Бандерштат 2011. Щоденник феcтивальника

Підходить літо до завершення, а разом із ним і фестивальний сезон. Дуже яскравою і важливою його частиною мав стати Бандерштат-2011. І якщо на інші фестивалі я зважував всі за і проти, то тут однозначно знав, що пропустити Бандерштат цього року буде найбільшою дурницею. Не відштовхувало навіть те, що цього року вперше ввели плату за вхід. Хоча ціна питання 50 гривень за 2 фестивальні дні, чи 30 гривень за 1 день - зовсім не питання, це дійство того вартує. Організатори кажуть, що причиною стала байдужість влади до фестивалюю. Якщо попередні роки ще виділялись гроші з бюджету на проведення патріотичного фестивалю, то з приходом біло-блакитних в такому фестивалі відпала потреба. Більше того, міська влада вирішила провести альтернативний фестиваль саме в ці дні 13-14 серпня (напевне більше не буде вихідних і треба було провести саме в ці дні, коли вся Україна їде на Бандерштат), на якому були стандартні, не знаю для кого, цікаві заходи - літургії, екскурсії, хор фольклорних “мальчіков-зайчіков”. Бачив тільки програму альтернативного фестивалю, туди не йшов, тому не буду розповідати про те, що не знаю, але сам факт проведення заходів-концертів муніципалами в мене викликає ROFL-сміх в ці дні. Мабуть, щоб відвернути увагу, та й по місту не бачив багато афіш про проведення Бандерштату, хоча це питання до оргів фесту.

Місто Коломия - файне місто, з якого не має проблеми добратись до будь-якої точки України, але не до Луцька… Точніше, до Луцька добратись можна, але тільки 1 раз в день. Думав може з Франківська буде краще з’єднання - те саме, майже таке і від Львова. Луцьк - гарне місто, але на жаль, не вузлове, а по суті є тупіковою станцією (c) ua-weber. Тому добиратись прийшлось 667 потягом Чернівці-Ковель, який виїжджає о 17годині з Коломиї і прибуває о 3 ночі до Луцька. А ще треба добратись (2,8км від вокзалу, gps), розбити намет, виспатись, адже завтра зранку є ве-е-еличезне бажання потрапити на гутірки. Здивувало, незнання жителями, які продавали квіти в нічному Луцьку, розташування іподрому чи парку ім.Лесі Українки. Все-таки знайшли! При вході побачили чергу - охорона по одному проводила обшук наплічників. Для чого?! Фестиваль проголошений вільною територією від алкоголю. *YAHOO*. Це єдиний фестиваль на Україні без алкоголю!!! Мабуть це не в’яжеться у головах фестивальників - як це поїхати на фестиваль і не набухатись, але мною цей нюанс сприймався на УРА!!! Мої друзі-знайомі не дуже позитивно це сприйняли, але змирились. Напередодні фесту був свідком розмови, в якій було обговорення: “не хочу їхати на Бандерштат - там бухати не можна, я краще поїду на Захід” - в кого, які цінності, я їхав не в кабак, а на фестиваль послухати гурти, зустрітись із цікавими людьми, відрватись і забити намертво CF-карту на дзеркалці. Придбали квитки, одягли браслети-перепустки, розбили намет. Лягли спати біля 5 години.
 
Ранок розпочався Lamою о 9 ранку, саундчеком, який врубали так, що прийшлось проснутись, поснідати, привести себе в порядок і бігом на гутірки. Що таке гутірки, спитаєте? Це живе спілкування із людьми, їх розповіді про актуальні питання. Називайте лекцією, діалогом, дискусією - ваше право. Першим відкрив гутірку Микола Посівнич. Він розповідав про збірник “Літопис УПА” та дослідження історії про УПА - цікаві речі, для тих хто себе вважає бандерівцем чи націоналістом. Людей було не багацько: або людей яким це цікаво не так багато приїхало, або ще спали (11:30). Потім була зустріч із хлопцями із Тризубу, саме тих, хто резонансно відпиляв голову Сталіну. Вони розповіли, як за 53 секунди його обезголовили, як їх шукали, які заходи проводили. По суті, той злощасний Сталін - це мала архітектурна форма, яка ще й до того незаконно встановлена, а судять їх як за нищення історико-архітектурного об’єкту. “Уявіть, що ви в себе на дачі встановили гномика, а я прийшов і розбив йому голову. За це мені хочуть впаяти 8 років.” І справді, їм грозить до 8 років позбавлення волі, зараз їх відпустили на поруки нардепів і намагаються скоротити термін, перекваліфікувавши трактування, яке вперто кричать прокурори. Едуард Андрущенко, який не спилював голову, та й взагалі не причетний до справи (він, навіть не знаючи, що хлопці-побратими готуюють акцію просто показав їм, де встановлений Сталін. Він не знав, що Сталіну зроблять трепанацію по саму шию, але вже відсидів 3 місяці в СІЗО) проходить в справі, як співучасник. Уявіть, ви приїдете до Коломиї - попросите мене показати вам музей Писанка, а через тиждень зірвете його, не залишивши каменя на камені. Я теж сяду?! Якщо так, все - нікому не проводитиму екскурсій містом. Хлопці розповіли про чесність наших ЗМІ, де вони займаючись монтажем, подають новини, вирізаючи моменти і будуючи інший контекст, про репресії слідчих і умови в СІЗО. Розмова була дуже жвава і цікава, багато розповідати, але ще було багато подій - тому йду далі.

Потім був виступ Юрія Шухевича (на відео нижче, уривок на 1:10 хв:сс), сина Романа Шухевича, яким наші політики грають у футбол, даючи і забираючи звання героя України. Згадується: “Я не хочу бути героєм України, не цінує героїв моя країна” (с) Тартак. Він розповів про особисте спілкування з Ющенком, Тимошенко, про її фальшивість, про більше/менше зло і противсіхів. Люди плескали, підтримували. Це вже потім Доній, Стецьків, Кириленко, Білозерська будуть говорити в контексті про висловлювання Шухевича і його “неправильне бачення” і тупих противсіхів, зводячи виступ Шухевича чуть не до маразму. Це справа кожного, я розумію, що працює відмазка - що якщо я проти всіх, то я за яника. Але тут не про політику, а про фестиваль. З журналістів готовий був побачити кого-кого, але не ТРК “Україна” на його виступі. Мабуть, вони хотіли донести жителям України правду про Шухевича та ідеї націоналістів про що говорив його син, Юрій. Інакше ж не може бути!

Потім був нардеп Тарас Стецьків із презентацією «Зарваницької ініціативи», але про неї він розповідав 10% виступу, більше було демагогії про об’єднання всіх проти Яника і останні події. Ну треба проводити пропаганду - він цим і займався, та й і справді проти Яника треба об’єднюватись, хоча б заради святкування Дня Незалежності.

Андрій Новак розповів про те, як підняти економіку. Його теорія і погляди дуже цікаві, на жаль, що це тільки теорія економіки у вакуумі і на практиці її ніхто не реалізує. Проте це була перша людина, яку після гутірки не відпускали. Вже вийшов Олесь Доній, а молодь до Новака підходила, розпитувала. Так і відбувались одночасно дві гутірки: Доній розповідає про політиків, а обабіч Новак про економіку. І так було майже до кінця виступу Донія.

Був ще нардеп Олесь Доній, в якого між іншим цього дня був ДН. Він теж говорив про об’єднання, але мені було цікавіше послухати про студенську революцію на граніті, якій 20 років. Він розповідав, що депутати не всі однакові, є ще й хороші чесні депутати (правда гарно звучить? ^_^) (уривок виступу на 03:20 хв:сс) Він розказував, що треба читати передвиборчі програми, при чому мабуть не чув, що коли нещодавно подали в суд на Якубовича, за те що той не виконав своєї програми про податкові канікули для бізнесу приніс збитки бізнесмену - суд виніс рішення, що ні один законодавчий акт, закон не заставляє кандидата виконувати передвиборчі обіцянки і в нашій країні можна обіцяти все що хочеш і не виконувати, що всі успішно і роблять… Але про це питати нардепа не було бажання. Уникне відповіді, знову скаже, що не всі такі… Тому змовчав - досить з мене гарних слів…

Привітання Донія, який того дня святкував ДН

Також була ще презентація настільної гри “За Волю. Упа проти Вермахту”, яку можна було придбати на фестивалі. Після виступу Донія, прийшлось вгамувати свій шлунок, який із бас-гітарою слемився у мені. Це мав бути сніданок, обід і вечеря на сьогодні, адже було стільки подій, що не вистачало часу навіть перекусити, а попереду ще 7-8 годин концерту =)
 


Про виступи всіх гуртів писати не буду - написано багато, навіть є відео-уривки на youtube. З цікавого в суботньому концерті - це зізнання дівчині в коханні ударника “Широкого лану”, привітання її з ДН та романтичний поцілунок.

Потім був слем, сікл, стінка на стінку, добре, що дівчата тримались осторонь, щоправда ближче до ночі, знайшлись сміливиці, які лізли в саму гущу, однак після неодноразових падінь та підіймань все-таки заспокоїлись. Ведучі просили учасників слему бути обережними, щоб ніхто не постраждав. Цікаво було спостерігати за працівниками органів правопорядку (яких було немало, в т.ч. Беркут), коли натовп почав слемитись, міліціянти, не розуміючи що сталось - вирішили, мабуть, теж кинутись до слемерів - зробивши недовге прискорення по вектору в їх напрям, добре що по дорозі їх зупинили організатори і сказали, це не хуліганство, не бійка - так має бути :D Проте вони ще не одноразово косо дивились на учасників слему і чухаючи свої дубинки думали мабуть або “чи не піти самим послемитись”, або “про тимчасове надання житла-нерухомості слемерам у своїх комфортабельних номерах”. Благо відбулось все без інцидентів.

Щодо алкоголю та тютюну. Офіційно його не було і немало бути. На практиці все-таки знаходились молодики, яких не пускали, яких виводили. А були й такі, які не “палились”. Це ще спочатку охорона перевіряла формально-ретельно. А потім, після пересувань між акустичною сценою та гутірками - зверталась увага тільки на браслет-перепустку. Я з собою носив сумку - її ніхто не обшукував. Та й і так в мене алкоголю не було, бо я для себе запровадив сухий закон під час фестивалю, але сам факт, що його пронести можна було - був. Згодом гуляючи територією наметового містечка, я знаходив пусті бутилки від 40% оковитої та й простого пива та й коли підходив до тих, хто слемився, запах алкоголю відчувався від окремих індивідів. Проте найбільше радує те, що це не було масовим! Слемери не були масово п’яні в зюзю, підлітки не валялись з пляшкою в руках. Тому антиалкогольний фест - це супер. Навіть від вечучих прозвучала фраза: “Погляньте, панки п’ють квас. Де ще, як не на Бандерштаті можна таке побачити?!” - тому я вважаю, що оскільки алкоголь так і не став масовим - ідея вдалась!!! Ось з курінням - було інакше. Курило багато люду - фестивальники, організатори, охоронці, правда, трохи ховались, в натовпі, наприклад, я не бачив, щоб курили - мабуть боялись кривого ока - тому і цей пункт можна вважати умовно вдалим.
 
Познайомився із Вікою, ведучою концертної програми, приємна весела дівчина, dj на радіо і просто красуня (а за тату у формі вишиванки - взагалі респект). Вона неодноразово зі мною обмінювалась підморгуванням та посмішкою, коли виходила на сцену, щоб як завжди круто оголосити новий гурт. Також допомогла знайти компа, щоб зарядити дзеркалку, яку я починаючи з Ковелівського потяга почав мордувати і не мав запасного акумулятора. Тому величезна подяка Віці!!! Її колегою і співведучим був М’яч Дредбол, який напередодні Бандерштату не зовсім вдало десантувався з парашутом, тому був весь час на милицях, але не відмовився від участі - за що йому теж подяка. В тандемі з Вікою вони дуже запально провели музичну програму.
 
Ось витяг з офіційного сайту про ведучих:

Вікторія Жуковська, теле- та радіоведуча, МС, заступник директора радіостанції СіД-FM.
М’яч – вокаліст гурту “ВорсТ” та екс-вокаліст гурту “Мій Батько П’є”, МС, ведучий різних музфестів, радіоведучий на “Радіо Трек”.
 
Декілька слів про білорусів, яких непомітили тільки сліпі та ті, кому було лінь встати з дивана і поїхати на фест. Гості із Білорусії приїхали сюди, щоб вдихнути нашої свободи та трохи вирватись із свого комунізму. Бандерштатівці їх дуже дружньо підтримували неодноразовим гаслом “Живи Бєларусь”. Для наших північних сусідів, ще був подарунком виступ їх земляків - гурту TerraCod, які запалили усіх фестивальників. Хедлайнерами цього вечора були запорізький гурт “Хорта”, яких я дуже чекав і київська “Димна Суміш”. Між іншим про Хорту. Ще першого дня на фестиваль приїхав Сашко Положинський і гуляв між натовпом, проте вокаліст Хорти запросив його разом з ними виступити. Виступ був запальним, в кінці якого - Сашко традиційно стрибнув в натовп і спровокував багатьох бандерштатівців теж насолодитись бодісерфінгом.
 


Концерт завершився біля 1 ночі, потім був ще фільм про футбольних фанатів, проте морило дуже на сон. Якась незрозуміла вечеря, після якої я заснув міцним сном…

…Проснувся не від Лами. Навколо намету ходили люди, які і розбудили - стандартна ситуація на фестивалях. Встав, начебто поснідав чи зробив вигляд, що поснідав і бігом на гутірки… Першу гутірку з Юрком Зеленим проспав. З недоліків фестивалю єдине, що можу відмітити - проблеми з туалетами, яких було всього 5 для 3 тисяч фестивальників та щільність програми. Після відриву на нічній музичній програмі, яка звісно, що затрималась (при тому, що один гурт начебто не виступав - вона розтягнулась) треба виспатись, поснідати і бігом на гутірки, або пропустити…

Ні! На гутірки мушу потрапити! Тому зразу пішов аж на зустріч з Упівцями, потім був ще Ігор Мазур, учасник акції “Україна без Кучми”, за яку і відсидів, член УНА-УНСО та учасник військових конфліктів розповів про Абхазію, Чечню та Придністров’я.
 

Пізніше відбулась гутірка з Оленою Білозерською, відомою блогершою, яка провела цікавий лікнеп по юридичному захисту свободи слова та як націоналістам, борцям за свободу слова уникнути репресій за їхні акції. Її розповідь мені дуже сподобалась. Ось саме те, що без зайвих бу-бу-бу та демагогії може і справді принести користь. Тлумачення законів та нюанси роботи слідчих, а не талмудення того, що нам потрібна нова команда, в якій будуть тільки чесні політики об’єднані з роздроблених правих сил. Демагогія, яку всі чують вже не один рік. Ну-ну, створюйте! Зробив висновок, що буду читати її блоги, дівчина говорить цікаві речі, а не лиє воду.

Після її виступу був Василь Шкляр, який відповідав на запитання людей і розповів, що їде до США домовлятись відізняти фільм по роману “Чорний Ворон”. Зміст бесіди, запитання та відповіді - можна прочитати тут:  Василь Шкляр відвідав фестиваль “Бандерштат – 2011”

Потім був Кириленко, про те, що він буде свідчила не тільки програма а ще велика кількість палаток “За Україну”. Знову талмудення про об’єднання за Україну, проти репресій, проти Якубовича Федіра Вікторовича. “Нам треба провести реформи, скасувати надмірні можливості депутатам, а для цього треба скинути Януковича і провести опозиціонерів до влади і в цьому має допомогти народ”. На чиєсь запитання, чому раніше це не зробили прозвучала відповідь: немає у нас потрібної кількості голосів із-за тушок, яких не можна проконтролювати, як ми не старалися і нас спасе мажоритарка змішана з партійними списками (більше продавайте свої місця у списках, а потім дивуйтесь, чому у вас депутатів переманють, бо берете не ідейних, а пузатих). При цьому він забуває, що спочатку, коли вони були при владі в них була більшість і тоді можна було і скасувати недоторканість (про яку зараз всі забули, а згадують тільки перед виборами) і провести кастрацію-люстрацію, так ні… Якщо ми це зробимо нам не буде, що обіцяти людям.

Ффух, все досить про політику… задовбався… Далі був Сашко Положинський, на чию гутірку зібралось найбільше люду. Ні один депутат, не зібрав стільки і це добре! Він з гумором розказував багато цікавих речей про розвиток української музики, боротьбу за Україну, навчав правильного бодісерфінгу, висвітлював своє бачення щодо наших виконавців і спілкувався з молоддю. Люди Сашка не відпускали, ставили запитання, фотографувались, брали автографи, незважаючи навіть на те, що згодом мала відбутись реконструкція бою між НКВС та УПА. Але краще один раз побачити, ніж сто разів почути. Відео знімало багато людей, жаль, що мало закинуло його в інтернет, а ще більш жаль, що тільки те, що цікавить тих, хто закидав, вибране, а не від А до Я. Але маємо, те що маємо - тому можете переглянути уривки на ютубі і матимемо надію, що згодом побільшає авторів, які його опублікують:

Потім було дійство про яке давно говорили організатори. Товариство пошуку жертв війни “Пам’ять” провело військово-історичну реконструкцію бою загонів НКВС із відділами УПА. Згідно легенди війська НКВС, увійшовши в село, розстрілюють місцевих жителів, підозрюючи їх у допомозі повстанцям. Аби врятувати місцевих жителів відділи УПА наступають на село та звільняють його від радянських солдатів. У відтворенні подій бою було використано вогнепальну зброю, яка використовувалась в період Другої Світової війни, яка була заряджена холостими набоями та навіть міномет. Бій відтворили дуже цікаво. Натовп оживав, коли від вибуху мін, гранат розривалась земля і присипувала глядачів. Цікавим був факт, коли командир НКВС ще довго не міг померти, після того, як його вбили і ще давав майже непомітно вказівки, вже, мабуть, “з неба, чи то пак пекла”. Постановкою були всі вражені. Це не просто подивитись фільм про війну! Це навіть не фільм в 3D! Тому за таку постановку “Пам’яті” теж величезне спасибі.

Після військово-історичної реконструкції відбувся наймасштабніший націоналістичний флешмоб в Україні. Учасники фестивалю вишикувалися перед сценою та сформували собою великий напис «Бандера». Кожен мав лист червоного паперу. За командою усі учасники одночасно підняли над головою свої листи, таким чином «зафарбували» напис «Бандера» у червоний колір.

Далі - знову перекусити і бігом до сцени.

Спочатку стало несподіванкою, чому декілька гуртів пропустили - але потім вийшов на сцену сфотографувати виконавців і побачив новий порядок виступу гуртів. Хедлайнерів вечора, звісно що Тартаків, підняли вище (мабуть вони спішили у зв’язку з наступними виступами). Виступи всіх гуртів були драйвовими, майже всім кричали на біс, але ведучі пояснювали, що із-за щільності програми немає можливості гуртам виступити на біс.

Щось з чимось почалось, коли на сцену вийшов луцький гурт “Фіолет”. Дівчата, вибачте, сказились. Більшість була підлітками та зовсім юними, тому наскільки вистачало сил - рвались, кричали, навіть дійшло діло до якогось конфлікту в натовпі. В результаті до сцени вийшли хлопці з ВГО “Патріоти України” стали спиною до сцени і почали відтісняти від сцени фанатів.

(про хлопців з ПУ: впродовж фестивалю грались у крутих силовиків-спецназівців-охоронців, вони виконували цю функцію, але це можна було робити і простіше, не завжди перегравати. У ПУ часто трапляються конфлікти з міліцією, ось зокрема витяг з статті: «Бандерштат»: день другий. ФОТОРЕПОРТАЖ

>>Хоча не обійшлось і без конфліктів. Хлопці з правої організації “Патріот України”, які слідкували за правопорядком на території фестивалю, чогось не поділили з бійцями спецпідрозділу “Беркут”, тому поглядали один на одного скоса. Проте після втручання організаторів мирно розійшлись.)

Після виступу “Фіолету” патріоти виконали щось схоже на команду “Ліво-РУЧ” і пішли. Далі був Тар-Так!!! Те, чого всі чекали. Зайве буде казати, що публіка відривалась як тільки могла. Тай гурт запалював фестивальників! Разом з Поповою Сашко виконав пісню з останнього альбому та разом із солістом Фіолету - ще одну пісню. Традиційно народ стрибав в натовп, потім і сам Сашко проплив. Посеред виступу до розігрітої публіки вийшов організатор фесту Ігор Гузь, який разом із людьми скандував: “Хто наш герой? Бандера! Слава Україні! Героям Слава! Слава нації - смерть ворогам!” і теж стрибнув в натовп вперше.

Були і нюанси. Протягом всієї музичної програми постійно кликали на сцену стейджмена, то щось поправити, то щось підключити. Але коли у Сашка перестав працювати мікрофон, як тільки він почав презентувати нову пісню - навіть він не витримав і сказав: “Цей мікрофон ще може жити, варто тільки поміняти батарейки. Жаль, що люди не хочуть виконувати свою роботу”. Після чого всі фестивальники дружньо проскандували “Ганьба” та “Duracell”. Це було недопрацювання стеджмена і його вина, що жоден безпровідний мікрофон не хотів працювати. Але це не зіпсувало свято і пісню все-таки презентували.

Музична програма мала завершитись о 00:30, я пішов о 03:00, при тому, що після Тартака, ще були виступи, просто вже не було сил. Більше двох годин відриватись під Тартак та ще 6 годин під інші гурти - треба немало енергії. А завтра ще треба пройтись містом, погуляти, обов’язково відвідати Луцький замок і додому. Посмакував луцького квасу, який був дуже смачнющим та й сів у потяг, який повертався до Коломиї. Між іншим про потяг. На Фортмісію коли я їхав потяг був набитий сильно, але на Бандерштат його набили ще більше, зрадів що завчасно взяв квитки. Вражень від фестивалю гора, пишу цей щоденник, а на руці висить браслет-перепустка на Бандерштат. Наступний рік теж не обговорюється, що поїду, якщо нічого не помішає і після цього щоденника організатори насміляться мене ще пустити. Подяка всім організаторам за проведення фестивалю, виконавцям, волонтерам - свято вдалось, успіхів їм у подоланні перешкод і щоб VI фестиваль справжнього українського духу був ще кращим.

(c) 2011 Щоденник писав та робив фотокартки Роман SPY. При написанні статті використовувались фото з офіційного сайту: http://bandershtat.org.ua/ та http://www.volynnews.com/ - решта, авторські!

Щоденник написано спеціально для Коломия ВЕБ Портал, при його передруковуванні повинно бути посилання на http://kolomyya.org із збереженням авторства статті

e-mail: 1spy[пес]i.ua