На один день Івано-Франківськ поринув в атмосферу ХІІІ століття

На один день Івано-Франківськ поринув в атмосферу ХІІІ століття. Минулої неділі на площі біля міського озера схрещувалися мечі й літали стріли. Тривав фестиваль історичної реконструкції “Живе Середньовіччя”. Поки лицарі у поєдинках з’ясовували, хто ж із них найсильніший, їх дами серця вправлялися у танцях і навчали середньовічним па усіх охочих.

Ще кілька років тому про історичну реконструкцію в Івано-Франківську практично нічого не чули. Запрошені на свято ковалів чи інші міські події лицарі прибували, як правило, зі Львова, де історичною реконструкцією захоплюються вже майже 20 років. Відтак другий фестиваль “Живе Середньовіччя” став для його організаторів, івано-франківського військово-історичного клубу “Чортополох”, своєрідною заявкою про себе. На запрошення франківців на фестиваль завітали кількадесят реконструкторів зі Львова, Стрия та Луцька.

Розпочалося дійство з бугуртів - поєдинків лицарів загін на загін. Глядачів на ристалищі попросили відійти на безпечну відстань не лише тому, що видовище не для слабких. З лицарів у буквальному розумінні іскри сипалися. Частинки кольчуг та щитів у бою розліталися, як пір’я з півнів. Усе по-справжньому. Навіть синяки. “Ми намагаємося сильно не лупити один одного, адже навіть крізь лати удари завдають сильного болю. Але в поєдинку важко стримуватися”, - розповідає Славік із львівського клубу історичного фехтування і танців “Пантера”. Хлопець запевняє, що носити незручну, на перший погляд, кольчугу і забрало, у якому практично нічого не видно, приносить йому задоволення.

На кожному лицареві “заліза” майже 40 кілограмів. Спочатку, кажуть хлопці, навіть ходити в цьому вбранні важко, але з часом звикається і можна навіть бігати. Полегшувати собі тягар обладунків сучасні лицарі не збираються, інакше втрачає сенс ідея реконструкції. Зброю, одяг, танці і навіть техніку бою відтворюють до найменших деталей. Зразки беруть з історичних книг та Інтернету. Втілити ескізи обладунків та зброї у життя допомагають ковалі, яких чимало й серед самих лицарів. Щодо вартості залізного костюма реконструктори скромно зауважують - дорого.

Полотняний костюм лучника і знаменоносця Андрія Бігальського з “Пантери”, який зовні неймовірно схожий на ельфійського принца Леголаса з трилогії Толкієна “Володар кілець”, коштує майже тисячу гривень. Додайте ще від 600 до 800 гривень за лук та 30 гривень за кожну бойову стрілу. Як для студента, захоплення недешеве, погоджується Андрій. Але найбільше щастя для нього - втілювати свою мрію. На щодень хлопець працює за омріяною з дитинства спеціальністю - герпетологом (досліджує змій), а захоплення реконструкцією дає можливість втілити у життя мрію про світ, у якому в боротьбі зі злом перемагають хоробрі лицарі. Починалося все з захоплення “Володарем кілець”. Після двох років перебування у клубі Андрія, за його словами, “затягнуло” назавжди.

Під час фестивалю усі охочі могли спробувати свою майстерність у стрільбі з лука. На імпровізоване стрільбище потягнулися довжелезні черги дітей та дорослих. Останні дякували організаторам за те, що вперше в житті потримали у руках справжній лук та стріли, про які так багато мріяли в дитинстві. З першого разу стріли не слухалися майже нікого. “Це нормально, спочатку ні в кого не виходить”, - заспокоювала публіку наймолодша учасниця фестивалю Надійка Фурдук. У своїх 13 років дівчина стріляє з лука краще, ніж багато її дорослих колег.

В Івано-Франківський клуб “Чортополох” Надійка разом зі своєю 14-річною сестрою потрапила завдяки старшому брату, який захопився історичною реконструкцією. “Я одразу захотіла стріляти з лука, а моя сестра більше має схильність до меча”, - розповідає Надійка. Юна лучниця запевняє, що стрілецької майстерності можна навчитися за кілька місяців. Спершу вчаться на ігрових стрілах з пластиковими наконечниками (ними давали стріляти на фестивалі), і лише коли вправляння з луком не вимагає зусиль, можна переходити на бойові стріли з залізними наконечниками. Такими можна легко поранити.

Хоча клуб військово-історичної реконструкції “Чортополох” зародився в Івано-Франківську ще 8 років тому, офіційно його зареєстрували минулої осені. Стати учасником “Чортополоху” може будь-хто. Вік, професія чи стать не мають значення, запевняє член клубу Владислав Гаєвий. Серед івано-франківських реконструкторів є і 13-річні, і 40-річні. “Чортополохівці” реконструюють одяг, обладунки та зброю ХІІІ-ХIV століття, при цьому всі учасники відтворюють різні країни і різні регіони. Відтак клуб нагадує багатонаціональне місто, у якому мирно уживаються лицарі різних орденів, їх дами серця та інші персонажі з дивовижно цікавої епохи Середньовіччя, яка для всіх них є не історичною минувшиною, а живою реальністю.