На чому дурять споживача

Образно кажучи, строкатими виявилися за результатами лабораторних досліджень у ДП «Івано-Франківськстандартметрологія» звично білі на вигляд молоко і сметана, зразки яких ми купили в івано-франківських магазинах. Фіфті-фіфті, себто приблизно половина на половину, — таким було співвідношення між продуктами, що відповідали вимогам держстандартів, і тими, що розчарували своїм складом нас, споживачів, бо, як з’ясувалося, вони містили менше корисних для людського організму і поживних речовин, ніж писалося на їх упаковках. У такому випадку почуваєшся обманутим ще й тому, що заплатив як за повноцінний продукт, а виробник, виходить, позбавляючи тебе відсотка-другого біологічно цінного компонента продукту, наживається на тобі й інших його покупцях.

Інформуючи тиждень тому про свою акцію під умовною назвою «Чи є молоко в молоці?», «Галичина» обіцяла читачам оприлюднити підсумок досліджень, які здійснили працівники акредитованого на технічну компетентність і незалежність торік у червні випробувального центру ДП «Івано-Франківськстандартметрологія». Отож перед нами — офіційні протоколи випробувань за підписами їх виконавців, з печаткою центру.Молоко «Українське» пастеризоване ПАТ «Галичина» (м.Радехів на Львівщині) за фактичним показником масової частки жиру — 2,3% істотно недотягувало до нормативної величини — 2,6%. інакше кажучи, його жирність не відповідала ДСТУ 2661-10.

На упаковці молока коров’ячого питного пастеризованого виробництва ТОВ «Івано-Франківський міськмолокозавод» зазначено жирність 3,2%. У дослідженому зразку масова частка жиру порівняно з показником нормативного документа виявилась навіть більшою — 3,35%. Густина молока становила 1,0282 г/см3, тобто навіть дещо перевищувала рівень, встановлений держстандартом. Кислотність була нижчою від максимально допустимої — 18. Отже, зразок молока за вказаними показниками відповідав ДСТУ 2661-10 «Молоко коров’яче питне. ЗТУ».

ТОВ «Богородчанський молокозавод» випускає пастеризоване молоко жирністю 2,5%. У дослідженому зразку вона порівняно з показником нормативного документа теж виявилась навіть дещо вищою — 2,58%, густина молока становила 1,027 г/см3, як і передбачено нормативним документом, показник кислотності був нижчим від максимально допустимого – 19.

Наголошу, ми спеціально не вибирали на полицях супермаркетів молоко та продукти з нього, а брали перші-ліпші. Вирішили купити для проведення лабораторного дослідження у випробувальному центрі також сметану «Селянська» радехівського підприємства. І з’ясувалося, що кислотність її перевіреного зразка становила 70 при передбаченій держстандартом 60-100, а от щодо вмісту молочного жиру у своєму продукті — 20% — наші сусіди знову виявились не в ладах із нормативним показником — 21%.

Тільки нехай у читачів не складеться думка, що редакція разом з працівниками органу держстандарту у пошуку відхилень від передбачених стандартами параметрів якості вирішила «відігратися» на виробниках не своїх, прикарпатських, а чужих. Ніякої упередженості до жодного з ближчих чи дальших виробників, чию молочну продукцію ми застали того дня на полицях івано-франківських магазинів, а лише об’єктивність результатів, одержаних при її ретельних лабораторних дослідженнях.

Тож нас не могла розчарувати і сметана, на упаковці якої як виробник значилось ДП «Ямниця» ВАТ «Івано-Франківськцемент»: при нормативних 20% масова частка жиру в ній не перевищувала 18%. В той же час однойменна з радехівською сметана, але вже виробництва Богородчанського молокозаводу, мала жирність на рівні нормативного показника 20%, за яким її і випускають.

Застали ми на полиці супермаркету і сметану «Брест-Литовську», 15%-ї жирності, вироблену в Білорусі. На цьому продукті було вказано термін її придатності 21 день, що суперечить вимогам нормативної документації України — ДСТУ 4418 «Сметана. Технічні умови», п. 10.2.2 — термін придатності сметани для спожиткового паковання не більше п’яти діб.  

У фірмовому магазині Івано-Франківського міськмолокозаводу, розташованому на вул.Г.Хоткевича, ми купили півкілограма солодковершкового масла, привезеного сюди на продаж, як свідчила товарно-транспортна накладна, вранці того ж дня. Масло, за результатами випробувань у ДП «Івано-Франківськстандартметрологія», виявилось не лише свіжим, а й повністю відповідало вимогам нормативних документів. Зокрема, масова частка жиру в ньому становила 73%, тобто була навіть дещо вищою від показника держстандарту (72,5%). і цей жир був повністю молочний, без домішок рослинного, наявність якого в молочних продуктах той же державний стандарт не допускає.

Заодно хотілось би привернути увагу споживачів ось до чого. Коли купуєте в магазині масло, то обов’язково звертайте увагу на термін його придатності, придивляйтеся до пакування, в яке загорнули цей продукт, коли фасували його в супермаркеті. Бо доводилось бачити на полицях і товар сумнівного вигляду: нарізані шматки масла пожовкли, пакування вже не цілком прозоре, а якогось сіруватого відтінку, що викликає закономірну підозру щодо перевищення терміну чи неналежних умов зберігання масла, а отже, і щодо його якості.

А найбільше претензій до виробника з’явилося після ознайомлення з результатами випробування звичайного сирка, а офіційно: «продукту сирного молоковмісного плавленого «Міський», що його виготовили у ТДВ «Полонина» (м. Івано-Франківськ). Звичайно, самі по собі сирні продукти за харчовою цінністю й поживністю поступаються своїм повністю натуральним аналогам — плавленим і твердим сирам, але оскільки сирні продукти значно дешевші, то й на них є попит. Добре вже коли таким продукт визначено чітко й однозначно інформацією на упаковці, коли її набрано літерами не мікроскопічними, а доступними для читання без лупи. Це свідчить, що виробник не намагається ввести в оману споживача, ніби той має справу зі справжнім сиром. Але і сирний продукт повинен відповідати вимогам держстандартів. А в цьому разі, як показали результати дослідження, масова частка загального жиру в сухій речовині при нормативному показнику 30% становила лише 25,7%. Консистенція цього продукту мала би бути зв’язана, пластична, злегка пружна, а фактично вона виявилась незв’язаною, непластичною, непружною, неоднорідною за всією масою сиру. Вимоги до його вигляду на розрізі: малюнок має бути відсутній, допускається наявність невеликої кількості дрібних повітряних порожнин, нерозплавлених білкових частин. Насправді ж, розрізавши сирок, перевірники виявили велику кількість дрібних повітряних порожнин по всій його масі, великі шматки нерозплавлених частин. А може, термін придатності продукту було перевищено? Відповідної позначки на етикетці чи відтиску на фользі, в яку був загорнутий сирок, фахівці з «Івано-Франківськстандартметрології» при всьому бажанні не змогли відшукати.

Ми разом з ними довго мудрували над етикеткою іншого продукту, проте аж з допомогою адміністрації гастроному «Дарницький» вдалося визначити виробника сиру ковбасного плавленого «Галицький» — той продукт із такою рідною нам назвою виготовляють на виробничих потужностях ТОВ «Молочник», розташованих аж у Житомирі, а офіс цієї фірми в Києві. Чи не тому вона воліє особливо не «засвічуватись», що при перевірці якості ковбасного сиру виплив прикрий факт: масова частка загального жиру в сухій речовині продукту була аж на цілих три відсотки меншою від нормативних 40%.

Як же споживачеві при нинішньому розмаїтті молочних продуктів у магазинах зробити правильний вибір? Фахівці радять: першим критерієм при цьому має бути упаковка — треба уважно прочитати написане на ній. Згідно з державними стандартами, має бути чітко вказана інформація про виробника з його юридичною та фактичною адресами. Варто вчитатися в склад товару, який також обов’язково має бути зазначений на упаковці, як і харчова й поживна цінність продукту та маса нетто. Неодмінно подивіться на термін придатності молока чи продукту з нього. А найперше зверніть увагу на загальний зовнішній вигляд упаковки: якщо вона здута або пошкоджена, таке молоко краще не купувати.

Як стверджують на підставі проведених перевірок фахівці ДП «Івано-Франківськстандартметрологія», нині недобросовісні виробники найбільше дурять споживачів щодо показників жирності молока і сметани, які в серійній продукції нерідко менші від нормативного. Тим часом саме вміст молочного жиру визначає енергетичну та харчову цінність вироблених на заводі молока та молочних продуктів і є одним з основних чинників при формуванні цін на них.

Якщо принесені з магазину молочні продукти виявились неналежної якості, то вам не варто забувати про свої права споживача. Маєте обґрунтовані претензії до якості купленого молока, сметани, масла, сиру — зверніться у той торговельний заклад, де купили цей продукт, аби його вам обміняли, або ж в інспекцію з питань захисту прав споживачів.