Суд визнав претензії КРУ до Івано-Франківської обласної школи-інтернату неправомірними

Так вже повелося в Україні, що той, хто найбільше робить для людей, потім найбільше ж від того і страждає. Нещодавно в цьому сповна змогла пересвідчитись директор Івано-Франківської обласної загальноосвітньої школи-інтернату І- ІІІ ступеня Наталія Гаврилюк.

Наталія Іванівна на займаній посаді працює вже понад п’ять років. Зізнається: робота не з легких. Адже доводиться мати справу насамперед з дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування. Тож з одного боку їм необхідно компенсувати ту теплоту і турботу, яку вони, на жаль, ніколи не зможуть відчути від власних батьків, а з іншого - дати їм достойне виховання та гідну освіту, щоб, залишивши стіни інтернату, вони змогли відчути себе повноцінними членами суспільства та не боячись вступали до великого, складного, проте багатогранного і цікавого світу дорослих людей.

Важко, проте необхідно, - вирішила пані Наталія і за п’ять років її керування заклад, який займає 7 гектарів території і є місцем роботи для 102 мешканців міста Івано-Франківська та приміських сіл, домівкою для 60 та навчальним закладом для 108 дітей, стало не впізнати. “Найперше, що ми зробили, - розповідає директор, - це капітальний ремонт в усіх без винятку приміщеннях школи-інтернату: навчальних, житлових, господарських. Сьогодні навіть жодної комірчини немає, де б цього не було зроблено”. При цьому в усіх класах, житлових кімнатах, дитсадкових групах та адміністративно-господарських приміщеннях з’явилися охайні новенькі меблі, нова, сяюча білизною, сантехніка, сучасне обладнання.

Сьогодні заклад може похвалитись двома мультимедійними комплексами, де діти під час відповідних занять або у вільний від навчання час зажди можуть скористатись сучасними ноут-буками і вийти в інтернет за допомогою технології вай-фай; багатою бібліотекою, додатково обладнаною ще 10 комп’ютерами, сучасним тренажним залом, великим просторим ігровим спортзалом, залом для настільного тенісу, де на шести професійних тенісних столах діти можуть не лише пограти в пінг-понг для розваги, а й всерйоз опанувати усі хитрощі цієї гри з професійним тренером. Крім того, в кожному житловому блоці, а подекуди і в кожній житловій кімнаті (читай: на кожні дві дитини) є телевізор та DVD-плеєр. Гордість інтернату - обладнаний мультимедіа-проектором та величезним кіноекраном просторий кінозал. Він же, будучи обладнаним дзеркалами та балетним станком, слугує залом для занять танцями. Окремо заслуговують на увагу логопедичний кабінет (віднедавна в закладі створено спеціальні класи для дітей з вадами мовлення, серед учнів яких - наразі таких є 8 дітей - є і такі, що проживають в інтернаті, і такі, кого щодня приводять батьки); чудовий кабінет лікувальної фізкультури та сяючий чистотою і охайністю медичний блок, обладнанню якого як спеціальним медичним устаткуванням, так і меблями сьогодні могли б позаздрити більшість лікувальних закладів області. Є в школі і свої родзинки, як-от власна дитяча альпійська стінка, “живий” куточок з декоративним кроликом, морською свинкою та хвилястими папужками чи сучасне ноу-хау - сенсорна кімната, де не тільки діти, а й подекуди дорослі працівники закладу можуть отримати в разі потреби повне психологічне розвантаження.

“Не легко було все це робити, - розповідає Наталія Іванівна, - адже на все потрібні кошти. Звісно, дуже багато допомогла держава. А ще, як могли, залучали спонсорські кошти”. Загалом, зі слів директорки, за п’ять років їй вдалося залучити понад 400 тисяч гривень спонсорських коштів.

Традиційно біда прийшла неочікувано - у вигляді перевірки КРУ. Та непростої, а такої, наче перевіряли неабиякий стратегічний об’єкт з багатомільйонними обсягами господарської діяльності. Протягом майже трьох місяців: з 4 травня по 27 липня 2011 року аж шість ревізорів день в день прискіпливо перевіряли абсолютно всі сфери життєдіяльності школи-інтернату. Результатом цього стала астрономічна сума збитків, які керівництво закладу нібито завдало своєю діяльністю державі, - 200 тисяч гривень.

“Не те, щоб ми не очікували цієї перевірки, - розповідає пані Гаврилюк, - вона була запланована, щоправда на дещо пізніший термін. Як нам повідомили працівники КРУ, проведення перевірки раніше планового терміну було спричинене депутатським зверненням народного депутата України Володимира Личука. Саме звернення мені не показали, про що в ньому написано можу лишень здогадуватись.

Що ж такого страшного “нарили” прикарпатські ревізори під час перевірки у школі-інтернаті? В інформаційному повідомленні, поданому прес-службою обласного КРУ у місцевих ЗМІ, в тому числі, на жаль, і на нашому інтернет-ресурсі, зазначалось: “В Івано-Франківській обласній загальноосвітній школі-інтернаті І-ІІІ ступенів Івано-Франківської обласної ради за період з 01.12.2009 по 31.03.2011 виявлено порушення чинного законодавства, що призвели до втрат фінансових та матеріальних ресурсів на загальну суму 209,32 тис. грн, з яких на даний час відшкодовано 54,03 тис. грн.” Далі в кількох пунктах перелічувались “гріхи” керівництва установи, які починались словами: “А саме, при середньорічній кількості вихованців школи-інтернату 81 чоловік, в 2010 році надійшло коштів з обласного бюджету та спонсорської допомоги на загальну суму 7691,44 тис. грн. Тобто видатки на утримання одного вихованця школи-інтернату за 2010 рік становили в середньому 95,0 тис. грн. При цьому найбільшу питому вагу у використанні коштів на утримання школи-інтернату займають видатки на оплату праці, що склали разом з нарахуваннями за 2010 рік - 61,24 відсотка від загальної профінансованої суми з бюджету”. Ці пункти найбільше здивували Наталію Іванівну. “Невже той факт, що гроші на утримання і забезпечення усім необхідним дітей таки виділяються - це погано? - обурюється вона. - Що ж до зарплати, то тут все логічно. У нас 7 гектарів території, безліч приміщень, школа, дитсадок, медичний, харчовий блок. Треба ж це все комусь обслуговувати. А “за так” працювати ніхто не буде. Та й не можна вимагати від людей роботи і при цьому не платити їм зарплатню. До речі працівники всі працюють згідно штатного розпису”.

Серед “порушень”, які, на думку ревізорів завдали найбільших збитків державі, - використання для фінансування двох діючих при школі-інтернаті дитсадкових груп 93,85 тисяч гривень з коштів, які передбачались для утримання вихованців школи-інтернату; завищення вартості робіт з капітального ремонту на 6,73 тисячі гривень, списання продуктів харчування на суму 7,33 тисячі гривень тощо.

Чимало з цих “порушень” могли б і не знайти відображення в акті перевірки, якби ревізори врахували пояснення керівника закладу, проте цього не сталося. Більше того: до останнього дня ревізії у ревізорів не виникало до директорки жодних запитань. Виникли вони лише 15 липня, під закінчення перевірки і коли Н.Гаврилюк надала необхідні пояснення, вони все одно не були враховані в остаточному акті, укладачі якого просто написали, що директорка школи-інтернату жодних пояснень не надала. А відтак для захисту своїх прав жінці довелося звернутись з позовом до Івано-Франківського окружного адміністративного суду, який своєю постановою від 24 листопада 2011 року повністю задовольнив позов Наталії Іванівни, визнавши по шести пунктах дії посадових осіб обласного КРУ неправомірними.

Наведемо кілька найбільш яскравих прикладів. Так, суд не знайшов порушень чинного законодавства у фінансуванні діяльності при інтернаті дитсадкових груп. Тут слід зазначити, що дві такі групи було створено на підставі відповідної угоди від 1 грудня 2009 року між Угорницькою сільською радою, управлінням освіти і науки Івано-Франківського міськвиконкому та власне школою-інтернатом згідно відповідних рішень Угорницької сільської ради від 9 вересня 2009 року, Івано-Франківської міської ради від 22 вересня 2009 року та Івано-Франківської обласної ради від 8 жовтня 2009 року. Вказаними документами було передбачено також механізм фінансування зазначених дошкільних груп. Зокрема, повне фінансування мало здійснюватись з обласного бюджету. В свою чергу Івано-Франківська міськрада мала здійснювати перерахування в обласний бюджет шляхом передбачення у власному бюджеті надання відповідних субвенцій, а відповідно обласна рада передбачала отримання таких субвенцій. З певних, незалежних від керівництва інтернату причин був період, коли субвенції з міського бюджету в область не надходили, а “віддуватись” за це довелося адміністрації закладу. На щастя, суд розібрався у ситуації. “Всі кошти на утримання інтернату в цілому та дошкільних груп, - зазначається в установчій частині його постанови, - отримуються з обласного бюджету. Жодного розмежування коштів за призначенням на утримання інтернату та для функціонування дошкільних груп не було. А тому позивачі (керівництво школи-інтернату - ред.), отримавши певні кошти, не мали і не мають обмежень щодо сум їх використання окремо для утримання інтернату та утримання дошкільних груп. Вказані питання вирішуються безпосередньо між міським та обласним бюджетами… Враховуючи всі обставини справи та характер діяльності школи-інтернату та дошкільних груп, у відповідача (обласного КРУ - ред.) не було жодних правових підстав стверджувати про нецільове використання бюджетних коштів, заподіяння збитків школі-інтернату тощо, оскільки позивачі не вчиняли порушень правових норм, про порушення яких говорить відповідач”.

Така ж ситуація склалася і з нібито завищеними витратами на капітальний ремонт. Серед таких “порушень” - нібито завищені ціни на двері та дерев’яні бруси, а також нібито завищений коефіцієнт демонтажу металевих конструкцій. Так, при визначенні граничних цін на двері та бруси, на які мало орієнтуватись при купівлі відповідних будматеріалів керівництво закладу, ревізори КРУ керували даними обласного головного управління статистики, які стверджують, що ціна, скажімо, на двері в області становила на момент ремонту 355 гривень. Натомість дирекція школи-інтернату, керуючись Регіональною базою даних - спеціальним документом, розробленим головним управлінням регіонального розвитку та будівництва і затвердженим розпорядженням голови Івано-Франківської ОДА, який містить показники цін на будівельні матеріали на території області для орієнтування будівельних організацій, придбало двері по ціні 1200 гривень за метр квадратний, де ціна включає вартість робіт з демонтажу старих та установки нових дверей. При цьому жодних порушень допущено не було, адже згідно вказаної Регіональної бази даних на період капремонту школи-інтернату ціна на двері становила 1355 гривень без врахування вартості робіт. Це ж підтвердив пані Гаврилюк і начальник головного управління регіонального розвитку і будівництва Петро Гречанюк у своєму листі до директора закладу від 9 серпня 2011 року за № 858. Втім, ні вказаний документ, ані пояснення директора працівниками КРУ враховані не були. Для суду, однак, цього виявилось достатньо і він впевнено став у цих питаннях на бік пані Наталії, як став у питаннях цін на дерев’яні бруси чи нібито завищені коефіцієнти та багатьох інших.

“Зрештою, - говорить Н.Гаврилюк, - я не є фахівцем в будівельній галузі. Знання ДБН та інших будівельних нормативів не входять в мої посадові обов’язки. Тому у нас є укладений договір з управлінням капітального будівництва Івано-Франківської ОДА, фахівців якого, власне, і контролюють дотримання ДБН та питання кошторису. Без підпису і печатки начальника УКБ я свій підпис під документом ставити не можу”.

Наталія Іванівна не стверджує, що в діяльності її закладу немає порушень взагалі, хоча зазначає, що замість слова “порушення” в окремих випадках доцільніше використовувати слово “помилка”, бо помилки є в будь-якій роботі, а особливо у такій складній сфері, як бухгалтерія. “Не помиляється лише той, - зазначає директор, - хто нічого не робить”. Є такі помилки і в роботі школи-інтернату. Ну скажімо, наведені у вище вказаному повідомленні прес-служби КРУ “безпідставно нараховані заробітна плата та відрахування до соціальних фондів працівникам школи-інтернату, які були звільнені з роботи або перебували у відпустках по догляду за дитиною та у відпустках за власний рахунок школи-інтернат на загальну суму 31,22 тис. грн.”, які проте до вказаних “збитків” так і не призвели. Адже, як з’ясував суд, “такий висновок є необґрунтованим та суперечливим, так як відповідач сам же встановив та констатував, що згідно розрахункових відомостей нарахування заробітної плати працівникам школи-інтернату та розрахункових листів працівників в 28-и випадках нараховано заробітну плату, однак не перераховано на їх карткові рахунки”.

Натомість для керівництва обласного КРУ ця справа може мати досить негативні наслідки, зважаючи на той факт, що на останньому в 2011 році пленарному засіданні сесії Івано-Франківської обласної ради депутати більшістю голосів підтримали запит групи своїх колег до голови Івано-Франківської ОДА Михайла Вишиванюка щодо усунення з посади головного ревізора області. Підставою до вказаного запиту, власне, і стали порушення чинного законодавства, допущені контролерами під час перевірки діяльності Обласної школи-інтернату. Чи послухає губернатор депутатів, покаже час. Втім, навряд чи у нього є підстави не довіряти рішенню суду та народним обранцям.