Невідома реформа: До Калуша можуть приєднати села і цілі райони

Чинна влада крок за кроком реалізовує для нас «покращення», у тому числі справа стосується і нової адміністративної реформи. Про неї багато у Калуші говорять, але предметної дискусії, на жаль, немає через брак інформації щодо змісту реформи. Концептуальними розробками займається Адміністрація Президента. Свої конкретні пропозиції висловлюють обласні державні адміністрації, обласні та міські ради, Асоціація міст України, Українська асоціація районних та обласних рад, Міністерство регіонального розвитку та будівництва України. Аналіз наявних у «Вікон» пропозицій, які надійшли до глави АП Сергія Льовочкіна і які передав «Вікнам» міський голова Ігор Насалик, засвідчує, що є різні, іноді навіть — протилежні підходи у проведенні адмінреформи.

Отже, документ визначає, що «оптимальною територіальною основою місцевого самоврядування базового рівня є територія, на якій забезпечується 15-20 хвилинна доступність будь-якого мешканця до послуг. Це може бути забезпечено в межах 20-кілометрової відстані до адміністративного центру територіальної громади». Проект реформи передбачає, що найменшою територіальною організацією може бути поселення з кількістю мешканців понад 50 осіб, а райони можуть утворюватися у межах 10-20 спроможних територіальних громад. При цьому сам термін «спроможність» ніде не окреслений, але, ймовірно, мається на увазі повноцінна соціальна інфраструктура: школа, дитсадок, ФАП, будинок культури, будинок дільничного міліціонера, резиденція священика. У зв’язку із цим, ліквідація у нинішньому Калуському районі сільських ФАПів та інших елементів і необхідних атрибутів «спроможності» буде значити, що кількість сіл (територіальних одиниць), об’єднаних в одну «спроможну громаду» на базі котрогось із великих сіл, може бути достатньо великою. А це, у свою чергу, значить, що новий Калуський район цілком може поглинути ще кілька районів, не перевищуючи при цьому запропоновану кількість «спроможних громад».

Оскільки Калуш домінує у західній частині області, то Долина, Рожнятів, Болехів, Галич і Рогатин можуть втратити свій нинішній статус і стати «центрами територіальних громад», як це пропонується в Адміністрації Президента. З іншого боку, звичайно, слід укрупнювати адміністративні одиниці, бо маємо в області багато сіл з дуже малою кількістю жителів. Є навіть села з кількістю нуль жителів.

Якщо подивитися на сучасну карту Калуського району, то новими «спроможними громадами» у новому Калуському районі можуть стати такі населені пункти, як Войнилів, Верхня, Голинь, Новиця, Боднарів — всього п’ять центрів. Можливо, звичайно, і деякі варіації. Але, фактично, ці села стануть центрами територіальних громад, що об’єднають довкола себе всіх решта. Інфраструктура центрів — лікувальні, освітні, культурні та інші заклади, машинотракторні станції, виробництва і заклади сервісу — будуть розвиватися, а у селах, що матимуть звичайний статус територіальної одиниці, може і занепадатимуть, але активно розвиватися — не будуть. Частина сіл, що зараз ще володіє значними економічними надіями (а це — Негівці, Томашівці, Копанки, Тужилів, Кадобна, Вістова, Добровляни, Кропивник. — Авт.), скоріш за все, втрачатимуть позиції.

Новий Калуський район, імовірно, включить у себе нові центри територіальних громад сусідніх районів: Болехів, Витвицю, Вигоду, Долину, Брошнів-Осаду, Рожнятів, Перегінськ, Рогатин, Букачівці, Бурштин, Галич. Серед пропозицій до нової адмінреформи є йі такі, що дозволяють змінити межі областей, якщо це необхідно для логістичної організації нових районів. Тому озвучене міським головою Ігорем Насаликом побажання щодо включення у склад нового району інших районів із сусідніх областей цілком вписується в концепцію нової адміністративної реформи. Так, новий Калуський район, імовірно, міг би ще включити додатково кілька центрів територіальних громад: Ходорів, Журавно, Жидачів, Дашаву і Моршин, — таким чином, об’єднавши 21 «спроможну громаду».

Чи стане проведення адміністративної реформи за таким сценарієм вигідним для Калуша? Відповідь на це питання перебуває у калькуляторі: слід обчислити ті можливості, котрі відкриваються при доступі до ресурсів наших сьогоднішніх сусідів, а це — ліс, газ, мінеральна вода, родючі землі і поклади корисних копалин. Крім нових ресурсних можливостей, слід і визначити видатки на утримання такого великого господарства. При цьому, за умов діючої схеми фінансування, сплати податків і бюджетоутворення, утримувати таку «махіну» сьогодні неможливо. Якщо гроші і надалі не залишатимуться на місцях — така адмінреформи призведе до краху регіону, де новий Калуський район буде своєрідною ресурсною колонією Києва.

Якщо ж все буде йти у нормальному режимі, то, фактично, перетворення району можна буде описати так: місто Калуш стрімко багатітиме і ростиме; центри територіальних громад будуть розвиватися, як і розвиваються; інші села, особливо малі, — поволі перетворюватимуться на хутори, аж до повного вимирання. При такому розвитку подій не важко спрогнозувати, як калушани будуть оцінювати адміністративну реформу. Окремої уваги заслуговуватиме скорочення управлінських та адміністративних кадрів у новому районі, що буде підлим і жорстоким та йтиме у дусі телевізійного шоу «Останній герой».

Тут заради справедливості варто зазначити й інше: якщо темпи приросту населення залишатимуться такими, як вони є зараз, то до 2050 року нас в Україні може залишитися всього 17-20 мільйонів. Тоді настане потреба у новій адміністративній реформі, і нова Івано-Франківська область складатиметься із двох районів: Івано-Франківського і Коломийського. Але то так, прогноз. Або ж до нас приїдуть браття китайці, вдягнуть вишиванки, виберуть свого мера, засіють наші поля, відновлять вимерлі села і піднімуть нам демографічні показники… У такому разі Калуш стане ще багатший.

ОДА не бажають власної смерті

Попри всі бажання реформувати країну, обласні адміністрації, подаючи пропозиції в Адміністрацію Президента, чомусь не внесли пропозицію ліквідувати ті самі адміністрації. Бо ж, якщо йти за реформаторською логікою: є рада як представницький орган і виконком як виконавчий орган — для чого ще якусь адміністрацію? При Калуській міській раді є виконком, котрий приймає господарські та управлінські рішення, чому тоді при обласній раді не може бути якогось виконкому?

Справа у тому, що Адміністрація Президента не бажає випускати з рук контроль над регіонами. Адже сьогодні реальна влада знаходиться в ОДА: там пишуться проекти бюджетів; там робляться подання; там приймаються кадрові рішення; там, фактично, виконується робота. А слухняні ради тільки «одобряють» всі «покращення», піднімаючи чемно депутатські чисті руки. Сільські голови та мери міст, фактично, не мають можливість ефективно управляти, бо не мають у руках ні реальної влади, ні грошей.

Модель місцевого самоврядування має бути така, щоб можливість ефективно управляти активами громади була завжди, незалежно від того, чи мером є Сушко, Різник чи Насалик, чи хтось інший. Незалежно від того, у яких стосунках мер із обласним керівництвом чи київськими високопосадовцями. Якщо ж ми, калушани, навпаки, підтримуємо того, хто ставить у залежність життя міста від свого настрою чи своїх відносин з іншими державними чиновниками, — хіба ми не сприяємо розвитку корупційних зв’язків у країні, де домовленості стають вище законів та інтересів народу?

Будь-хто із талановитих менеджерів, навіть, якщо він ніколи не пив коньяк з Прем’єром у Кабміні, зможе ефективно керувати містом, якщо працюватиме справедливий закон, а не дерибан бюджету на відкатній основі. Уся повнота влади і вся скарбниця мають бути у мерів, –— саме тоді ці управлінці нестимуть на собі всю відповідальність. А чи це буде слава, чи ганьба — питання професіоналізму обраної особи.

Калуш має виробити власну позицію

Серед пропозицій, що стосуються адміністративної реформи, також є скорочення кількості депутатів у радах місцевих громад: при чисельності жителів громади від 1 до 3 тисяч пропонується 8-10 депутатів (сьогодні — 16-26); від 3 до 5 тисяч — 10-15 (сьогодні – 20-30 депутатів), з розрахунку один мандат на 300 мешканців. У громадах з чисельністю жителів від 5 до 20 тисяч рада має складатися від 15 до 25 депутатів (сьогодні — 30-36). Загальний склад ради при чисельності жителів громади від 20 до 50 тисяч має становити до від 25 до 30 депутатів (сьогодні — 30-46); від 50 до 100 тисяч — 30-35 депутатів (сьогодні — 36-50); від 100 до 250 тисяч — 35-40 депутатів (сьогодні – 40-60); від 250 до 500 тисяч — 40-45 депутатів (сьогодні — 50-76); від 500 тисяч до 1 мільйона — 45-50 депутатів (сьогодні — 60-90); від 1 до 2 мільйонів 50-55 депутатів (сьогодні — 76-120); понад 2 мільйони — 55-60 депутатів (сьогодні — 76-150).

Така пропозиція є досить раціональною, зважаючи на економію утримання апарату, копіювання та інші технічні речі, а особливо — на політичну складову, адже значна кількість депутатів впливає на громіздкість ради, спосіб прийняття рішень, наявність кворуму та участь у комісіях. Якщо брати реалістично, то у межах конкретного села, району, області не так багато професійних людей, котрі можуть і головне — хочуть ефективно працювати на громадських засадах. Адже за свою роботу депутати місцевих рад зарплати не отримують.

Скорочення кількості депутатів тягне за собою інше питання — пропорційне представництво громад у радах, особливо, якщо мова йде про районну чи обласну ради. Серед пропозицій до реформування місцевого самоврядування є також і такі, що передбачають закріплення у законодавстві механізму відкликання депутатів та сільських, селищних і міських голів, у тому числі — і за ініціативи групи виборців. Також серед пропозицій є такі, що стосуються розширення юрисдикції територіальних громад, збільшення ролі самоврядності громади, у тому числі — і при формуванні комунальних тарифів для населення, ведення дозвільної та господарської діяльності. До таких нововведень, наприклад, належить пропозиція «надати органам місцевого, регіонального самоврядування право звертатися до Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо конституційності законів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим з питань, які стосуються місцевого і регіонального самоврядування, захисту прав та інтересів територіальних громад, спільнот».

Серед виборчих новел у проекті адміністративної реформи є пропозиції, щоб депутати місцевої ради обиралися виключно по мажоритарних одномандатних округах. При цьому право висування кандидатів надається не тільки політичним партіям, але і громадським організаціям, трудовим колективам, зібранням виборців. При цьому самовисування має бути збережено. Є також пропозиції закріпити виборчі округи без зміни для всіх виборів та референдумів.

Серед тих пропозицій, що надійшли до Адміністрації Президента є і ряд суто політичних, неефективних та вузькорегіональних. Свою оцінку цьому проекту міг би поставити кожен, ознайомившись із проектом реформи. Було б непогано, якби хоч на офіційній Інтернет-сторінці міста Калуш був розміщений даний документ, щоб кожен охочий зміг побачити найближчі перспективи на 40-50 років. Після такої презентації широке громадське обговорення дало б можливість міській владі почути позицію громадян Калуша і сформулювати свою власну думку на адміністративну реформу. Міська рада навіть могла б виробити свої власні пропозиції, адже окремі ради так і зробили. Якщо Калуш зможе сформулювати конструктивні ,ефективні та реальні пропозиції, що могли б бути зреалізовані на загальнодержавному рівні, то Україна калушанам ще б подякувала: і за реформу, і за економію, і за врятовані села.