Що можна підхопити в українських шпиталях і поліклініках?

Інфекцій, які живуть у лікарняних палатах та медкабінетах, майже неможливо позбутися: більше 90% з них не піддаються лікуванню. Що можна підхопити в українських шпиталях і поліклініках?

- Ми не поїдемо. Ви ж знаєте, ляжемо з кашлем - вийдемо з проносом! - Наталя вже півгодини не йде на вмовляння лікарки швидкої допомоги. - Давайте так: я ще до вечора почекаю, якщо температура не спаде - ми приїдемо самі…

- Ну, дивіться мені! У вас, схоже, бронхіт, тому краще не жартувати, - ще раз попереджує пухкенька жіночка у білому халаті молоду маму. - Пишіть відмову.

Наталя вже третю добу бореться з температурою та задушливим кашлем дворічної Поліни, але до лікарні їхати не збирається: «Півроку тому теж лежали. І що? Тільки ротавірус підхопили, потім ще місяць вдома «відходили». Госпіталізація тільки у крайньому разі».

Наталя - не єдина вперта мама, яка боїться лікарень. На форумах постійно з’являються нові повідомлення про те, як, лікуючись від однієї хвороби, в лікарні отримали подарунок - іншу. Причому загрожують інфекції не тільки дітям, ризик є для кожного.

Рівно рік тому Міністерство охорони здоров’я ухвалило план боротьби з внутрішньолікарняними інфекціями. «Свідомо» з’ясувало, чи щось змінилося на краще.

Наскільки виправдані побоювання

Офіційно в Україні зареєстровано чотири тисячі випадків внутрішньолікарняних інфекцій.

«Я думаю, що цю цифру треба ще множити і множити у кілька разів. Більшість випадків просто не потрапляють до статистики. Лікарням не вигідно говорити про свої «проблеми». А пацієнтам важко довести, що підхопили хворобу саме на стаціонарі. Замкнене коло», - вважає лікарка денного стаціонару педіатричного відділення, яка просила її не називати.

Як доказ, демонструє “дірки” в офіційних даних. По-перше, контролюються тільки найбільш «проблемні» збудники: стафілокок, ентерококи, ентеробактерії, кишкові палички, синьогнійні палички. По-друге, досліджується лише 97 з майже трьох тисяч лікарень. Тільки в Івано-Франківській області державних лікарень - 83.

А розповіді про випадки захворювань в лікарнях тільки множаться. Ось деякі з них.

…Цього року трьом малюкам в Маріуполі виповнюється по шість років. У 2005-му ці немовлята лежали в одній дитячій лікарні у Маріуполі, де разом з випискою отримали вбивчий діагноз - СНІД. Заразили їх лікарі.

…Чернігівчанка Олена отримала «подарунок» навіть не у лікарні. Інфекцію їй занесли у поліклініці у кабінеті гастроентеролога. За місяць після гастроскопії, а простіше кажучи - зонду, Олена занедужала, здала аналізи й отримала вирок - гепатит А.

Загроза лікарняних хвороб визнана масштабною в усьому світі. «Помирають пацієнти, які не мали б померти», - підкреслює офіційний представник Німецького товариства лікарняної гігієни Клаус-Дітер Цастров. Він переконаний: все це через те, що під час стаціонарного лікування не дотримуються навіть мінімальних правил гігієни.

«Від інфекцій, занесених під час стаціонарного лікування, в Євросоюзі щорічно вмирають майже 37 тисяч людей, а число пацієнтів, що заразилися внутрішньолікарняними інфекціями, становить 4,1 мільйона на рік», - констатує представник комісара Європейського Союзу з питань охорони здоров’я Джон Даллі.

Американський центр з контролю захворювань та їх запобігання підрахував: від цих внутрішньолікарняних інфекцій щороку вмирає, як мінімум, 90 тисяч американців.

За оцінкою Всесвітньої організації охорони здоров’я, у країнах, що розвиваються, кожний четвертий пацієнт ризикує підхопити інфекцію в лікарні.

Торік до українських лікарень офіційно звернулося 33 мільйони пацієнтів. Якщо йти за розрахунком ВООЗ, інфікованими могли бути більше восьми мільйонів українців.

Що робити?

«Буває й так, що самі собі мило рідке купляємо і рукавички одноразові - бо в лікарні на це грошей нема. Принцип: хвилюєшся - плати зі своєї кишені», - скаржиться Ніна, медсестра з травмпункту, що в центрі столиці.

Її відділення цілодобове, тому привозять до нього всіх: «Буває, бомжа з вокзалу привезуть, буває, вони й самі прийдуть. Брудні, смердючі - заразу на них просто видно. А що робити? Шкода - люди ж».

Чи завжди Ніна миє руки й одягає рукавички? Чи є впевненість, що скальпель чистий? Як дезінфікують обладнання? Якщо про халатність лікарів говорять в Європі та Америці, що тоді думати нам, коли системи покарання лікаря за безвідповідальне ставлення до хворого у нас взагалі немає.

Але найбільша проблема в тому, що інфекцій, які живуть у лікарняних палатах та медкабінетах, практично неможливо позбутися - більше 90% з них не піддаються лікуванню. За даними Європейського бюро ВООЗ, в Європі щороку помирає 25 тисяч людей - тому що лікар не може підібрати лікування. Звичайні антибіотики на інфекції вже не діють. А у лікарняних стінах їх «не беруть» ані антисептики, ані дезінфектанти.

За оцінками нашого МОЗу, до 90% інфекцій стійкі до одного антибіотика і більше половини - до всіх.

Чому? Ми самі в цьому частково винні. От, наприклад, у вас застуда - температура, кашель та нежить. І що ви робите? Йдете до лікаря? Ні. Прямісінько до аптеки. Там, у кращому разі, запитаєте фармацевта, а зазвичай просто купите знайомий антибіотик. Попри попередження про те, що курс ліків не можна припиняти, ви одразу закинете таблетки на найвищу полицю, як тільки стане легше. За цей час антибіотик може не встигнути вбити інфекцію, а лише зняти симптоми. Варіантів розвитку подій у вашому організмі за такого сценарію може були тільки два - або інфекція знову «оживе» і хвороба повториться, або в мікроба з’явиться стійкість до цих ліків.

«Згадайте свинячий грип. Всі знали, що єдині ліки від нього - «Таміфлю». Але купити їх в аптеках було практично нереально. Прорахунок, зговір? Виважена позиція! Якби «Таміфлю» почали пити при звичайній застуді або навіть сезонному грипі, до нього б виробився імунітет. І свинячий грип тоді б нічого не взяло», - пояснює керівник українського бюро всесвітньої організації з охорони здоров’я Ігор Поканевич. Цьогоріч стійкості до антибіотиків ВООЗ присвятила День здоров’я.

Звідси зрозуміло, що треба зробити, щоб загроза знизилася. Обмежити вільний продаж антибіотиків. Як і більшість ліків, вони мають бути доступні лише за рецептами. Це змусить пацієнтів навідуватися до лікаря і не закидати лікування.

Лікарні треба не лише забезпечити рукавичками, але й нарешті зацікавити їх лікувати добре. Йдеться про принцип «гроші ходять за пацієнтом», за якого лікарні, до яких йде більше людей, отримуватимуть більше фінансування. Також не один рік обговорюють догму, що треба створити незалежний орган для розгляду скарг про недбалість лікарів. А не як зараз, коли помилки лікарів аналізує комісія з його ж колег по лікарні.

Відтак минув рік після затвердження плану боротьби з внутрішньолікарняними хворобами, але нічого у цьому напрямку не зроблено. Останній міністр охорони здоров’я Ілля Ємець був публічно звільнений президентом за бездіяльність. Талановитий кардіохірург, на рахунку якого тисячі врятованих дитячих сердець та унікально добре організований Центр дитячої кардіології та кардіохірургії, не зміг занести скальпель над наривом з радянських пережитків та сучасних розмірів корупції, який зветься українською системою охорони здоров’я.

У квітні проблема внутрішньолікарняних інфекцій знову налякала мам з усієї країни історією з Донецька.

Там чотири десятки малюків віком до двох років підхопили ротавірус у лікарні на дитячій кухні. До Донецька негайно вирушила команда лікарів на чолі з виконувачем на той час обов’язків головного санітарного лікаря країни Сергієм Риженком. Відповідь на запитання, як кишковий грип потрапив до лікарні, знайшлася в особі 70-літньої кухарки. За висновком комісії, жіночка захворіла сама, але на роботу далі ходила і кілька днів продовжувала роздавати «молочко» дітям.

Жінку звільнили, головному лікареві першої лікарні оголосили догану. Новий міністр охорони здоров’я Олександр Аніщенко - з Донеччини родом - мав би сприйняти це як попередження: загрозлива для пацієнтів система охорони здоров’я сама по собі не вилікується.

Автор: Марія ЗЕМЛЯНСЬКА, бюро журналістських розслідувань «Свідомо», для “Галицького кореспондента”