Івано-Франківськ: Врятувати озеро від байдужості

На міському озері Івано-Франківська щодня збираються ентузіасти, які купаються у будь-яку пору року, займаються спортом, просто гуляють. Саме вони найчастіше помічають речі, які, на жаль, за десять років не побачило керівництво парку…

Вже декілька років відвідувачі парку скаржаться на відсутність благоустрою території довкола міського озера. «Кожного ранку я телефоную Ротару (директору міського парку культури та відпочинку імені Т.Г. Шевченка - ред.) і прошу: хоча б щось зробіть. Він плаче, що нема грошей, але гроші не потрібні, хай приїде подивиться, - каже іванофранківець Василь Томашевський. - Ми від весни його запрошуємо прийти подивитися, в яких умовах ми тренуємося і купаємося”. Скаржники також звертаються з письмовими заявами до міської влади. Але - без результатів. Після багаторічних відмовок і обіцянок від влади й адміністрації парку пан Василь вирішив звернутися до небайдужої громадськості й для початку запросив на своєрідну екскурсію журналіста «ГК».

Навколо озера

Перше, що впадає в око, - купи листя на березі озера. Пан Василь розповідає, що працівники міського парку листя згрібають, але довго його не вивозять. І вітер здуває листя в озеро, де воно й гниє, забруднюючи водойму. Далі по доріжці на стовпі бачимо пошарпану табличку: “Вигул собак заборонено”. Та на застереження ніхто не звертає уваги, як і, зрештою, в інших скверах та парках. «Найгірше, що тут вигулюють великих собак без намордників, їх тренують, кидаючи палиці в озеро, де купаються люди. Всім байдуже», - розповідає Томашевський.

Вже п’ять років він та його однодумці пишуть листи, щоб провели освітлення на озері з боку шкірзаводу. Пан Василь показує відповідь директора парку Володимира Ротару на звернення громадян, де той обіцяє відновити освітлення у 2008 році. «Ввечері там пройти не можна. Бо там обчистять, обберуть до трусів. Головне, що стовпи є - тільки треба дріт провести», - пояснює наш екскурсовод. Так само вже декілька років люди просять перекрити в’їзди до парку, щоб підлітки не ганяли на скутерах на відпочинковій зоні.

На підтвердження байдужості керівництва парку пан Василь показує «грибки», під якими зупиняються відвідувачі. Більшість з них перекошені і поламані. Чоловік каже, що дирекція закупила два нових, але виставляє їх «за потребою»: «Ротару виставляє їх, коли я йому продзвоню. Постійно питає мене: а що, ще не поставили? - каже Томашевський. І підсумовує: - Це директор одного дня. Його треба знімати. Він лінується прийти на озеро і оглянути територію».

Вражає понівечена статуя Матері Божої над джерелом. “Це вже не вперше вандали над нею знущаються. Ротару обіцяв поставити тут камеру відеонагляду”, - каже Томашевський. Далі - багато сміття, сухі дерева, частини яких звисають над головами перехожих, оглядаємо місце, де мала б втікати в озеро річкова вода. І чуємо одне й те саме: “Ротару обіцяв, Ротару обіцяв…”

Втім, дещо директор парку таки зробив. Пірс човнової станції окупував якийсь чудернацький дерев’яни вагон. Виявляється, це - плавучий ресторан. Правда, цього року поплисти по озеру ресторану не дали пожежники й санстанція: він не обладнаний туалетом і засобами безпеки. “Якщо в Ротару грошей нема, то за що ж він той ресторан побудував?” - вголос роздумує пан Василь.

Люди вимагають звіту

Востаннє про впорядкування території навколо озера говорили у 2007 році. Тоді до реконструкції було залучено фахівців уманського національного парку “Софіївка”. Планувалося розчистити озера від намулу, засипати дно гравієм, побудувати водовиноси між водоймами та ін. Втім, для озера облаштування благоустрою обмежилося вирубкою сухих та аварійних дерев. На продовження робіт у міському бюджеті начебто не вистачило коштів. У 2008 році дирекція парку обіцяла завершити реконструкцію завдяки програмі “Озеро”. Зокрема, відновити освітлення, відремонтувати доріжки та зробити інші роботи з благоустрою. Але віз і далі там.

Через тиждень після нашої екскурсії навколо озера більш-менш прибрали листя. Головний інженер міського парку культури та відпочинку Георгій Тріщук скаржиться, що через недостатнє фінансування в парку працює половина прибиральників від необхідної кількості. “То є великий об’єм роботи, парк Шевченка, озеро в Пасічній, парк на Хоткевича”, - перераховує Тріщук. Саме міське озеро прибирають дев’ять людей, які працюють на зарплату 1115 грн. на місяць. Тому на сезонні роботи керівництво парку залучає студентів фізкультурного коледжу. Час від часу помічників присилає центр зайнятості. На інші роботи, стверджує Тріщук, просто бракує фінансування. Мовляв, коштів з бюджету вистачає тільки на зарплату та деяке обладнання - віники, граблі, сапи.

Зауваження скаржників головний інженер занотовує і відразу коментує: “З собаками воюємо, про відеонагляд не чув, питання освітлення підніматиму завтра на нараді”, - і т.д. Знову обіцянки. Відновити надходження води в озеро, зізнається інженер, буде важко. “Цього року кепські справи з водою, - каже він. - Такої посухи в осінній період десь 100 років не було. Вода впала десь на 60 см”.

А от про плавучий ресторан біля човнової станції Георгій Тріщук розповідає як про дуже гарний проект. Бідкається, що не вдалося отримати дозвільну документацію на його відкриття. Та на запитання, чи належить він парку, відповідає невпевнено: «Вагончик, напевне, в оренду дають”. Хто й за які кошти збудував ресторан, працівники парку воліють не обговорювати.

Днями колеги пана Василя написали чергового листа до керівництва міста. Цього разу вони вже не просять працювати чи допомагати, а вимагають публічного звіту директора парку Володимира Ротару. Порожні обіцянки усім набридли.