В.Брус: Лише там, де буде ферма, село житиме

Складна обстановка й досі зберігається у прикарпатському тваринництві. Як «Галичина» вже писала, хоча такі підвиди галузі, як свинарство і птахівництво в регіоні розвиваються доволі ефективно, перекриваючи навіть показники колишніх найбільш результативних колгоспних п’ятирічок, то проблема номер один молочного і м’ясного скотарства — неухильне скорочення поголів’я ВРХ, надто ж корів — зостається. Лише торік, приміром, худоби в нашому краї поменшало на 3,3 тисячі штук, причому чисельність саме дійного стада впала на 1,9 тис. А за два місяці 2012-го сукупна обласна череда скоротилася ще на три з половиною відсотки.

Правда, наведені цифри — це середні показники по господарствах усіх категорій — від особистих селянських до агрофірм разом узятих. Якщо ж глянути окремо, то нинішній двомісячний спад поголів’я ВРХ стосується здебільшого індивідуального сектору. В сільгосппідприємствах картина вже інша. Ще торішньої осені в ОДА спохопилися й зупинили тенденцію до зменшення числа худоби, яку утримують у них. І до завершення року влада, застосовуючи адміністративні важелі впливу на керівників великих господарств, домоглася не лише відновлення статус-кво, який був у колективному секторі на 1 січня 2011-го, а й нарощення загального поголів’я ВРХ в ньому, як ми недавно повідомляли, на 600 особин. Від початку ж цього року худоби в сільгосппідприємствах побільшало на дев’ять з гаком відсотків, у тому числі додалося 217 корів. Найкраще спрацювали в Галицькому, Рогатинському, Коломийському й Калуському районах, що дозволило перекрити невеличкі «мінуси» Богородчанщини й Тлумаччини.

Однак у всеукраїнському масштабі це все одно мізерні результати. Якщо за розвитком галузі загалом Івано-Франківщина посідає в таблиці 25 регіонів України несогірше дев’яте місце, то за поголів’ям ВРХ в сільгосппідприємствах — передостаннє. Тим часом питання відродження вітчизняного тваринництва принаймні до рівня двадцятилітньої давності перебуває на особливому контролі у глави держави та в уряді. З Києва щомісяця вимагають інформації про те, що зроблено в тому напрямі, скільки зокрема нових тваринницьких ферм введено в дію. Навіть учора на засіданні Кабінету Міністрів слухали голів ОДА чотирьох областей — крім Івано-Франківської, ще Закарпатської, Львівської та Чернівецької, які доповідали про стан справ у галузі…

Проте звітувати наразі особливо немає про що. Це і стало чільною темою колегії головного управління агропромислового розвитку ОДА, яка розглянула проблему крізь призму недавніх соціальних ініціатив Президента Віктора Януковича. Власне, відбулася доволі жорстка розмова з того приводу. По суті, заступник голови облдержадміністрації Василь Брус метав громи і блискавки на адресу присутніх відповідних заступників голів та начальників профільних підрозділів РДА, інкримінуючи тим елементарне недбальство. Дісталось їм на горіхи передусім за те, що представники великого приватного капіталу як закордонного, так і вітчизняного походження, котрі орендують у багатьох районах тисячі гектарів орних земель, ніяк не спроможуться зайнятися, крім рільництва, й розведенням та вирощуванням худоби, що зобов’язані робити, й без чого, за великим рахунком, узагалі неможливо прибутково й бездоганно господарювати…

— Я дивуюся з вас, шановні керівники галузі, що ви не можете змусити інвесторів виконувати свої обіцянки. Зрештою, хіба це проблематично для таких відомих потужних і успішних сільгосппідприємств, як «Перспектив», «Штерн-Агро», «Агроінвест», «Галицькі аграрні інвестиції», «Ленком» тощо, завезти по 200–300 голів худоби і розгортати м’ясне чи молочне скотарство?! — напоумляв керівників галузі В. БРУС. — Але потрібно належно працювати з ними. Та якщо вони таки не захочуть, то цим продемонструють зневагу до всіх нас, до селян, чиї паї орендують. і це означатиме, що такі інвестори кидають нам виклик, оскільки не бажають працювати чесно й добросовісно на нашій землі, не хочуть вкладати в неї органічні добрива, щоби підтримувати її родючість, не зацікавлені в розвиткові сіл, на території яких вирощують сільгосппродукцію…

Тоді прощатимемося з ними. А землю віддаватимемо в оренду іншим господарям, тим, які не намагатимуться лише висмоктати з неї всі соки, а вкладатимуть кошти і в будівництво тваринницьких комплексів, а отже, попри все інше, — й у виробництво органіки, а також у розвиток населених пунктів. Адже буде ферма — житиме село. Нині на державному рівні ставлять питання так: маємо відродити те, що було, коли сільгосппідприємства забезпечували зайнятість населення глибинки і дбали про школи та розвиток соцкультпобуту на «підвідомчих» територіях.

І ми доможемося цього, мусимо домогтися, оскільки стан тваринництва в колективному агросекторі такий, що далі падати вже нікуди. Якщо до рівня 2011-го й маємо невеличкий плюс, то за абсолютними показниками й далі пасемо задніх. Застановімося, галичани, над такими цифрами: у сільгосппідприємствах нині лише трохи більше дев’яти тисяч голів худоби, в тому числі 3,6 тисячі корів. Коли таке було?! І не думати в цій ситуації над тим, щоби чи то реконструювати старі корівники, чи будувати нові, не розвивати молочне тваринництво — просто гріх. Якщо й далі так триватиме і віз стоятиме, то так і виріжемо худобу до решти…

Аби таки зрушити лежачий камінь, на колегії вирішили, що відтепер райони щотижня звітуватимуть про зроблене, зокрема скільки голів ВРХ завезли сільгосппідприємства, які обробляють від двох тисяч гектарів ріллі і ще не утримують свійських тварин. До 21 березня має бути готовий і список господарств, у яких цього року візьмуться за реконструкцію чи будівництво тваринницьких приміщень. А ще «на килим» до ОДА щодня викликатимуть тих чи інших керівників районів, у яких не спостерігатиметься жаданого поступу в галузі, і порушуватимуть щодо них питання про доцільність їхнього перебування на займаній посаді.