31 грудня гірські піхотинці підполковника О.Зими святкуватимуть День народження частини

31 грудня гірські піхотинці підполковника Олександра Зими святкуватимуть День народження частини.

Славна історія 15-го окремого гвардійського гірсько-піхотного Севастопольського ордена Богдана Хмельницького батальйону 128-ї окремої механізованої бригади 13-го армійського корпусу Сухопутних військ ЗС України розпочалася ще у 1939 році, коли було сформовано 428-й гірськострілецький полк у складі 83-ї гірськострілецької Туркестанської дивізії 58-го стрілецького корпусу Середньоазійського військового округу, який забезпечував непорушність південних кордонів СРСР.

З серпня 1941 року полк діє на кордоні з Іраном на Ашхабад-Кучанському напрямі в районі Гаудана, гори Асельми, Яблоновського. Його військовослужбовці забезпечували спокій на кордоні та перебували в готовності стати на його захист і не допустити прориву противника на радянську територію.

Після виконання завдання зі стримання та недопущення агресії з боку південних сусідів, частина отримує нове завдання і 10 листопада 1942 року вступає у бої проти німецько-фашистських загарбників у районі м. Туапсе у складі 18-ї армії Північнокавказького фронту.

За неповний рік полк, ведучи кровопролитні бої із загарбниками, демонструючи багато прикладів героїзму та мужності удостоївся почесного звання «гвардійський». На початку жовтня 1943 року його перейменовано на 327-й гвардійський гірсько-стрілецький.

Кров’ю, потом та безстрашністю гірських піхотинців перед ворогом писався літопис військової частини. Чимало військовослужбовців були нагороджені орденами та медалями. П’ять з них нагороджені зіркою «Героя Радянського Союзу», двоє – стали повними кавалерами ордену Слави. За участь у боях за визволення міста Севастополь полку 6 червня 1944 року було присвоєно почесне найменування «Севастопольський», а вже 31 жовтня 1944 року, за розгром німців у Карпатах – нагороджено орденом Богдана Хмельницького ІІ ступеня (на момент розпаду СРСР повне ім’я – 327-й гвардійський мотострілецький Севастопольський ордена Богдана Хмельницького полк ім. Радянсько-болгарської дружби).

Після закінчення Великої Вітчизняної війни постійним місцем дислокації військової частини стає місто Ужгород на Закарпатті. У післявоєнні роки підрозділи полку постійно займаються бойовою підготовкою, виїжджають для проведення занять та навчань на Ужгородський, Яворівський, Рівненський та інші полігони, беруть участь у навчаннях у складі частин країн Варшавського договору.

Мешканці «Сріберної землі», як звуть свій край самі закарпатці, пам’ятають бійців ужгородського гарнізону не лише по виходах на полігони, але й за чисельні добрі справи: чимало допомагали військові місцевому населенню під час збору врожаю, усунення наслідків паводків на Закарпатті та Верховині, знешкодження боєприпасів, що залишилися після Великої Вітчизняної війни на території Закарпаття тощо. Вони постійно надають шефську допомогу дитячим навчальним закладам.

У 2004 році під час заходів реформування Збройних сил України полк реорганізовано у 15-й окремий гвардійський гірсько-піхотний Севастопольський ордена Богдана Хмельницького батальйон, який покликаний виконувати завдання у гірських умовах. Тренування батальйону проходять на 234-му Ужгородському загальновійськовому полігоні, спорудженому в 1982 році для гірсько-піхотної підготовки підрозділів, що направлялися до Афганістану.

Сьогодні його військовослужбовці, як і всі 72 роки до цього, продовжують примножувати славетні здобутки своїх попередників. Вони постійно удосконалюють свою майстерність і міцно стоять на захисті своєї Батьківщині. А у навчанні їм допомагає створена власними руками в пункті постійної дислокації необхідна навчально-матеріальну база, до якої, зокрема, входить унікальний гірсько-спортивний комплекс разом з класом гірської підготовки. А оволодіти премудростями військового фаху солдатам та сержантам допомагають власним прикладом досвідченні офіцери, в першу чергу командири рот: капітани Сергій Ланецький, Олександр Станкович, Василь Зубанич та Олександр Шаповал, старший лейтенант Михайло Щербин. Не ховаються за їхніми спинами і командири взводів, які теж передають підлеглим усі свої знання та навички, а саме старші лейтенанти Юрій Білоброва, Олександр Недобитко та Вадим Ольшицький. Про побут та повсякденне забезпечення особового складу наполегливо піклуються старшини рот старші прапорщики Олег Горбулько, Ігор Мирончук та Сергій Коренівський, старшини Сергій Лис та Тарас Козак. Завдяки відповідальному ставленню до своїх обов’язків старших техніків рот старших прапорщиків Вольдемара Бражевського, Віктора Трофімчука та Ігоря Малецького бойові машини завжди готові вийти з боксів на марш. У бойовій підготовці не пасуть задніх й старший сержант Микола Хащівський, сержант Юрій Ремет, молодші сержанти Василь Шутанич та Олександр Гонда, солдати Норберт Паулик, Олександр Капуш, Олександр Качмар та Сергій Білий.

Загалом військовослужбовці намагаються бути гідними славної історії цієї військової частини – вони ретельно вивчають військову справу, відповідально ставляться до виконання своїх обов’язків. Тому саме їхня наполегливість вивела минулого навчального року 3-ю гірсько-піхотну роту у кращу серед рот 13-го армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України, а сам батальйон – на перше місце в цьому об’єднанні.

Зі святом тебе – гірська піхото!

Автор: майор Сергій Колесник, заступник командира батальйону з виховної роботи. Ужгород