (на якийсь відсоток кожен рік) від фосфатних миючих засобів. Якщо перехід буде оголошено цьогоріч, то, як свідчить європейський досвід, повністю відмовитись від небезпечних для екології миючих засобів ми зможемо десь за 10 років, наголошує Семинога.

За словами експертів, у більшості європейських країн вода краще не тільки тому, що там застосовують передові методи очистки. А тому, що борються з причинами забруднення.

“Як я вже казав, у багатьох європейських країнах заборонені фосфатні миючі засоби. Це знизило рівень забруднення приблизно на 10%. Підприємства, які вводяться в експлуатацію, мають замкнутий цикл водовикористання і практично нічого не скидають у водойми. Транспорт, який їздить по вулиці, має стандарт Євро-5, контролюються викиди в атмосферу. Плюс – там зберігають природні ресурси, немає вирубки, звуження берегів, є санітарні зони, де заборонено будувати підприємства, вести господарську діяльність. Все це в купі дає більш чисту воду, дозволяє менше витрачати коштів на систему очистки води, не використовувати такі потужні речовини як хлорка і таке інше”, - наголошує Семинога.

Офіційна статистика

Як заявив нещодавно міністр регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ Анатолій Близнюк, вода в Україні переважно відповідає встановленим стандартам. Щоправда, українським нормам, а не європейським.

Утім, навіть до наших, застарілих стандартів “дотягнути” якість води не завжди легко.

Держсанепідслужба країни час від часу звітує про перевірки якості питної води у місцях водозаборів, на водопровідних спорудах і мережах централізованого господарсько-питного водопостачання. Щоправда, останнє повідомлення на їхньому сайті – за осінь минулого року.

“В Україні за 9 місяців 2011 р. здійснено 28535 обстежень водопровідних споруд, з них при 4043 (14,2 %) виявлені грубі порушення протиепідемічного режиму. На бактеріологічні показники досліджено 229,6 тис. проб питної води централізованого водопостачання, відхилення від стандарту встановлено у 6604 пробах. На відповідальних осіб об’єктів водопостачання накладено 3334 штрафи. Тимчасово припинялася робота 2260 об’єктів водопостачання. За незадовільну роботу по додержанню санітарного благополуччя по забезпеченню населення якісною питною водою 60 справ передано до органів прокуратури”, - зазначають на сайті відомства.

Санепідслужба міста Києва звітувала про перевірку у лютому. За минулий місяць лабораторіями санепідслужби було відібрано і досліджено 491 проба води, результат – задовільний.

Щоправда, зауважують, в окремих бюветах, як наслідок недостатнього водорозбору - підвищувались вміст заліза і мутність води. Службою експлуатації в таких випадках проводились необхідні санітарно-профілактичні заходи (промивка, дезинфекція водорозбірних колонок).