О.Сич: Я не вмію плести інтриг, не вмію на них адекватно реагувати

Ухвалення 17 листопада Верховною Радою нового виборчого закону струсонуло не тільки центральними партійними офісами, а й повернуло з політичного коматозу регіональні еліти. І хоча президент закон ще не підписав, місцеві лідери ретельно придивляються до мажоритарних округів, замовляють соцдослідження, оцінюють власні можливості й шанси конкурентів, частіше з’являються в телеефірі і на шпальтах газет. Політична «шахматка» 2012 року починає наповнюватися фігурами кандидатів й імовірними сценаріями гри.

На Івано-Франківщині список «важких фігур» короткий і в принципі відомий. Прізвище голови обласної ради, керівника обласної організації ВО «Свобода» Олександра Сича в цьому списку ставити під сумнів не доводиться. Після переконливої перемоги восени 2010 року на мажоритарному окрузі в Івано-Франківську, з солідним представництвом «Свободи» в міській і обласній радах Сич вже сьогодні вважається фаворитом кампанії-2012. «ГК» спробував з`ясувати, якою буде участь головного прикарпатського «свободівця» у виборах, чи зможуть національно-патріотичні сили домовитися про ненапад і наскільки готова «Свобода» до подолання 5%-ого бар’єра.

- Виборчий закон прийнято. Правила кампанії відомі. Втім, вони викликали дуже неоднозначні оцінки експертів і позапарламентської опозиції, реакція лідера «Свободи» також відома. На Вашу думку, цей закон - це раціональний вибір між поганим і ще гіршим, чи все-таки зрада? Чи справді «Свобода» планує вийти з Комітету опору диктатурі на знак протесту проти ухвалення цього закону?

По-перше, я б не сказав, що правила визначені, поки закон не підписаний. По-друге, ситуація розвивається динамічно, і невідомо, коли вибори взагалі будуть. Ми можемо зараз говорити лише про те, що сталося 17 листопада, коли було прийнято закон. Коли ще вранці представники опозиційних партій запевняли, що не проголосують за нього, а в кінці дня таки проголосували.

Це змова. Змова парламентської опозиції з чинним режимом. Це легітимізація за допомогою парламентської опозиції того закону, який подала влада. Легітимізація цього закону перед європейською спільнотою.

Щоб розмірковувати, чому так сталося, треба було бути там. А що стосується КОДу, то я був на засіданні політради партії, де розглядали це питання. Мені навіть дивно, чому ми так багато часу цьому приділили. Скажіть, будь ласка, в нашій області КОД існує? КОД впливає на політичне життя Прикарпаття? Абсолютно не впливає. Нагадаю також, що КОД створювався передусім для захисту політичних в’язнів, в тому числі Юлії Тимошенко, Юрія Луценка. Отже, якщо парламентська опозиція пішла на змову з чинним режимом, то, за великим рахунком, вона зрадила і своїх лідерів.

- Парламентська опозиція - це такий збірний образ, але за ним стоять конкретні політичні сили, з якими «Свобода» готується домовлятися про розподіл кандидатів по округах, про співпрацю на виборах. Зокрема, це «Фронт Змін» і БЮТ, ваші партнери по більшості в обласній раді. Після цієї змови «Свобода» перегляне свої стосунки з цими силами на місцях?

Ми повинні розділити всеукраїнську і регіональну політику. З точки зору всеукраїнської політики формування більшості на рівні обласної ради взагалі не мало статися. Тому коли ми проаналізували, що сталося на парламентському рівні, ми вирішили наразі не переносити це на рівень місцевої політики. Ми не можемо повноцінно судити про ті процеси, які відбуваються на всеукраїнському рівні, не будучи в гущі тих подій. Ми можемо краще аналізувати наші міжпартійні відносини з точки зору прикарпатського політикуму. Очевидно, що це достатньо умовний розподіл, тому що, на відміну від громадських організацій, політичні партії чітко структуровані, в них є внутрішня владна вертикаль. І якщо говорити про парламентські вибори на рівні області, ми не зможемо цілком абстрагуватися від всеукраїнського рівня. Якщо вгорі будуть досягнуті домовленості між керівництвом політичних сил, то ці домовленості майже автоматично будуть переноситися і на нашу область. І навпаки, якщо таких домовленостей не буде, то, попри наше бажання, досягнути максимального порозуміння буде дуже складно.

Коли я говорю про розуміння, то бачу декілька його рівнів у взаємодії проукраїнських сил на парламентській кампанії в області. Максимальний рівень - це узгодження кандидатур по округах. Саме цей рівень і буде залежати від домовленостей на всеукраїнському рівні. Мінімальне порозуміння - це боротьба за цивілізованими правилами, змагання ідей і програм, непоборювання брутальним способом. І оцей мінімальний рівень повинен бути реалізований незалежно від того, які домовленості будуть на центральному рівні.

- В такому разі недавня пропозиція Дмитра Шлемка погодити кандидатів на округи в області - це фальстарт, піар чи все ж реальна ініціатива? Почалися переговори, чи ні?

Насправді, розмови про те, що в наступних парламентських виборах нам треба порозумітися, тривають, відколи ми сформували більшість в обласній раді. Єдине, що пан Дмитро ризикнув щось деталізувати, зокрема й те, чого ще не відбулося. Сьогодні говорити про те, яким чином потрібно домовлятися, як ділити округи, не можна. Ми ще не знаємо, які будуть округи і скільки їх буде. Я підозрюю, що нарізка округів може радикально відрізнятися від тої, яка традиційно склалася у нас на Прикарпатті. Наприклад, Надвірнянський округ може бути зміщений як у бік Богородчан, так і в бік Тисмениці.

З 15-річного досвіду моїх спостережень за прикарпатською політикою я знаю, що всі переговори, об’єднання, блоки тощо, які анонсують задовго до виборів, є безперспективними. Набагато важливішим є те, що буде відбуватися напередодні самих виборів.

- Чимало експертів шанси «Свободи» за цим виборчим законом, який передбачає 5%-ий бар’єр для партій, вважають примарними. Чи у Вас таки є якісь підстави для оптимізму?

Так, 5% - це складний бар’єр навіть не з огляду на те, які людські ресурси і можливості має «Свобода», а з уваги на фінанси, якими вона оперує. Не секрет, що у виборах сьогодні це має вкрай важливе значення, бо технології неможливо застосувати без ресурсів. «Свобода» сьогодні не може змагатися в ресурсах не тільки з партією влади, але і з тими партіями, які є на сьогоднішній день партнерами в обласній раді. Тим не менше, темпи зростання нашого результату, який ми продемонстрували на останніх виборах - весь час нарощуючи результат вдвічі, дає нам підстави сподіватися, що ми подолаємо цей бар’єр. До речі, мені здається, що ця планка в 5% є одним із пунктів, за якими парламентська опозиція домовилася з чинним режимом, намагаючись відсунути від політичної влади непарламентську опозицію.

- Результати соціологічних досліджень протягом цього року не такі оптимістичні, як показники «Свободи» на виборах. Вони свідчать, що прогресу на всеукраїнському рівні у рейтингу «Свободи» немає. Рівень підтримки 3-4%, незважаючи навіть на різке падіння рейтингу партії влади. Чому?

Вибори значно динамізують всі процеси. Практика показує, що політичні сили, які мали всі шанси потрапити до Верховної Ради, значно нарощували свій результат саме у виборчий період, коли активізувався електорат, коли люди поставали перед вибором. Думаю, що на сьогодні навіть факт порозуміння головних гравців на опозиційному полі проти чинного режиму додасть і нашим потенційним партнерам, і «Свободі», тому що виборці отримають сигнал. Якщо буде здорове, нормальне порозуміння між головними гравцями на опозиційному полі - «Батьківщиною», Фронтом Змін і «Свободою», це автоматично понизить позицію владної партії і автоматично піднесе всіх трьох партнерів, без винятку. І навпаки, якщо такого порозуміння не буде, то автоматично підвищується потенційний успіх владної партії і знижуються можливі електоральні резерви всіх трьох головних опозиційних гравців.

- Як піде на вибори Олександр Сич? За партійним списком, по округу? Чи використає обидва варіанти?

Сьогодні однозначно відповісти неможливо. Чому? Перш за все, я не виключаю, що в закон будуть внесені зміни, оскільки норма про те, що політик одночасно може балотуватися і по партійному списку, і по мажоритарному округу, м’яко кажучи, не зовсім відповідає Конституції.

По-друге. Я достатньо довго в політиці, аби розуміти, що тут ти одиноким гравцем бути не можеш. В політиці ти можеш виграти тільки в команді, незалежно від того, який особистий потенціал ти маєш. Тому в цьому разі я, хоча й маю, звичайно, власний погляд, можу говорити лише про волю партійного керівництва.

На сьогодні різні варіанти розглядалися: звучала думка, що мені потрібно йти за списком, аби підсилювати партійний авторитет на всеукраїнському рівні. Розглядався варіант не йти на вибори взагалі, бо доцільніше працювати головою обласної ради. Була й думка, що обов’язково треба балотуватися по мажоритарному округу. Тому за рік до виборів неможливо точно сказати, як і де я буду балотуватися, та й чи буду взагалі.

- В кожному разі на Івано-Франківському окрузі Ви вже вважаєтеся фаворитом. Якщо партія дасть добро і доведеться поборотися в обласному центрі, хто, на Вашу думку, буде найсерйознішими конкурентами?

Ви мене штовхаєте говорити речі, які технологічно ніхто ніколи не озвучує. Тобто Ви хочете моїми устами додати комусь рейтингу. Я можу сказати одне: ні я, ані хтось інший ще мінімум півроку не зможе назвати точного переліку головних конкурентів в Івано-Франківському мажоритарному окрузі.

- Є ж якісь гіпотетичні розкладки… Зрештою, от Юрій Соловей вже оголосив про намір балотуватися. Дуже ймовірно, піде на вибори мер. Як Вам такі конкуренти?

Усіх, хто висуватиметься по округу, на якому буду йти я, сприйматиму як серйозних опонентів. Я сьогодні не дам Вам однозначної відповіді, кого вважаю головним конкурентом. Навіть з того огляду, що в передвиборчий період ситуація надзвичайно швидко змінюється і ті, хто сьогодні вважаються фаворитами, завтра взагалі не будуть претендувати. І навпаки, завтра можуть претендувати на перемогу люди, яких сьогодні в списку не те що фаворитів, а й можливих кандидатів немає.

- В кожному разі саме Івано-Франківський є округом, де Ви найімовірніше будете балотуватися…

Не факт. Я сьогодні готовий йти по будь-якому округу області.

- Але ж ніде немає такої високої підтримки «Свободи», про що свідчить, наприклад, чисельність фракції в міськраді.

А це що - фракція буде балотуватися? У даному разі є поєднання політичного бренду і особистого рейтингу довіри до політика. Без детальних досліджень в розрізі кожного округу я б не брався так однозначно стверджувати, що саме у Франківську у мене найвищий потенційний результат.

- Це через конфлікт з міською організацією, про який так багато говорять в місцевому політичному середовищі?

Можна, я чутки не буду коментувати?

- То розкажіть, як є насправді.

Ідеального в житті нічого не буває. Наше внутрішнє партійне життя - це наше внутрішнє партійне життя. Я не розумію, звідки ви взяли, що існує конфлікт. Я можу сказати таке: як і в будь-якій іншій структурі, є керівник, є підлеглі, є накази, є виконання, є контроль. Якщо наказ не виконується і за це звучить зауваження, то хіба ж це конфлікт? Якщо в партійній організації може виникнути дискусія щодо тактики політичної боротьби, то це так само не можна трактувати як конфлікт. Звідки ці чутки взялися? Хіба були якісь публічні закиди Сича на адресу міської організації? Чи, може, міська організація десь висловлювала незадоволення Сичем? Якщо я, скажімо, посварив голову Верховинської організації за результат на виборах, хіба це конфлікт?

До речі, я не виключаю, що поширення таких чуток - це технологія конкурентів.

- Пане Олександре, цікавлять зараз не ці чутки самі по собі. Мова про інше: якщо Ви справді будете балотуватися по Івано-Франківську, то Вашою опорою буде міська «Свобода». То цікаво, власне, наскільки міцно Ви на цій опорі стоїте?

Ви б так само могли мене спитати, чи задоволений я діяльністю Богородчанської, Тисменицької, Верховинської організацій… Це мої внутрішньопартійні питання - задоволений чи ні. А щоб інформувати людей про наші внутрішньопартійні справи, в нас є партійна преса, збори, з’їзди, конференції.

- Ви благословляєте комунальні реформи, які проводить фракція «Свободи» в Івано-Франківську?

Якщо ви думаєте, що по партійній лінії здійснюється керівництво управлінськими процесами, то це не так. Якщо ви думаєте, що як голова обласної організації я даю добро на кожне рішення в міськраді, то це не так.

- Принаймні загальне кураторство з Вашого боку є?

По партійній лінії йде вплив тільки в принципових політичних питаннях, а в решті питань кожна фракція в певній раді повинна вивіряти свою діяльність з партійною програмою. Я можу сказати єдине: все, що роблять депутати-свободівці в Івано-Франківську, - це їхнє надбання. І позитиви, і можливі помилки.

- Але воно може стати й Вашим - як мажоритарника.

Я усвідомлюю, що мимоволі можу понести на собі тягар тих помилок. Але такий вже мій хрест як голови обласної організації. Але повторюю: я не можу в оперативному режимі керувати процесами в Івано-Франківській міськраді, так само як не можу управляти подіями в Богородчанській, Долинській чи будь-якій іншій. Щоб диктувати рішення в них, я б мусив глибоко аналізувати місцеву проблематику. А я на це, в силу своїх посадових обов’язків, просто фізично не маю часу.

- В 2010-му році «Свобода» йшла на вибори в Івано-Франківську з дуже жорсткою критикою мера Віктора Анушкевичуса. Потім, після перемоги, кілька місяців обговорювалася перспектива висловлення недовіри міському голові. Чому Анушкевичус досі на посаді? Невже виправився?

Так ви запитайте в керівництва міської організації. Я не знаю.

- Повернемося до виборів-2012. Ви кажете, потрібен ресурс. Якщо сьогодні кампанія на окрузі оцінюється в 1 млн. дол. і вище, звідки візьмете гроші?

Коли я говорю, що моє балотування - це не тільки мій рейтинг і мій рівень довіри серед виборців, але й моя належність до партії, і партійний бренд, то і партійний фінансовий ресурс також. Я не маю таких грошей, щоб іти на вибори. Тому якщо буде воля партійного керівництва, щоб я ішов тільки по партійному списку, то так і зроблю. Бо коштів на політичні технології я просто не маю. Якщо партійна організація доручить мені йти по округу, то, очевидно, вона ж мені делегує і відповідний ресурс. І врешті, якщо керівництво скаже взагалі не йти до парламенту, бо сьогодні потрібно зберегти статус-кво в обласній раді, то я не іду. Все просто.

Ви можете мені не вірити, не писати цього, але я не маю ідеї-фікс зайняти якусь посаду. У мене нема самоцілі стати депутатом Верховної Ради України. Я себе просто реалізую, я справді намагаюся впливати й змінювати світ так, як вважаю правильним, і я знаю, що самотужки в політиці я цього не досягну. І якщо я побачу, що в політиці мені робити нічого, я просто піду з неї - писати книжки, повернуся в науку. Я ніколи собі не ставив мети - бути головою обласної ради. Так само - депутатом парламенту. Звичайно, я сьогодні відчуваю, що можу працювати депутатом Верховної Ради, якщо для цього складуться всі необхідні обставини, і суб’єктивні, й об’єктивні. Але якщо я не стану, то для мене це не кінець світу чи кар’єри… До речі, на відміну від деяких особистостей, яким треба або стати депутатом Верховної Ради, або виїхати з країни.

- Ви про Анушкевичуса?

Це ви сказали (сміється).

- Недавно Ви звітували за перший рік роботи на посаді голови облради. У звіті одним із найбільших здобутків - жирним шрифтом - вказано «конструктивну співпрацю» з обласною держадміністрацією, тобто з фактично владою, проти якої начебто бореться «Свобода». А чим, у Вашому розумінні, «конструктивна співпраця» відрізняється від лояльності? Де межа, за яку Ви не заходите?

Намагаєтеся підловити мене десь на термінології, аби показати в не зовсім привабливому світлі? Я зробив усе можливе від мене, використовуючи усі мої знання, політичний і управлінський досвід, щоб обласна рада взагалі працювала конструктивно у багатьох вимірах. Вимір перший: щоб конструктивно працювала більшість, бо від неї залежить функціонування ради взагалі. Вимір другий: щоб конструктивно працював увесь депутатський корпус незалежно від того, до якої фракції належать депутати. Третій - вибудувати взаємодію з ОДА так, щоб ніхто потім не міг тикати пальцем: от прийшла обласна рада, яка тільки політичні цирки влаштовує, а не вирішує соціально-економічні проблеми краю. Рада з адміністрацією чинним законодавством пов’язані як два брати-близнюки: один без одного існувати не можемо. І при цьому практично всі виконавські повноваження сконцентровані в адміністрації. А повноваження щодо прийняття рішень - в раді. Отже, рада і ОДА взаємно здатні одна одну повністю дестабілізувати, або ж навпаки: якщо побудувати конструктив і терпимість - вони можуть досить ефективно вирішувати проблеми в області.

У політичній площині в нас з ОДА якраз конструктиву немає, в нас є дискусія, а в площині соціально-економічній - в площині щоденних життєвих проблем мешканців Прикарпаття - ми мусимо шукати порозуміння. Ми що, не будемо ремонтувати школи, дитсадки, виплачувати заробітну плату?

- Інколи складається враження, що між опозиційною більшістю ради і адміністрацією оформилася така неофіційна угода: адміністрація закриває очі на політичні демарші депутатів, рада - голосує за проекти рішень ОДА.

Це поверхове бачення.

Я не буду зараз вам детально розповідати кухню: які у нас тертя відбуваються перед сесіями, коли виносяться певні політичні питання. Зрозуміло, що будь-які жорсткі політичні дії обласної ради не на користь чинної адміністрації і її голови. Вже хоча б тому, що з Києва на нього інакше реагують.

Насправді, якщо зараз проаналізувати, як був змінений проект бюджету на 2011 рік, як коригувалися проекти рішень і програм, які подавалися ОДА до ради, ви б зрозуміли, що все не так просто, як вам це здається.

- В кожному разі були випадки, коли голосування за розроблені адміністрацією проекти рішень ставили під сумнів - причому публічно - єдність більшості. Наприклад, рішення про солеродовище в Струтині: «Свобода» голосувала синхронно з фракцією Партії регіонів, а «Наша Україна» - проти. Як це пояснити?

Я вважаю, що проблемою Струтина не потрібно спекулювати. Бо насправді, усі ризики того проекту, про які часто говорять, - це ризики промислової розробки. Ми ж сьогодні мову ведемо про геологічне вивчення. Причому за моїм наполяганням, вивчення буде вестися за межами населених пунктів, а там невідомо - є поклади солі, чи ні. Треба елементарно пробурити дірку і подивитися. Інвестор - ТОВ «Карпатнафтохім» - взяв на себе зобов’язання, що робитиме це спільно з Академією наук, укладе відповідні угоди і застрахує всі ризики. Тому нехай спочатку «Карпатнафтохім» виконає свої зобов’язання на етапі розвідки, а те, як він буде виконувати зобов’язання, для нас стане критерієм. Ми побачимо, серйозна це компанія чи ні, можна з нею мати справу чи краще утриматися. І коли постане питання надання дозволу на промислову розробку, депутатський корпус матиме предметні підстави для прийняття рішення чи його відхилення. Тому сьогодні спекулювати на Струтині не потрібно: триває дослідження. А галас здіймається такий, наче вже почалася промислова розробка.

Крім того, ви кажете: «Свобода» голосувала… Зачекайте! «Свобода» не має більшості в обласній раді, у фракції - 18 депутатів, а голова виступає тільки як спікер і також має всього лиш один голос. Всі принципові рішення в обласній раді приймаються тільки після погодження між представниками всіх фракцій більшості. Тому жодне питання, яке приймалося більшістю, не можна віднести на конто чи то «Свободи», чи «Батьківщини», чи «Фронту Змін», чи “УДАРу” чи Народного Руху. Всі разом несуть відповідальність за всі рішення.

І якщо ви маєте враження, що всі проекти рішень, які нам подає адміністрація, ми приймаємо, а натомість адміністрація не перечить, аби ми приймали політичні заяви, то це не так! Якщо обласна рада сьогодні хоче повноцінно виконувати передбачені законом функції, то вона вже апріорі відмовляється бути такою, як вчора, - ще одним підрозділом обласної адміністрації. Бо ж так воно й було! І коли ми сьогодні повертаємо на доопрацювання проекти рішень чи програми, або ж вносимо значні корективи в них, збираємо наради, в тому числі і в моєму кабінеті, з участю представників підрозділів ОДА, то ми шукаємо компроміс, щоб це рішення пройшло. Скажімо, дотації вирівнювання. Я не хочу зараз деталізувати, як було колись, коли одні райони отримували шалені суми, а інші - мізер, і була явна диспропорція. Тільки після того, коли представники фракцій у присутності начальника фінансового управління сіли отут і проаналізували рівень нестачі фонду заробітної плати в кожному з районів і вийшли на компроміс, до того часу рішення не було прийняте.

Або скажіть, будь ласка, коли сьогодні обласна рада приймає Програму розвитку місцевого самоврядування, зокрема й конкурс проектів, на який закладає мільйон, потім додає ще мільйон… Що, це так аж подобається обласній адміністрації? Очевидно, що ні.

- А чому Ви думаєте, що ні?

Тому що обласна рада демонструє, що може реально впливати на вирішення соціально-економічних проблем. Вона може реально впливати на прийняття рішень. А якщо вона на це впливає, то це означає, що вона є самодостатнім органом, а не п’ятим колесом до воза. Я можу назвати вам десятки прикладів… Та якщо розповісти вам про внутрішню кухню, ви зробите ведмежу послугу й піддасте руйнуванню те, чого нам вже вдалося осягти. Не варто виносити на поверхню те, як тяжко ми досягаємо порозуміння для прийняття тих чи інших рішень.

- Окрім того, що Ви політик, Ви й науковець. З цього огляду, як Ви оцінюєте випади з боку активістів «Свободи» проти відомих українських інтелектуалів - Андруховича, Мариновича, Грицака та інших? Ця зневага до інтелекту толерується верхівкою партії чи це лише проблеми з дисципліною?

Я можу на це питання відповісти двома тезами. Перша: у кожній партії є різні люди. Партія - це не батальйон на марші, де всі чітко - лівою, лівою… В жодній партії такого нема, навіть в ОУН не було. І людей в партії об’єднує або мета, або ідеологія. В класичній партії людей об’єднує ідеологія. Скажімо, націоналізм, епіцентром якого є добро нації. Але кожен партієць у силу свого виховання, розвитку, освіти може так чи інакше висловлювати своє бачення ситуації. Ви бачите перед собою Сича, ви знаєте, який я є, як я демонструю свої погляди - і ви можете засуджувати чи схвалювати лише мене.

Друге: а в інших партій цього немає? Чому така прискіплива увага до “Свободи”? Якщо проаналізувати, в яких засобах масової інформації це подається, мусується, гіпертрофується, подивитися, хто є власниками, то дуже цікаві висновки можна зробити. І до речі, якби я не був членом ВО «Свобода», ви б інакше писали і про мене, і про партію…

- На завершення. Якщо Ви підете на вибори, є тільки два варіанти: перемога або поразка. У випадку перемоги, на Вашу думку, що буде з більшістю в обласній раді?

Я принаймні докладу максимум зусиль, щоб більшість втрималася і змогла так само конструктивно підійти до переформатування керівного складу, як вона це зуміла зробити рік тому. Я вважаю це своїм моральним і політичним обов’язком. Сьогодні я вважаю своїм моральним і політичним обов’язком цю більшість оберігати.

- Наприклад, утримуючись від критики на адресу ОДА?

Ви не праві. Можна ж підняти інтерв’ю.

Партії є партії, і вони борються за владу, а отже, є опонентами. І навіть ті, що є партнерами, виявляються опонентами. Це ж чітко видно, коли час від часу навіть серед представників більшості є непорозуміння. Я докладаю максимум зусиль, щоб ці непорозуміння згладжувати. Я інколи дію не на користь своєму авторитету і своїй фракції, коли надаю перевагу нашим партнерам, - тільки для того, щоб продемонструвати: у нас усі рівні і я як голова не маю переваги. Тобто я намагаюся нашу консолідацію вберегти від будь-яких загроз.

Тому чи залишуся я тут, чи ні, я зроблю усе, аби більшість в обласній раді себе зберегла. І це значення має не особисто для Сича, не для якоїсь конкретної політичної сили в обласній раді, це має принципове значення, як мінімум, для політикуму Прикарпаття. Наразі ми демонструємо ті принципові тенденції, про які в Україні дуже багато говорять, але ніхто їх не реалізовує. Якщо ми кажемо, що нам треба формувати цивілізовану, раціональну політику, то давайте це робити, а не тільки балакати.

- Якщо ж програєте, Вам не здається, що це поставить під сумнів політичну легітимність Вашого перебування на посаді голови?

Якщо ви думаєте, що це для мене проблема, то ні. Я вже казав, для мене посада не самоціль. Я по-філософськи до цього ставлюся. Якщо завтра я не буду ні в парламенті, ні головою обласної ради, я писатиму докторську дисертацію. І хто мені з певністю може сказати, чи не буде це навіть краще?

Мені сьогодні один розумний чоловік сказав те, що я сам не міг довший час сформулювати, хоча й відчував. У мене є недоліки як в політика, і якби не ці слабкості, я б давно був у Верховній Раді. І не тільки у Раді! Так-от, я не вмію плести інтриг, зокрема й заплітати їх поміж фінансів. Так, я бачу, як вони плетуться, а сам не вмію. Я не вмію на інтриги адекватно реагувати, я просто їх не сприймаю.

Розмовляв Андрій СОВА