На Прикарпатті вшановано Станіслава Вінценза

23-26 червня 2011 року на батьківщині Станіслава Вінценза у Криворівні та Бистреці (Верховинський район) відбулися заходи з циклу Міжнародного гуцульського фестивалю «Слов’янська Атлантида» (Польща). Серед організаторів акції - управління культури Івано-Франківської ОДА, обласний краєзнавчий музей, відділ культури Верховинської райдержадміністрації.

Головним організатором Міжнародного гуцульського фестивалю «Слов’янська Атлантида» (в 40-ву річницю від дня смерті Станіслава Вінценза) є Центральний осередок гірського туризму (Польща). В Україні час фестивалю збігається з 20-тою річницею від дня проголошення незалежності. Авторами ідеї є Юстина і Пйотр Клапита - науковці з Ягеллонського університету, гірські екскурсоводи, любителі Карпат, які діють від імені Центрального осередку гірського туризму ПТТК. Співорганізаторами і партнерами є кільканадцять інституцій та неприбуткових недержавних організацій з 12 міст Польщі: Кракова, Лодзі, Варшави, Любліна, Кросна, Сянока, Рабки, Любачова, Сьлеповрон, Устшик Дольних та України: зі Львова, Івано-Франківська і самого серця Гуцульщини - Криворівні і Бистреця. Центр заходів: це Краків, місто Станіслава Вінценза. Фестиваль під свій патронат взяли: Міністр культури і національного надбання Польщі, Президент міста Кракова, Маршал Малопольського воєводства, Президент міста Лодзь, Воєвода лодзький, Маршал Лодзького воєводства, Посол України у Польщі Маркіян Мальський, Генеральне консульство України у Кракові та Головне управління ПТТК. Основною метою події є популяризація особи і надбання Станіслава Вінценза - предтечі ідеї європейської інтеграції, патрона порозуміння між східною та західною Європою. Крім цього, промоція Гуцульщини - «Слов’янської Атлантиди» - як найбільш архаїчного і традиційного закутка Європи та інтеграція всіх культурних середовищ зацікавлених феноменом цього регіону. У Польщі фестиваль поєднується теж із святкуванням Року Чеслава Мілоша, який щиро приятелював зі Станіславом Вінцензом.

Програма урочистостей передбачала: офіційне відкриття фестивалю в музеї Івана Франка (Криворівня), презентацію книги «На високій полонині» (українською мовою), відкриття виставки фотографій, демонстрацію фільму «Слідами Вінценза» (авторства Валдемара Чеховського), відвідування місця де стояв дім сім’ї С.Вінценза – Пшибиловських, дискусійну зустріч „Навколо Слов’янської Атлантиди”, конкурс на найкращого музиканта. Проведено молитву за душу С.Вінценза, яку провели спільно священники Альфонс Гуровскі і о. Іван Рибарук; концерт гуцульської музики.

Станіслав Вінценз (нар. 30 листопада 1888 р. у Слободі Рунґурській, помер 28 січня 1971 р. у Лозанні) - великий гуманітарій XX ст., поляк, який мав французькі корені, знавець Гуцульщини, думки і мистецтва античної Греції, філософ, прозаїк, есеїст. Володів 14 мовами. Був предтечею ідеї європейської інтеграції - при збереженні її культурної різноманітності, - у атмосфері толерантності і діалогу понад всіма розбіжностями. Він вважав Гуцульщину ідеальним зразком Європи, у якій мирно співіснують різноманітні конфесійні, етнічні та національні групи. Вінценз - це постать, яка у своєму непересічному ставленні до світу і людини віддзеркалює ті ідеї, які слід передавати і розповсюджувати. Для Вінценза світ мав мету і сенс існування лише завдяки діалогу, який спирався на абсолютній довірі, зокрема між різними націями, етнічними та конфесійними групами. Він був противником авторитаризму і уніфікації, яка спричиняє зниження рівня культури і цивілізації людей. Лише він зумів описати гуцульський світ так барвисто, картинно, глибоко та, одночасно, міфічно. Вінценз вибрав Краків місцем свого поховання. Можливо підсвідомо відчував, що саме це місто стане «Польською столицею Гуцульщини» і місцем, де Схід поєднується з Заходом, з огляду на багаторічну традицію гуцульських фестивалів і днів. Так і було цього року - в рамках Міжнародного польсько-українського гуцульського фестивалю в 40-ву річницю від дня смерті «Гомера Гуцульщини».

Станіслав Вінценз називав Гуцульщину Слов’янською Атлантидою. Ця метафора містить багатство значень, починаючи від представлення шляхетної, хоча безповоротно втраченої спільноти, яка живе святими цінностями. Письменник погоджувався з думкою Платона, що протягом століть людські цивілізації багаторазово потерпали від стихій. У таких випадках, невелика кількість уцілілих людей передавала наступним поколінням щось із давньої системи вірювань і цінностей і на цьому спиралося нове суспільство. У народній культурі, яка протистоїть змінам, довго зберігалися залишки архаїчної системи, якої вже не вдасться цілковито відтворити. Гуцульське плем’я, яке проживало в недоступних Східних Карпатах і продовжувало вівчарський спосіб життя, у своєму фольклорі зберегло багато з архаїчної культури. Скріплював її - на думку Вінценза - розвинутий культ предків, а багато елементів цієї культури наводить аналогію із звичаями і віруваннями давніх греків, яких теж сформував вівчарський спосіб життя. Це доказ, що слов’янські гуцули зберегли залишки пам’яті про архаїчну, дохристиянську традицію, що є одним з найдавніших джерел європейської культури. Пізніше, давні вірювання і обряди поєдналися з християнськими. Приєднання до Радянської імперії - це остаточна руїна Слов’янської Атлантиди. Пошуки її слідів є своєрідною мандрівкою до європейських коренів.