Чи перетвориться “місто хіміків” на прикарпатський чайна-таун?

У Калуші китайські фахівці з компанії “Ухуань інжинірінг” відновлюватимуть занедбане виробництво калійних добрив. Чи перетвориться “місто хіміків” на прикарпатський чайна-таун?

Ще сто років тому одна станиславівська провидиця передрікала такий геополітичний розклад після світової війни: до Збруча будуть Хіни, а за Збручем - Габсбург. Але, як видається, ці пророцтва не справджуються. Найсхіднішим форпостом Піднебесної у Європі уже невдовзі може стати місто Калуш, в якому готуються відновлювати калійне виробництво за участю китайських спеціалістів. Поява навіть невеличкої, кількатисячної бригади робітників із Китаю здатна викликати справжній культурний шок у калушан.

Візит товариша Ху

Як відомо, 18-20 червня в Україні перебував з державним візитом глава Китайської Народної Республіки Ху Цзіньтао. Приїзд одного із світових лідерів уже назвали знаковим для України, хоча, здається, українці ще до кінця не усвідомили, що насправді цей візит означає.

Головним підсумком переговорів китайського лідера і президента України Віктора Януковича, як зазначила прес-служба глави Української держави, стало підписання декларації про встановлення і розвиток відносин стратегічного партнерства між Україною та КНР. Окрім того, у присутності глав держав було підписано Міжурядову угоду про надання уряду України безоплатної допомоги у розмірі 80 млн. юанів (12,3 млн. доларів), а також було укладено низку економічних угод на загальну суму майже 3,5 млрд. доларів.

У декларації про стратегічне партнерство, зокрема, йдеться про взаємну підтримку державного суверенітету і територіальної цілісності, повагу “шляху розвитку, обраного кожною з держав”, взаємне незастосування сили або загрози силою, економічного або іншого тиску, а також “активізації міждержавного політичного діалогу на вищому, високому та інших рівнях”. Треба сподіватися, що задекларована взаємна підтримка державного суверенітету та територіальної цілісності не передбачатиме участі українських військових, скажімо, у придушенні руху тибетських сепаратистів або, не дай Бог, присутності китайського десанту в якомусь із неспокійних українських регіонів. Тішить, однак, що китайська сторона зобов’язалася не застосовувати та не загрожувати застосуванням ядерної зброї проти України.

Приємно здивував щедрий подарунок товариша Ху - понад 12 мільйонів доларів безоплатної допомоги для українського уряду. Щоправда, цільове використання цих коштів поки що невідоме, деякі експерти навіть вважають, що Китай просто прощає якісь українські борги. “Україна може мати непогашені борги перед Китаєм, тому ці гроші стануть взаємозаліком із заборгованості”, - припустив з цього приводу директор української філії Інституту країн СНД Володимир Корнілов.

“Я не думаю, що мова йде про безоплатну допомогу. Оцінюючи практику укладання подібних угод, Китай завжди виділяє гроші, які будуть витрачені на спільне освоєння їхніх технологій, робочої сили тощо”, - зауважив політолог, радник президента Дмитро Видрін.

Чого вони хочуть?

З переліку та змісту підписаних українсько-китайських економічних угод можна зрозуміти, які саме напрямки співпраці цікавлять на нашій території найбільшу за населенням країну планети. Отже, китайці, зокрема, домовилися про фінансування проекту “Українська виробнича база тваринництва”, будівництво теплової електростанції у Криму, модернізацію і переобладнання однієї з шахт на Донбасі та реконструкцію заводу калійних добрив у Калуші.

Старший економіст Міжнародного центру перспективних досліджень Ільдар Ґазізуллін з цього приводу зауважив, що Китай насамперед зацікавлений в агропромисловому комплексі нашої держави, оскільки населення цієї країни зростає, отож, росте попит на харчі. Окрім того, експерт відзначив китайський інтерес в енергетичній сфері. “Зацікавленість Китаю у збільшенні імпорту енергетичної сировини цілком очевидна, водночас важко стверджувати, що Україна має можливості для її експорту, тож радше йтиметься про впровадження китайських технологій видобутку та переробки цієї сировини”, - припустив він.

“Китай зацікавлений купити у нас озброєння або ліцензії на його виробництво, - вважає економічний експерт Центру перспективних досліджень Олександр Жолудь. - Україна входить в десятку країн з літакобудування. Напрацювання часів СРСР ще досить сучасні. Тому Китай зацікавлений запустити спільне виробництво і разом одержувати прибуток, продаючи літаки на внутрішньому та світовому ринках”.

У відновленні виробництва калійних добрив у прикарпатському місті Калуші, в яке китайці готові вкласти півтора із загальних 3,5 мільярдів доларів інвестицій, важко відразу простежити інтерес китайської сторони. Китайці в цьому випадку виглядають абсолютними благодійниками - пропонують вирішити проблему карстових провалів у Калуші за допомогою золи із Бурштинської ТЕС, а також переробити розсоли, якими заповнені кар’єри на території “міста хіміків”, тобто налагодити виробництво і вирішити екологічні проблеми Прикарпаття. Очевидно, в цьому випадку китайцям розходиться на впровадженні на цьому виробництві власних технологій та, можливо, використання власної робочої сили.

“Китай часто дає гроші на будівництво в обмін на свої матеріали й робочу силу, - зауважив з приводу українсько-китайських контрактів політолог Олексій Гарань. - Тому ці інвестиції не завжди створюють нові робочі місця, частіше китайці за свої гроші забезпечують роботою свої підприємства і своїх людей”.

Достовірної інформації про всі нюанси комерційного проекту щодо реконструкції заводу калійних добрив калуської “Оріани” наразі немає. Відомо, що з китайської сторони документ підписала компанія “Ухуань інжинірінг” (Wuhuan Engineering Co. Ltd), з українського - підприємство з іноземними інвестиціями (ПІІ) “Китпред” та Івано-Франківська облдержадміністрація. ПІІ “Китпред” працює на українському ринку з 2000 року, донедавна займалося продажем китайських автомобілів та запчастин до них. “Ухуань інжинірінг” входить у топ-50 інженерно-технологічних компаній Китаю і має чималий досвід у будівництві різноманітних промислових об’єктів. Ймовірно, фахівці саме цієї компанії стануть першим трудовим десантом на калуській землі.

До речі, експерти відзначають, що суттєвим полегшенням для трудової міграції китайців в Україну буде безвізовий режим, який віднедавна діє між нашими державами.

Що нас чекає?

Азійські гості з Піднебесної на вулицях прикарпатських міст невдовзі можуть стати значно більшою екзотикою, ніж арабські чи африканські студенти, до яких уже якось майже звиклося. Як свідчить досвід інших країн, там, де з’являються декілька підприємливих китайців, одразу виникає маленький Китай - чайна-таун. Китайців загалом вирізняє велике почуття солідарності та колективізму, а також відчуття прив’язаності до своєї батьківщини. У них навіть на законодавчому рівні закріплене поняття “хуацяо” - емігранта, який втрачає китайське громадянство, але зберігає родинні стосунки з китайським народом. До речі, кажуть, що несподіване економічне піднесення, яке вивело Китай до лідерів світової економіки, було зумовлене саме закордонними інвестиціями “хуацяо”, особливо з країн Південно-Східної Азії.

Попри замкнутість всередині своїх спільнот, китайці за кордоном ненав’язливо, через продаж сувенірів, пропагують свою культуру та водночас поблажливо ставляться до звичаїв інших народів. Якось у присутності репортера “ГК” в кабінеті китаєзнавства Прикарпатського університету греко-католицький священик окропив викладача китайської мови професора Чжана Ханьжу йорданською водою. Обдарувавши нас паперовими іконками, священик наголосив на тому, що Бог для всіх - один. Китайський професор на це по-східному зичливо посміхався, підтакував та кивав головою.

До речі, здебільшого китайці, як водиться в комуністичній державі, - всуціль атеїсти. Химерні поганські церемонії, які відбуваються, скажімо, під час урочистого закладення першого каменя на якомусь значному будівництві чи перед якимось партійним з’їздом, з використанням давньої китайської символіки - драконів, феєрверків - сприймаються на рівні фольклору, народного мистецтва на кшталт нашої “шароварщини”, виплеканої в Радянському Союзі.

Однак своїх традицій поза межами своєї країни китайці особливо не афішують. Китаці всередині своєї країни та поза її межами поводяться зовсім по-різному. Показовим у цьому плані є офіційний сайт компанії “Ухуань інжинірінг” (http://www.cwcec.com/index.htm). Його англомовний варіант витриманий в діловому американському стилі та містить більше промоційної інформації про підприємство. Зате китайський, який розрахований на власного споживача, уже рясніє державною символікою, партійними зборами, звітами перед державою та іншою пропагандою.

Коли репортер спілкувався з професором Чжаном та його дружиною, то наші азійські гості зауважили, що уже звикли жити в Україні. Їм тут подобається. Кажуть, що у нас дуже чисте повітря, дуже красиві гори. “У Китаї є пейзажі, подібні до карпатських, - розповідала пані Ху Цзюань, - насамперед, у південно-західному регіоні. Але різниця в тому, що в Китаї населення багато, під час свят чи відпустки усюди багато народу, скрізь - люди, люди… А тут тихо, затишно”.

Чи надовго?