Карпатський “Дніпрогес” спустошить природу й “поховає” водний туризм

Екологічною загрозою номер один в Україні називають природоохоронці наміри масового спорудження міні-ГЕС на карпатських річках. Про це зокрема написав в «Українській правді» заступник голови Національного екологічного центру Олексій Василюк.

Проблема набуває масштабного суспільного резонансу. Адже проект стосується не лише Верховинського району, про соціальну напругу в якому «Галичина» розповіла у вівторок, 6 березня. І не самої лишень Івано-Франківщини, де запланували спорудити, за різними джерелами, чи то 60, чи в перспективі й усі 150 таких об’єктів. «Дніпрогес» у Карпатах нашкодить довкіллю й інших гірських областей — Львівщини й Буковини, у кожній з яких має постати майже по два десятки міні-ГЕС, а надто ж Закарпаття з його нібито аж 330 станціями.

Всього ж заплановано спорудити в горах понад півтисячі ГЕС. Принаймні саме стільки їх перебуває нині на різних етапах проектування і погодження. Через те різні екологічні організації, які діють в Україні, оголосили про початок національної кампанії на захист карпатських річок під гаслами «Не допустімо шкоди природі Карпат будівництвом міні-ГЕС!», «Збережемо Карпати від міні-ГЕС, збережемо міні-ГЕС для зеленої енергетики!». Навіть створено ініціативну групу в мережі Facebook, до якої можна приєднатись (www.facebook.com/groups/318608194818363)…

Серед прогнозованих наслідків будівництва ГЕС, окрім спотворення гірського ландшафту й інших, про які «Галичина» вже писала в матеріалі «Напруга на Верховинщині», — в інтернеті обговорюють і ймовірну загибель риби, надто ж таких її видів, які занесено до Червоної книги й яких повно в гірських річках. Річ у тім, що майже всі заплановані ГЕС належать до так званих дериваційних. Технологія їхнього спорудження передбачає такий принцип роботи: воду з гірської річки направляють у трубопровід завдовжки (залежно від місцевості) від кількасот метрів й до кілометра-двох. Потім цей сконцентрований і цілеспрямований струмінь потрапляє на агрегат, крутить турбіну і нарешті виливається в русло позаду станції.

«Але ж ріка — це не лише вода, — журиться аспірант кафедри раціонального використання природних ресурсів і охорони природи Львівського національного університету ім. І. Франка, представник громадської організації «Екопоступ» Ярослав ІЛЬНИЦЬКИЙ, — а й безліч живих організмів. і коли вони потрапляють у турбіну, то їх буквально розмелює в ній!». Правда, свого часу чиновники й «гідропідприємці» заспокоювали екологів — мовляв, рибу від потрапляння в конструкції електростанцій убезпечать спеціальними заслінками. Проте всі заходи з рибоохорони, приміром, до яких вдалися на ГЕС на річці Пробійні в однойменному селі на Верховинщині, за твердженням очевидців, — це ґрати «на вході» до водогону такої величини, що можуть уберегти від потрапляння в трубу хіба що людину, а не рибу чи тим паче малька.

Та це лише одна загроза для водяної живності від ГЕС. Друга — та, що місцями річка чи потік, води яких спрямовують у «транспортну систему», по суті, пересихають-зникають, так би мовити, вилітають у трубу. Проте риба, яка не потрапляє у водогін, залишається…

— Цього літа бачив: головань кілограмів на шість лежав посеред каміння у сухому руслі, — написав у листі до нашої редакції активіст громадської ініціативи «Врятуймо Черемош!» з Верховини Іван МАКІВНИЧУК. — У Пробійні завжди повно риби було, а тепер місцеві хлопчаки вудочки на горище поховалиѕ У травні 2011-го перед обговоренням цього, сказати б, нового «проекту «ГОЕЛРО» в районній раді я звернувся до Федерації спортивного туризму України з проханням прокоментувати нашу ситуацію. Мені відповів її віце-президент Володимир СОКОЛОВ, який виклав у листі й думку провідного туриста України, майстра спорту СРСР, доктора технічних наук з питань очистки води Костянтина КАЗДОБІНА.

Гадаю, варто процитувати його слова: «Будова ГЕС на Черемоші змінить екосистему всієї річкової долини, знищить усі нерестовища в малих річках і потічках. Зрештою, й виробляти електроенергію можна буде лише протягом короткого періоду, оскільки Черемош багатий мінеральною суспензією. Така вода швидко замулить гідроагрегати, виведе їх з ладу. Що такі рішення — хибні, вже усвідомили на будові Катунської ГЕС у Росії. За помилки із замуленням б’єфів (фр. bief) — ділянка річки, каналу або водосховища, яка розташована безпосередньо біля шлюзу чи загати — вище й нижче їх. — Ред.). розплачуються й мільйони українців, котрі проживають у басейні Дніпра»…

Від тієї шкоди, якої може завдати міні-ГЕС живій природі, — всього крок до небезпеки для здоров’я людей. Бо ж чимало істот, які мешкають у річці — жаби, мікроорганізми, а також, зрештою, й водорості, — в процесі своєї життєдіяльності очищують воду. Тобто знищити все живе в річці означає й погіршити якість її води. Це, до речі, вже підтвердили наукові дослідження. Як повідомив в інтерв’ю телеканалу ZIK голова ГО «Бюро екологічних розслідувань» Дмитро СКРИЛЬНИКОВ, фахівці Львівського національного університету ім. І.Франка взяли проби води вище та нижче розташування міні-ГЕС на потоці Пробійному і, порівнявши їх результати, з’ясували, що нижче станції вода за якістю на два класи гірша. «У природі такого не буває, щоби за якихось 600 метрів вода так сильно сама собою змінилася!» — б’ють на сполох захисники довкілля.

Про що ж це свідчить? У горах же не так багато криниць. Але і в тих, що є, вода не завше добра. Тож місцеві жителі здебільшого використовують для пиття і приготування страв воду з річок, потічків та інших природних водойм. Отже, екологічна шкода може призвести й до соціальних наслідків — до дефіциту питної води в регіоні.

Інша загроза — екологи кажуть, що всі запевнення, нібито міні-ГЕС попри основне призначення ще й захищатимуть горян від повеней, — цілковитий блеф. За їхніми словами, неправда, що труби і греблі захищатимуть від паводків. Максимум, на що вони здатні, — це витримати натиск повеневої стихії в горах лише декілька хвилин. Оскільки ж греблі міні-ГЕС, по суті, височітимуть понад людськими домівками й сінокосами, то уявімо собі, що діятиметься, коли внаслідок сильних чи затяжних дощів потоки в горах почнуть наливатися. Поки греблі стримуватимуть водяні вали, що летітимуть з гір, річки й потічки у тих місцях розливатимуться довкіл.

Далі ж може бути ще гірше. Якщо на Чорному Черемоші збудують, як запланували, не одну-дві станції, а каскад греблевих ГЕС, то екологи бачать і додаткові ризики для горян. імовірно, що коли така велика вода, яка була 2008-го, прорве греблю верхньої станції, то за ефектом доміно заваляться й усі нижні. Масштаби такої катастрофи, руйнування та людські жертви, до яких це призведе, годі й уявити. В реальності таких катаклізмів переконались у світі. Зокрема австрійці демонтують раніше збудовані в Альпах міні-ГЕС. Що такі станції неспроможні запобігати повеням у гірських районах, свідчить і досвід Швейцарії, запевняє еколог тамтешнього відділення Всесвітнього фонду дикої природи (WWF) Дані ГОЙСЕРА…

Уже й не кажу, що коли гірські річки перекриють ГЕС, то вони стануть непридатними для екстремальних сплавів. Бо то настільки очевидно, що дивуєшся, як цього не взяли до уваги «нагорі», коли планували «Дніпрогес» у Карпатах. Як кажуть найбільш радикальні екологи, «закований» у труби півтораметрового діаметру Білий Черемош для туристів уже втрачено. Тож ідеться про порятунок хоча б його побратима, котрий, як згадував, може опинитись у трубі аж у кількох місцях. До речі, Чорний Черемош, ця найскладніша ріка України для любителів сплавів, — заказник місцевого значення. Будь-які роботи, що можуть призвести до порушення його гідроекологічного режиму, заборонено. Але на це, мабуть, ніхто з забудовників не збирався зважати. Тим часом голова Тернопільської федерації водного туризму Олександр РИБАКОВ, до якого теж звертався за консультацією вже згадуваний І. Маківник, висловився з того приводу однозначно категорично: «Побудова «трубних» ГЕС на проміжку «Шибене—Верховина—Устеріки» унеможливить розвиток водного туризму в регіоні».

Однак заступник голови ОДА Руслан ГУСАК каже, що коли проектували малі ГЕС, то майже все прорахували: вони не лише забезпечать електрикою села, а й підтримуватимуть стабільний рівень води у річках і потічках та захищатимуть горян од повеней. Але, за його словами, якщо екологи кажуть, що в майбутньому довкіллю буде завдано шкоди, то «це неприпустимо». і «якщо громади тих чи інших сіл виступають категорично проти будівництва ГЕС, то позиція людей для нас — понад усе. Не потрібно, щоби був громадський конфлікт. Тому шукатимемо інші місця для зведення гідростанцій, які й пропонуватимемо інвесторам під забудову. Маємо і їм іти назустріч, оскільки в багатьох випадках вони вже вклали кошти, час, зусилля у втілення в життя ГЕС-проектів», — демонструє позицію влади Р.Гусак.

Отже, як мовиться, далі буде. Проте ширше про проблему карпатського «Дніпрогесу» і справжні її корені, про міжнародний досвід експлуатації ГЕС та альтернативні шляхи виробництва електроенергії, до яких у світі вдаються задля збереження живої природи й довкілля взагалі, читайте принагідно в репортажі з сільського сходу в с.Зеленій на Верховинщині, на якому вирішуватимуть долю запроектованої тут чергової міні-ГЕС.