«…Їхнє мистецтво дарує оптимізм…»

23 серпня 2011 р. в картинній галереї Національного заповідника «Давній Галич» презентовано виставку львівських художниць Світлани Стародубцевої та Зоряни Гуцуляк. Назва виставки є досить цікавою - «Космічний етновітер», її присвячено 20-ій річниці Незалежності України. На виставці представлено більше шести десятків творів мисткинь (50 – С.Стародубцевої, 11 – З.Гуцуляк).

З вітальним словом перед присутніми виступив генеральний директор Національного заповідника «Давній Галич» Олександр Береговський. За його словами: «…Найстабільнішими в державі є традиції народу. Приємно, що є такі люди – митці. У показаних нам роботах подано душу народу, пританні йому символи нації, - все, що є вічним…». Генеральний директор привітав колектив Заповідника з Днем Прапора та Днем Незалежності України, підкресливши, що у справі будови незалежної держави є «цеглинка» всіх працівників науково-дослідницького закладу. «…Весь добробут, все щастя народу залежить від вкладу кожного жителя держави, від сумлінності кожного галичанина…» - підкреслив п. Олександр.

Мистецтвознавець Христина Береговська характеризуючи творчість мисткинь відмітила: «…Це - тандем двох «Я»… Вони творять національне, народне мистецтво. У державному храмі України їхня творчість є увіковічненою…».

Творчість двох художниць полярно різна, але є щось у ній особливе, тепле, енергетично добре, завдяки чому незмінно знаходить широке коло поціновувачів. У мистецтво Зоряна Гуцуляк прийшла після закінчення Львівського учили­ща прикладного мистецтва ім. І.Труша та Львівської академії мистецтв, тобто художником з професійною освітою. З дитинства захоплювалася живописом, маючи вроджене відчуття кольору. Втім, обрала непросту мистецьку долю: стати оригінальною, незвичною у творчості. Вона - художниця філософського складу мислення, у її творах емоції, почуття, переживання, її внутрішній світ. Мова її творів багата на сим­воли, знаки, які не є випадковими, вони - творіння тривалої історії людства від стародавніх культур до сьогодення. У кольоровій гамі її творів спостерігається не завжди “правильне” поєднання барв, але традиційно в них існує гармонійне зіставлення теплих і холодних відтінків - жовто-помаранчевих і фіолетово-синіх. Своїм творам Зоряна дає назву зазвичай після завершення роботи над ними. Художниця провокує глядача на роздуми, а назва часто диктує розгадку створеного. Композиції “Ме­таморфоза духу”, “На все свій час”, “Прозріння”, “Космічна ікона”, “Інтуїція” та чимало інших є свідченням невичерпності фантазії авторки, того інформа­тивного багажу, яким вона володіє і яким насичується перш ніж торкнутися барвою білого аркуша паперу. Вона має вроджене відчуття гармонійного за­повнення площини знаками, символами, своєрідними космічними кодами, над створенням яких завжди працює без поспіху. Кропітка праця над кожним твором кольоровими олівцями, чому передують ретельно виконані ескізи, триває часом кілька тижнів, а то й місяців. Кожна робота художниці вимагає відповідної реакції глядача, змушує його думати.

Зустріч Зоряни Гуцуляк із Світланою Стародубцевою відбулася 1998 року. Після знайомства із Зоряною, художницею не тільки за фахом, але й за по­кликанням, станом душі, Світлана як здібна учениця пробувала свої сили в дуже непростій справі. Талант від природи в неї був приспаний, його потрібно було розвинути. Це помітила Зоряна і з натхненням працювала над досягненням позитивного результату. Належить відзначити особливу толеранцію Зоряни як вчителя Світлани, що полягала у ненав’язуванні своєї думки та конкретного вибору мистець­кого напрямку. Зоряна зуміла дати учениці потрібну поживу для роздумів, ту інформацію, яку так було необхідно Світлані почути, щоби взятися за пензель і почати малювати.

Художницю Світлану Стародубцеву зараховуємо до митців, котрі дуже ви­могливі до себе і своєї творчості. Очевидно тому, що в мистецький світ вона ввійшла вже доволі дорослою, сформованою особистістю. На початках їй до­велося не просто. Поминувши експерименти з реалістичними фігуративними та абстрактними композиціями, з різноманітними техніками та фактурами, несподіваними кольоровими вирішеннями, вона все ж знайшла себе. І сьо­годні художниця дуже добре знає та усвідомлює, що вона хоче створити і чого прагне.

Уже певний час Світлана захоплюється композиціями, збудованими під враженням від традиційного українського народного мистецтва: кераміки, писанки, вишивок українських рушників, пісні, обряду. Працюючи над своїми творами, Світлана виробила власний мис­тецький стиль, що яскраво вирізняє її з-поміж інших художників, які теж дже­рельною базою творчості обрали багату українську народну традицію. Кожна створена художницею композиція традиційно скомпонована у квадраті, вона є прикладом довершеності в підборі елементів, гармонійної, продуманої ко­льорової гами та свідченням тонкого естетичного сприйняття світу.

Позитивним у співпраці Світлани та Зоряни є намагання щоразу поділи­тися своїми здобутками з глядачем. За невеликий проміжок часу вони ор­ганізували чимало спільних виставок. Той позитив, який вони отримують на своїх вернісажах, і є тією енергією, що живить їхню майбутню творчість, дає наснагу для творення нових вражаючих композицій. Тепер вони ознайомили зі своєю творчістю і давній Галич.

Виставка експонуватиметься в картинній галереї Заповідника впродовж місяця.