Компроміс чи виборча змова?

У четвер Верховна Рада ухвалила в цілому Закон України «Про вибори народних депутатів», за який проголосували 366 парламентарів із 404, зареєстрованих у сесійній залі.

Відповідно до закону тепер вибори проводитимуть за змішаною, себто пропорційно-мажоритарною системою: із 450 депутатів 225 обиратимуть в загальнодержавному багатомандатному окрузі за виборчими списками від партій, а 225 — у мажоритарних округах. Вибори проходитимуть в останню неділю жовтня п’ятого року повноважень Верховної Ради. Отож найближчі парламентські вибори мали б відбутися 28 жовтня 2012 року. А виборчий процес розпочнеться за 90 днів до дня голосування. Також законом підняли прохідний виборчий бар’єр із трьох до п’яти відсотків. Дивує, що опозиція була одностайною з провладною більшістю щодо ухвалення такого рішення. Адже ще донедавна її представники категорично опонували цьому, мотивуючи, що чимало популярних в Україні демократичних партій залишаться поза парламентом наступного скликання. Прикметно, що участь у виборах блоків політичних партій не передбачено, хоча ще недавно вибори з блоками були однією з основних вимог опозиціонерів.

За новими правилами виборчої гри, суб’єктами подання кандидатур до складу окружних виборчих комісій є депутатська фракція, яка зареєстрована в апараті ВР поточного скликання, та всі партії — суб’єкти виборчого процесу. Кандидата в народні депутати можуть висувати як за списком партії, так і одночасно в одномандатному окрузі. Закон гласить, що депутатом може бути обраний громадянин України, який на день виборів досяг 21 року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п’яти років. Також відповідно до закону у виборчому бюлетені не буде графи «проти всіх».

Вчора під час сесії ВРУ нам вдалося взяти декілька коментарів у парламентарів та й зокрема у самого ініціатора закону про вибори і голови тимчасової спеціальної комісії (далі — ТСК) з підготовки закону про вибори Р.Князевича стосовно нового закону «Про вибори народних депутатів».

Руслан Князевич:

— Те, що у нас вперше за всю історію української державності відбулося голосування у 366 голосів за участі всіх без винятку фракцій і груп ВРУ, — це унікальна подія для українського парламентаризму, оскільки питання обрання депутатів є найбільш чутливим. Тому завжди боротьба за виборчий закон — це такий великий бій, у якому перемагають, як правило, з невеликою перевагою. А тут ми бачимо унікальність ситуації, яка полягає в тому, що нам, як на мене, вдалося майже неможливе: шляхом обговорення всіх питань в ТСК фракції опозиції наполягли на врахуванні тексту законопроекту, який був доопрацьований з огляду на висновки Венеціанської комісії, всіх питань, які стосуються демократизації виборчого процесу та зводять до мінімуму можливість масштабних фальсифікацій і спотворення результату народного волевиявлення.

Підвищення на два відсотки виборчого бар’єра — це, з точки зору невеликих політичних сил, зайва перешкода на шляху досягнення омріяного результату на виборах. Але ми повинні бачити й інший бік медалі. Тому це спонукання дрібних партій гуртуватися, об’єднуватися, можливо, і є добре для опозиції.

Питання про блоки — двояке. З одного боку, це перешкода можливості партіям об’єднуватися, з другого — у багатьох країнах світу немає виборчих блоків. Крім цього, є чимало сумнівів щодо ефективності й дієздатності блоків уже після того, як вони стають фракціями парламенту. Отож ми досягли того, що досягли.

Зіновій Шкутяк, «Наша Україна»:

— Закон, який в принципі було прийнято, повністю розкритикувала Венеціанська комісія як такий, що відійшов від попередніх досягнень виборчого законодавства в Україні. Мені не зрозуміло, чому опозиція пішла на те, аби «освятити» його. Адже те, що документ пройшов через комісію, яку було створено з представників опозиції й більшості, означає, що в Європі, у тій же Венеціанській комісії, можна буде говорити, що, бачите, ми спільно створили закон. Як на мене, цей закон не відповідає потребам українського суспільства з багатьох питань, які не дадуть можливості провести чесні вибори. А п’ятивідсотковий бар’єр відсікає велику кількість демократичних партій. Без сумніву, якщо суспільство розвивається демократичним шляхом, то бар’єр має бути нижчим, аби було більше плюралізму в парламенті. А вибори без блоків — це давнє бажання «регіоналів», щоб був двопартійний парламент…

Змішану систему виборів ми вже проходили. Потрібно згадати, як це було десять років тому і яким був результат. Всі, хто її підтримав, хочуть мати той результат, який був десять років тому…

Ігор Зварич, Партія регіонів:

— Новий закон не допускає маніпуляцій на чергових виборах. Одна з основних вимог Венеціанської комісії полягала в тому, аби закон про вибори був спільним рішенням провладної більшості й опозиції. Нині виграли всі. Ми отримали інструмент, який дозволяє провести чесні й прозорі вибори щодо висунення кандидатів, формування округів та комісій тощо.

Піднесення прохідного бар’єра до п’яти відсотків дає можливість партійним організаціям структуризуватися, стати потужнішими, оскільки їм треба буде приймати рішення про консолідацію на одному виборчому, електоральному спектрі. До речі, це вигідно й для опозиції… Блоки — це від лукавого, тому що вони, як правило, формуються перед виборами і розлітаються після виборів. На мій погляд, блоки — не той підхід для формування громадянського суспільства, створення потужних партій.

Роман Ткач, «Фронт змін»:

— Попередній закон про вибори, за яким депутатів обирали за пропорційною системою, був найкращим і найоптимальнішим. Шкода, що влада пішла на зміну цього закону. Але, усвідомлюючи, що рейтинг партії влади невпинно знижується, «регіонали» свідомо пішли на зміну законодавства, щоб половину депутатів обирати за мажоритарними округами. Розмови про те, що депутат має бути «прив’язаний» до округу, — це тільки окозамилювання. Вважаю, що депутат має писати закони, має впливати на економічні та суспільно-політичні процеси в державі, а не перетворюватись на начальника ЖЕКу в окрузі.

Введення «мажоритарки» робиться лише для того, щоб пізніше, вже у сесійній залі, мати можливість впливати на окремих депутатів. Тому виборці мають бути дуже уважними при виборі депутатів саме у мажоритарних округах.

Владна більшість мала достатньо голосів, щоб ухвалити законопроект О.Єфремова. А з прийняттям цього закону вибори могли бути нахабно і цинічно сфальсифіковані. Тому вдалося знайти варіант компромісу: влада пішла на певні поступки, щоб зберегти своє обличчя перед європейською спільнотою при прийнятті закону про вибори. Ми не в захопленні від закону, але, зважаючи на українські реалії, наша політична сила проголосувала за цей законопроект.