Обіцяного п’ять років чекають?

Минув рівно рік відтоді, як депутати Івано-Франківської міської ради шостого демократичного скликання зібралися на перше сесійне засідання. Чи зуміли вони виконати бодай частину зі своїх виборчих обіцянок? Чи не соромляться вони сьогодні власних агіток, якими так щедро обклеювали двері в під’їздах івано-франківців?

Кому багато дається, з того й питають

Вибори-2010 усі козирі в міськраді подарували “Свободі”. Її 34 мандати дозволяють приймати рішення, не рахуючись з депутатами інших семи політсил. Чим «Свобода» й користається. Але що з того громаді?

Нагадаємо їхні передвиборчі обіцянки. Більшість з претендентів на депутатське крісло від “Свободи” розміщали на своїх агітках витяги з програми міської партійної організації. Зокрема, декларували прозорість і відкритість; обіцяли підремонтувати будинки, дороги і між будинкові проїзди з гарантією на 10 років; прямі вибори керівників; безпроблемне встановлення індивідуального опалення; створити мережу муніципальних аптек; навіть тринадцяту зарплату для освітян, медиків та інших бюджетників! А ще - зупинити хаотичну забудову, молодіжного кредитування тощо. Ех, які були надії… 34 депутати в’їхали в сесійну залу на тих надіях.

Результат незрівняно скромніший. Чи не єдиним пунктом, який так-сяк вдалося виконати цього року «свободівцям», є прозорість і відкритість, якщо розуміти під ними сайт міської ради, на якому депутати розміщають проекти рішень і самі рішення, а ще позитивні публікації про себе гарних. Прозорість, окрім інтернету, має ще один вимір - умовно театральний. Час від часу - посеред робочого дня - влаштовують для випадкових перехожих і журналістів постановки на Вічевому майдані, які називаються публічними звітами. Там вони розповідають про успіхи і здобутки, і навіть про тимчасові недоліки, які зовсім скоро будуть подолані.

Щодо інших обіцянок, то голова фракції “Свобода” Роман Онуфріїв воліє нагадувати, що передвиборча програма розрахована на п’ять років. “За перший рік ми можемо говорити в основному про невеликі, але конкретні проекти, про тенденції, які ми задали”, - каже Онуфріїв. Які ж це тенденції і проекти?

Перша, на нашу думку, тенденція - попустити мера, вказати, хто тепер в хаті господар. Роботу міського голови у сфері житлово-комунального господарства було визнано незадовільною. І цілком обґрунтовано, зрештою. За те рішення проголосували 49 депутатів. Так меру натякнули, що в ради достатньо голосів, аби при бажанні відправити його у відставку. Після того, як “свободівці” встановили свої правила гри, взялися за реформу житлово-комунального господарства. Увійшовши у курс справ, керівництво “Свободи” усвідомило, що прогнилі ЖЕО навряд чи вдасться витягнути з боргової ями, навіть якщо мешканці щомісяця самі обиратимуть їхніх начальників. Тому реформувати ЖКГ взялися інакше. ЖЕО відправили на банкрутство, а натомість створили КП “Єдиний розрахунковий центр”, яке, по суті, стало єдиною управляючою кампанією всього житлового фонду міста. Реформа в процесі, тож поки що ні результатів, ні тим більше подяки від мешканців депутати не дочекалися. Правда, отримали сотні скарг, але обіцяють виправитися. Зрештою, як сказав Роман Онуфріїв, попереду ще чотири роки.

Однією з найбільш резонансних і водночас сумнівних ініціатив “Свободи” стало рішення щодо передачі стадіону стадіон «Рух» та ФКБ «Прикарпаття» під опіку ТзОВ «Скорзонера». Місто до статутного фонду об’єднання внесло недобудований стадіон “Рух” та чималу прилеглу земельну ділянку загальною вартістю майже 104,5 млн. грн. Внесок ТзОВ “Скорзонера” складають грошові кошти в розмірі понад 163 млн. грн. Місто виконало свої зобов’язання на 100%, а “Скорзонера” зовсім не квапиться…

Перетрусили “свободівці” і структуру виконкому. Зокрема, ліквідували управління житлово-комунального господарства, відділ транспорту і зв’язку, управління архітектури та містобудування. Натомість створили два департаменти. Усе це начебто з метою радикальних змін у роботі. Але наразі змінилися тільки таблички і - що важливо - перетасувалися начальники.

Що точно вдалося - і в цьому незаперечна заслуга «свободівців» - у місті почали ремонтувати дороги. Не латати ямки, а таки ремонтувати! Ще й у нічний час, пристойною технікою. Це обнадіює, що чотири наступних роки все ж не минуть даремно.

З великого грому малий дощ

Від малих фракцій сподіватися помітного ефекту не доводиться. Друга за чисельністю після «свободівців» фракція «Фронту Змін» воліє на сесіях не напружуватися. Якщо спочатку «фронтовики» ще намагалися пропонувати і свої «п’ять копійок», то з часом якось охололи: навіть до мікрофонів не піднімаються, все одно ж не слухають.

Мабуть, найменше виборці Івано-Франківська сподівалися якихось змін від депутатів-регіоналів, які сформували опозицію до більшості у кількості чотирьох людей. До речі, з них регулярно відвідує сесії один Богдан Федьків, який теж балотувався на міського голову. На вибори Федьків ішов з багатообіцяючим гаслом «Збудуємо новий Івано-Франківськ». Втім, обіцянками не розкидався, говорив, що позитивних змін слід очікувати з приходом до влади Партії регіонів. Оскільки його соратники більшості не здобули, то що з Федьківа питати? Подібно й з обіцянками депутатів міськради від “Батьківщини” та “Нашої України”. Виглядає, що вони просто опустили руки. І навіть вмили.

Один з небагатьох, хто не втомлюється обіцяти і після виборів, - ще один екс-кандидат у мери, лідер фракції “УДАР - Громадський форум” Юрій Соловей. У міську раду він пройшов від політичної партії “Третя сила” та очолив фракцію “Громадський форум” у складі трьох депутатів. Майже через рік Соловей став головою фракції “УДАР-Громадський форум”, яка наразі налічує шестеро депутатів.

Свою депутатську діяльність лідер фракції “УДАР-Громадський форум” оцінює до непристойності високо. “Якщо говорити про конкретну роботу, нехай в Івано-Франківську скаже хтось, хто зробив більше, от тоді ми будемо конкретно розмовляти”, - говорить Юрій Соловей. Вагомим здобутком під час депутатської діяльності він вважає 23 депутатські запити, з яких 15 були вирішені. Та найбільше виборці нібито йому вдячні за соціальні магазини та аптеки. Заперечувати не будемо - не бачили.

Що ж, для виконання програм та обіцянок у обранців ще чимало часу - чотири роки. Головне, щоб пам’ять у громади не виявилася надто короткою.