Н.Павлів: Наземний транспорт підкорив, на черзі – морський

27-річний франківець Назар Павлів за хвилину протягнув 45-тонний потяг з пасажирами на відстань 13 метрів, встановивши своє нове рекордне досягнення.

Менше року минуло відтоді, як два івано-франківських богатирі Назар Павлів та Роман Шмигельський тягнули винищувач МіГ-29 вагою 15 тонн. Але на цьому дужі хлопці, які поєднують заняття силовим багатоборством, а у народі - богатирськими іграми, з професійними виступами у секторі для штовхання ядра, не зупинилися. Зокрема, Назар Павлів вирішив кинути виклик потягу - відомому «Карпатському трамваю». Про те, як виникла ідея унікального рекорду, а також наскільки її вдалося втілити в життя, «ГК» запитав у Назара Павліва.

- Задум кинути виклик потягу виник досить спонтанно, - розпочав Назар Павлів. - Власне, розпочалося все з того, що на цьогорічному зимовому чемпіонаті України з легкої атлетики я не зовсім вдало для себе виступив у змаганні з метання ядра. Зрозуміло, у мене з’явилося бажання, так би мовити, реабілітуватися за цю невдачу, тож я почав готуватися до Кубка України, який в червні мав проходити у Ялті. Було проведено багато тренувальної роботи, яка, як на мене, не пройшла даремно: я мав дуже добру фізичну форму. Але мало не в останній момент мене поставили перед фактом, що я не включений у команду Івано-Франківської області через… брак коштів.

- Фінансування спорту - питання одвічне і болюче. Але як так сталося, що саме провідним атлетам наша область не може дати можливості проявити себе?

Здавалося б, легка атлетика є олімпійським видом спорту, який закріплений державним фінансуванням. До того ж, на Західній Україні залишилось дуже мало секцій з метання ядра. Якщо говорити точніше, то з наших теренів на вітчизняній першості представлена тільки одна Івано-Франківщина. Але грошей мені на поїздку до Ялти не виявилося ні в управлінні спорту, ні у федерації легкої атлетики. Втім, наша інтенсивна робота з тренером (Іван Шарий, заслужений тренер України - ред.) не минула безслідно. Як спортсмен я не звик опускати руки у складній ситуації, тож не зломився і цього разу. Навпаки, мене такий перебіг подій тільки наштовхнув на чергове богатирське досягнення.

- А як тобі спало на думку зрушити з місця саме «Карпатський трамвай»?

Мандруючи Інтернетом у пошуках емоційної розрядки, я натрапив на інформацію про відомий вузькоколійний «Карпатський потяг». Спершу, вирішив на ньому просто помандрувати. Але чи не одразу виник спортивний інтерес. Думаю, після вантажівок і літака потрібно кинути виклик і потягу!

- А як щодо тоннажу потяга? Чи не злякало тебе те, що «трамвай» важить набагато більше, аніж винищувач, який ви тягнули на пару з Романом Шмигельським минулого року?

Спочатку було дещо моторошно, адже тепловоз важить 22 тонни, а три вагони - відповідно, 8, 7 і 5 тонн. Відтак, за вагою лише сам тепловоз перевершував літак, який ми тягнули у вересні. Проте це мене не спинило. Я домовився з власниками «Карпатського трамвая» про те, що спочатку проведу своєрідні тренування, а потів вже вирішу, підкорювати чи ні таку рекордну вагу.

- Чи була в тебе своя тактика підкорення потяга?

Звісно ж, я ретельно готувався до рекорду. До слова, використовував ті самі ремені, якими тягнув 15-тонний винищувач МІГ-29. Цікавий нюанс: у деяких богатирських змаганнях для перетягування усілякого транспорту використовують драбину або канат. Я ж мав у своєму розпорядженні лише колію. Але це не завадило мені ще на тренуваннях відчути у собі сили, що зможу зрушити і цілий потяг. Проте вже під час встановлення самого рекорду я спершу «замовив» тільки тепловоз і один вагон. І мені не тільки вдалося зрушити усе це з місця, а й залишити сили на увесь 42-тонний потяг, який я незабаром також протягнув.

- Як гадаєш, що найважче при перетягуванні таких величезних тоннажів?

Найважче - зрушити об’єкт з місця. Як я жартував вже після встановлення рекорду, для цього потрібно заплющити очі, аби вони не повилазили (посміхається). А якщо серйозно, найбільше навантаження припадає на ноги і частково на спину. Словом, увесь потяг мені вдалося перетягнути на відстань 12,87 метра.

- Фактично, такі показники стали досягненням Книги рекордів України. А як так сталося, що ти вирішив побити і цей рекордний показник?

Відверто кажучи, мене переповнювали емоції. До того ж, своє додав і місцевий екскурсійний керівник, який дуже класно мене підтримував. Саме він став «співавтором» нового досягнення, запросивши на потяг 35 дітей та десь з десяток дорослих. Словом, вийшла вага близько 45 тонн. А відступати вже не було куди. У результаті і цю неймовірну, на перший погляд, вагу також вдалося підкорити. Тож я дуже задоволений! Виходить, що я недарма так потужно готувався до ялтинського кубка.

- Як відомо, свого часу сам Василь Вірастюк, будучи вправним штовхальником ядра, вирішив завершити спортивну кар’єру через відсутність відповідного фінансування.

І справді, з Василем була ситуація, схожа на мою нинішню, через що він вирішив залишити легку атлетику і перейти у богатирський спорт. В мене наразі таких думок немає. Але осад залишився дуже неприємний. Втім, вкотре підтримав мій тренер, привітавши мене з новим богатирським рекордом.

- Скажи, які ще рекорди маєш на меті встановити?

Як відомо, люди винайшли дуже багато транспортних засобів для задоволення своїх потреб. Натомість, потягнути ці транспортні засоби - зовсім інша справа. Особисто я вже мав справу з вантажівками, потягами, літаком. Залишається ще морський транспорт, себто кораблі.

- Ти вже маєш щось конкретне на думці?

Справа в тому, що я патріот свого краю. Тому дуже би хотів, щоби наступне досягнення було приємне і для мене, і для Івано-Франківщини. Відтак рекорд, швидше за все, буду встановлювати на Дністрі або ж на Бурштинському водосховищі. Але це тільки далекоглядні плани.

- Про богатирські досягнення Назара Павліва відомо не лише в нашій країні, але й за її межами. А що можеш сказати загалом про розвиток силового багатоборства на Прикарпатті?

З одного боку, наш край відомий славетними досягненнями Василя Вирастюка, а також десь частково моїми. Водночас у нас розвивається і сам богатирський спорт. Підтвердження цьому - Всеукраїнський богатирський фестиваль «Козацькі розваги», що минулого тижня проходив у Чернігові. Змагання поділялися на командні та особисті. В обох видах не було рівних саме франківським стронгменам. Так, у змаганнях областей мені допомагав Роман Шмигельський, з ним ми у фіналі зустрілися з господарями фестивалю, на чолі яких був відомий 150-кілограмовий стронгмен Олександр Пеканов. Нам випало перетягувати канат у форматі «два на два». Яке ж було здивування численної тамтешньої публіки, коли два прикарпатських хлопаки виграли змагання, а мені, до того всього, ще й вдалося стати найкращим в особистій першості!

Розмовляв Андрій МЕНІВ

До теми… Богатирська наша сила

Беззаперечним рекордсменом за кількістю унікальних досягнень є наш земляк Василь Вірастюк, відомий не лише як володар титулу «Найсильніша людина планети», а також як неодноразовий чемпіон світу в силовому багатоборстві та автор численних богатирських рекордів, серед яких найвідомішими є такі:

Рекорд №1. Протягнув п’ять трамваїв, прив’язаних один за одним, загальною вагою 101,5 тонни, на відстань 17,9 метра за 59,62 секунди.

Рекорд №2. Протягнув 10 автомобілів, прив’язаних один за одним, загальною вагою 16,3 тонни, на відстань 19,3 метра за 1 хвилину 4 секунди.

Рекорд №3. Переніс рекордну вагу у двох валізах (по 171 кг кожна), в обох руках на відстань 19 метрів за 9,94 секунди.

Рекорд №4. По черзі підняв чотири прямокутні крижані брили (по 150 кг кожна) на висоту 1,2 метра за 56 секунд.

Довідка «ГК»: Локомотивні рекорди

Немає сумнівів у тому, що «локомотивний» рекорд Назара Павліва став одним з унікальних силових досягнень світу. Однак виклик багатотонним потягам вдалося кинути не лише йому.

У травні цього року українські богатирі під час турніру Професійної ліги стронгменів України під назвою «Богатирський локомотив» спробували помірятися силою з потягом вагою 320 тонн! Спочатку Олександр Лашин і Михайло Курінний протягнули на 10-метрову відстань одразу 12 вагонів, кожен з яких важив 27 тонн, перевершивши, таким чином, досягнення російських атлетів, які свого часу протягнули 9 вагонів. Одразу ж за першим дуетом взялися до справи Володимир Муравльов і Михайло Іванов, які дочепили до ешелону ще один вагон: 13 вагонів пара протягнула на просто разючій швидкості, впевнено відібравши у земляків щойно встановлений рекорд.