Наприкінці липня рада ГО «Ділові люди Прикарпаття», як коротко повідомляла «Галичина» 16 серпня в публікації «Що важливіше — людина чи крісло?», мабуть, уже втретє за останні місяці повернулася до питання забезпечення жителів краю роботою, а суб’єктів господарської діяльності — кваліфікованими кадрами.
Втім, цього разу громадське об’єднання підприємців і промисловців попередньо звернулося до обласного центру зайнятості і його територіальних підрозділів, які, згідно з чинним законодавством, є відповідальними за реалізацію державної політики зайнятості в регіоні, з проханням надати інформацію про те, як виконується обласна програма зайнятості населення на 2010-2011 роки, що була затверджена розпорядженням голови облдержадміністрації №8 15 січня 2010 р., та як використовуються кошти, що виділяються на допомогу по безробіттю й на створення нових робочих місць. Але, як зауважив у ході дискусії голова ради ГО «Ділові люди Прикарпаття» Василь Гродюк, на запити, складені відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації», відповіли лише керівники обласного центру зайнятості й чотирьох міських і районних, зокрема Верховинського, Богородчанського і Коломийського. інші написали у відповідь наче під кальку, що «не розуміють, яку інформацію у них запитують».
Чому допомоги не рятують безробітних?
Аналіз зібраних відомостей лише частково прояснив ситуацію у цій винятково чутливій для краян сфері. і водночас породив чимало нових запитань.
— Готуючись до засідання, ми, на жаль, не змогли ознайомитися з програмою зайнятості населення області на 2010-2011 рр., — зазначив доповідаючи з цього питання член ради ГО «Ділові люди Прикарпаття» Геннадій ГОВОРКОВ. — Текст програми відсутній в інтернеті, зокрема і на веб-сайті обласного центру зайнятості (ОЦЗ). На нашу думку, зазначене можливе тому, що ОЦЗ ще не достатньо приділяє уваги інформуванню громадськості краю про хід виконання складових цієї програми. За офіційними даними, область займає одне з передостанніх місць у країні за рівнем зайнятості населення. На 1 липня рівень безробіття на Прикарпатті становив близько 8,8 процента. По Україні — 8,7. Однак, незважаючи на це, ОЦЗ не ініціює розгляд питання подолання безробіття на колегіях облдержадміністрації та райдержадміністрацій, на засіданнях виконкомів міських рад…
Особливо багато питань у членів ради громадського об’єднання виникло в ході аналізу ефективності використання коштів, що асигнуються на подолання безробіття. «За інформацією ОЦЗ, у 2010 році одноразову допомогу для організації підприємницької діяльності отримали 620 безробітних. За січень-травень нинішнього — 351. Але значна кількість з них невдовзі припиняють свій бізнес. Наприклад, у Богородчанському районі з 25 безробітних, які отримали одноразову допомогу від центру зайнятості, 23 припинили підприємницьку діяльність, — зауважив Г.Говорков. — Наведу ще приклад. У Коломиї особа, яка втратила роботу, отримала допомогу на започаткування власної справи в розмірі майже 25 тис. грн і через два місяці її припинила. Виникає запитання: яка користь державі виплачувати таким особам одноразову допомогу, які не створюють додаткових робочих місць і надалі не наповнюють бюджет податками? Більше того, зазначена особа до набуття статусу безробітного була державним службовцем і нині перебуває на державній службі. Це, скажу відверто, насторожує».
На надання одноразової допомоги, підкреслив Г.Говорков, виділяються немалі кошти — з початку року вже виплачено 28 мільйонів. При цьому суми, які виплачують конкретним людям, також породили запитання в учасників засідання. «Одні отримували по сім тис. грн допомоги, а інші — й до 25 тисяч. А що таке сім тисяч гривень для створення нового робочого місця? Нічого. Це просто тринькання державних коштів», — переконаний Говорков.
Торкаючись іншого важливого напряму діяльності ОЦЗ і його територіальних підрозділів — надання дотацій роботодавцям на створення нових робочих місць, Г. Говорков зазначив, що торік завдяки цим коштам було працевлаштовано 5548 безробітних і 4612 — уже нинішнього року. Але водночас роботодавці, отримавши фінансову допомогу, звільнили 330 осіб з числа прийнятих безробітних торік і 142 — уже в нинішньому році.
— За 2010 р. та січень-травень 2011-го внаслідок звільнення працівників з дотаційних місць втрачено 2,1 млн грн, — вважає Геннадій Олександрович. — Пропоную передати вивчення цього питання до правоохоронних органів для надання правової оцінки щодо втрати дотаційних коштів через звільнення працівників.
— Можливо ми й помиляємося у висновках і оцінках, бо не є фахівцями у цій справі. Але ми бачимо чимало прикладів того, що кошти фонду страхування на випадок безробіття, на наш погляд, використовуються неефективно, — зазначив в обговоренні доповіді голова ради ГО «Ділові люди Прикарпаття» Василь ГРОДЮК. — Наприклад, чоловік і дружина є приватними підприємцями. Спочатку чоловік оформляє дотацію на створення нових робочих місць. Бере на роботу одного чи кількох безробітних. Минає рік, ці люди пишуть заяви і звільняються за власним бажанням. А через тиждень-два вже його дружина подає документи на отримання дотації. Йде, будемо казати, такий кругообіг. Безперечно, треба підтримувати підприємців, бізнес. Мусимо це робити сьогодні. Але чесним шляхом. Ми справді зверталися до податкової інспекції в Коломиї з приводу державного службовця і колишнього підприємця, який, отримавши 25 тис. грн на започаткування підприємницької діяльності, через два чи три місяці припинив її і, вже знову працюючи на державній службі, все ще рахувався приватним підприємцем. Тому кажу, що ситуація дуже складна. Я не звинувачую обласний центр зайнятості, але те, що з його боку немає контролю за ефективним використанням коштів, це, вважаю, однозначно. і ще приклад. В одному з районів області, за даними, наданими самими районними центрами зайнятості, в нинішньому році 60 відсотків загальної суми дотацій, асигнованих на створення нових робочих місць, виділили одній фірмі. Одній-єдиній. Чи це правильно?
У трійці аутсайдерів
На переконання заступника голови ради ГО «Ділові люди Прикарпаття» Дмитра БІДНИКА, нині немає гострішої проблеми для влади і соціально відповідального бізнесу Прикарпаття, ніж подолання безробіття.
— Нещодавно я прочитав в інтернеті інформацію, яка нас безпосередньо стосується: «Мільйони українців поставили на кар’єрі хрест. 7,6 млн осіб в Україні працездатного віку ніде не працюють і навіть не шукають роботу. Дані Держкомстату за перші три місяці 2011 р. свідчать, що частина з них втратили надію знайти собі місце, частина не знає, де і як його шукати. У Донецькій області найбільше таких людей — 663 тисячі. Але це й область найбільша за кількістю жителів. Велика кількість безробітних, які не бачать себе ні в одній професії, в Івано-Франківській області — 36,1 процента і в Чернівецькій — 35,9». Чому звернув на неї увагу? Як ми знаємо, коли у США, Франції чи інших заможних країнах обирають президента, то найпершим стоїть питання забезпечення людей роботою. У нас зайнятість співвітчизників — це чомусь третьорядне питання, — наголосив він. — Нині багато говорять про інвестиції. Але мене як громадянина інвестиції не цікавлять. Бо інвестиції для того, щоб перекласти гроші з однієї кишені до другої, не потрібні. інша річ, якщо це будуть такі інвестиції, що забезпечуватимуть створення конкретних виробництв та відповідної кількості нових робочих місць і податкових надходжень до бюджету.
На переконання Д.Бідника, час покласти край «тіньовому» використанню інтелекту і рук наших краян.
— Ми — за паритетну роботу з обласним центром зайнятості. Бо зацікавлені в тому, щоб наші краяни не їздили по світах, а працювали вдома. Ще 25-30 років тому в одному лише Івано-Франківську було 70 тисяч робочих місць, які давали роботу і зарплату 131 тисячі людей. Сьогодні ж, за доступною інформацією, в обласному центрі загалом заледве набирається 30 тисяч робочих місць, — зазначив Дмитро Ілліч. — Я категорично не поділяю ту точку зору, щоб нашу дискусію звести до обговорення того, кому дали допомогу чи дотації, а кому — ні. Якщо є сумніви щодо законності використання цих коштів, проголосуємо за те, щоб звернутися до правоохоронних органів з проханням це перевірити. Вони на те уповноважені. А нас, громадське об’єднання, цікавить лише одне: як нам об’єднати зусилля, як підняти громадськість, господарські органи, яку допомогу надати обласному центрові зайнятості і його підрозділам, щоб докорінно поліпшити в області ситуацію з зайнятістю населення?
Що визначає закон?
Перший заступник начальника обласного центру зайнятості Тарас БАСЮГА, який на запрошення ГО «Ділові люди Прикарпаття» взяв участь у засіданні ради, мав свої аргументи з приводу порушених питань.
— Дуже багато було сказано тут про одноразову допомогу по безробіттю. Передусім хочу нагадати про те, звідки вона береться. Кожний з нас, хто працює, а також роботодавці щомісячно сплачують певні суми до фонду страхування від безробіття. і коли настає страховий випадок, то маємо право скористатися цими коштами. Але є варіанти: людина може отримувати допомогу по безробіттю протягом року щомісячно, може звернутися за одноразовою допомогою на започаткування приватного бізнесу, а може і не звертатися, — зазначив Тарас Степанович. — Звідки береться конкретна сума: сім тисяч чи 25 тисяч? Її визначають відповідно до страхового стажу безробітного, розміру його зарплати за останнім місцем роботи та інших критеріїв. Наприклад, якщо це молода людина, яка тільки-но закінчила навчання і до цього ніде не працювала, то загалом вона може претендувати на допомогу в розмірі 500 грн щомісячно, або ж близько 6000 грн за рік.
Коментуючи інформацію про те, що за перше півріччя 155 безробітних із тих, які скористалися своїм правом на отримання одноразової допомоги на започаткування власного бізнесу, припинили підприємницьку діяльність, Т.Басюга зауважив: «Багато це чи мало? Я не готовий сказати. Але ми знаємо, що і в розвинутих країнах, зокрема у США та в Європі, не всі, хто починає власний бізнес, стають успішними».
— Йшлося також про те, що не здійснюється контроль за використанням коштів. Звичайно, що він здійснюється, — однозначно не погодився з твердженнями членів ради ГО «Ділові люди Прикарпаття» Тарас Степанович. — Упродовж двох років служба зайнятості відстежує всіх, хто отримав одноразову допомогу на започаткування бізнесу, — здійснюють вони підприємницьку діяльність чи припинили її.
Коментуючи пропозицію членів ради надавати одноразову допомогу безробітним не відразу, а лише через півроку, а то й через рік після втрати роботи, перший заступник обласного центру зайнятості наголосив, що в такому разі ніхто нічого не отримуватиме. Бо, згідно з законодавством, повідомив він, безробітні лише рік мають право отримувати допомогу по безробіттю. і якщо її стануть виплачувати щомісячно, то вже нізвідки буде взяти гроші на одноразову, для започаткування підприємницької діяльності. «Пропонувалося також, щоб ті, хто отримав гроші, але не розпочав свій бізнес, були зобов’язані ці кошти повернути. Таке, до речі, вже було, — зауважив Т.Басюга. — Та Конституційний Суд у 2009 році це рішення відмінив, визнавши його таким, що порушує права особи».
Насамкінець Т.Басюга зазначив, що служба зайнятості працює над подоланням безробіття в рамках тих повноважень, якими наділена. «Стверджувати, що служба зайнятості може самостійно реалізувати обласну програму зайнятості, то це, на жаль, далеко не так. У тій частині, де ми можемо, ми це робимо. Але хто може створити робочі місця? Роботодавці. і ми їм у цьому, відповідно до наших повноважень, сприяємо. Зокрема дотаціями. Щороку намагаємося залучити для області більше коштів, — зазначив Тарас Степанович. — Якщо порівнювати, то на допомогу роботодавцям Івано-Франківщини виділяється більше асигнувань, ніж у Тернопільській області, і навіть Львівській. Якщо ще недавно цією допомогою у нас могли скористатися тисячу роботодавців, а нині — понад 5 000, то це добре чи зле? Напевно, що добре».
В ході гарячої і тривалої дискусії, в якій взяли також участь члени ради ГО «Ділові люди Прикарпаття» Володимир Тихонський, Євген Романишин, Михайло Лазарович, Валентин Валентієв й інші, до проекту рішення вносилися три пропозиції. Перша — звернутися до правоохоронних органів з проханням провести перевірку законності використання коштів, що виділяються на допомогу по безробіттю та створення нових робочих місць, друга, яку вніс В. Валентієв, — відкласти прийняття рішення на місяць, додатково вивчивши це питання та розглянувши його повторно на виїзному засіданні ради з участю керівництва ОЦЗ, а також третя пропозиція, яку вніс В. Тихонський, — наразі не передавати зібрані радою громадського об’єднання матеріали до правоохоронних органів. Утім, більшість членів ради ГО «Ділові люди Прикарпаття» підтримала першу пропозицію —
Г.Говоркова і Д.Бідника. Вирішальним аргументом у цій дискусії, мабуть, стало коротке риторичне запитання до колег Євгена Романишина: «Чого ми боїмося?».
Автор: Микола ПЕТРИЧУК