Редакції бояться серйозних журналістів і серйозних розслідувань

Конференція на тему «Журналістські розслідування в місцевій пресі: реальний стан, проблеми, перспективи розвитку», яка відбулася 14 травня ц. р. в івано-франківському готелі «Станіславів», стала підсумковим заходом проекту «Сприяння розвитку журналістських розслідувань у місцевій пресі».

Названий проект втілювало в життя Коломийське представництво Громадянської мережі ОПОРА за фінансової підтримки Міжнародного фонду «Відродження», з висновків його відкрив конференцію представник ГМ ОПОРА Іван Маруняк. «Проблемою є те, - наголосив він, - що керівники структурних підрозділів органів влади уникають спілкування з журналістами, державні установи неохоче надають інформацію, а якщо й надають, то неповну або недостовірну. У результаті такої «відкритості» часто доводиться спиратися на інформацію, отриману в ході неформальних розмов з нижчими за рангом посадовими особами. Особливо складно добувати інформацію, що стосується земельних ділянок і комунального майна».

Проте названа проблема – не єдина. Відчувається гостра потреба, зауважив І. Маруняк, у кращій кваліфікаційній підготовці учасників проекту, оскільки журналістські розслідування не такий простий жанр, як видається на перший погляд. Він потребує повного розуміння того, що саме слід вважати розслідуванням, добротної правової підготовки, уміння застосовувати інші жанри журналістики.

Детальніше з приводу опублікованих учасниками проекту розслідувань висловився на конференції представник ГМ ОПОРА Дмитро Карп’як, проаналізувавши їхні плюси й мінуси. Усього в ЗМІ було надруковано сім матеріалів цього жанру з широкою географією учасників – Закарпаття, Івано-Франківська область, Миколаїв, Крим… На погляд промовця, зовсім непогано справилися з завданням автори розслідування «Сир-бір в Іванівському борі» з м. Запоріжжя – про порушення природоохоронного законодавства на берегах Каховського водосховища, автори розслідувань «Життя і доля вільних радикалів» - про підривну діяльність проросійського угруповання в Криму і «Епоха вандалів: як під знесення потрапила історична будівля австро-угорського періоду» - про навмисне руйнування цінної архітектурної пам’ятки в м.Коломиї.

До мінусів опублікованих матеріалів можна віднести переобтяжування окремих з них другорядними деталями, повторами, зловживання цифрами, боязнь назвати прізвища конкретних осіб, винних у зловживаннях. Взяти для прикладу статтю «Живильна волога в нашому житті» автора з м. Миколаєва. Він хоч і намагався, відчувається, подати матеріал цікаво, з підзаголовками, однак висновки, запропоновані читачеві, дещо банальні – не пийте, мовляв, непрокип’ячену воду і встановлюйте в помешканнях прилади обліку. Лише наприкінці матеріалу згадано кількома словами програму Миколаївської міськради «Питна вода», розраховану до 2020 року. Для втілення в життя програми, з’ясовується, бракує фінансів. Тому краще було, замість того щоб проповідувати загальновідомі речі про шкідливість хлорування води, розпочати матеріал саме з цієї програми, з її аналізу, з того, чому на життєвоважливу справу в бюджеті не вистачає коштів. І дати при цьому думки мешканців з приводу якості питної води, статистику захворюваності й тривалості життя в Миколаєві…

Заслухавши, таким чином, безпосередній аналіз результатів праці учасників проекту, конференція перейшла до ширшого розгляду висвітлюваного питання, тобто оцінки реального стану, проблем, перспектив розвитку журналістських розслідувань. Першою з цього приводу висловилася журналістка київського телеканалу ТВІ Анна Бабінець, яка спеціалізується на розслідуванні зловживань у сфері Збройних сил, спецслужб. Вона поділилася деякими професійними секретами при взятті інтерв’ю, дала поради, як підвищити дієвість знятих і показаних глядачеві сюжетів. Наголосивши на тому, що не варто обмежуватися лише показом знятого матеріалу по ТБ, його слід відправляти в інстанції, які можуть і повинні реагувати на критику: Генпрокуратуру, опозиційним політикам тощо.

Київський журналіст Олександр Акименко розпочав свій виступ з того, що багато шкоди завдають непрофесіональні журналістські розслідування. Допоки немає достатньо фактів щодо вини посадової особи, з критикою на її адресу необхідно почекати, - порадив промовець. Щоб підвищувати свій професійний рівень, він порекомендував присутнім частіше відвідувати всеукраїнські конференції з журналістських розслідувань, зокрема відвідати цьогорічну сьому всесвітню журналістську конференцію, яка відбудеться в Києві, їздити на стажування до колег з інших редакцій. Важливо мати й доступ до глобальних баз даних, активно використовувати соціальні мережі, працювати з інтернет-сайтами, з громадськими організаціями. І не розчаровуватись, якщо місцеве видання не ризикує публікувати розслідування, а висилати його інтернет-виданням, редакціям центральних газет.

На надто поблажливе ставлення колег-журналістів до явно неправдивої інформації посадових осіб, яку вони дають, звернула увагу і журналістка львівського телеканалу ZIK Ірина Венгер. Це також створює проблему довіри глядача до телесюжету. Журналістка поділилася досвідом спілкування з героями своїх розслідувань, порадила ставити запитання завжди прямолінійно й вимагати від співрозмовника таких же прямих відповідей.

Цю ж тему розвинула у виступі на конференції журналістка львівського телеканалу ZIK Катерина Рибій. «Редакції, на жаль, бояться серйозних журналістів, - зауважила вона, - тому що керівникам редакцій невигідно вступати в конфлікт з владою. А буває і так, що автора розслідування можуть використовувати з корисливою метою, прагнучи позбутися конкурента, який під пером чи телеоб’єктивом недобросовісного кореспондента стає аж надто непривабливим для читача, глядача». Становище починає бути навіть загрозливим, оскільки є журналісти, які не цураються брати за свою невдячну роботу хабарі й для яких істина – пустопорожнє слово.

У ході дискусії, яка розпочалася після виступів, виникали найрізноманітніші колізії: що робити кореспондентові, якщо чиновник не бажає говорити на камеру? чи можна використовувати в тексті неофіційну розмову з чиновником? як бути, коли людина спочатку звернеться в редакцію з просьбою допомогти, а потім забирає заяву?

Досвідом творення журналістського розслідування «Сир-бір в Іванівському борі», яке отримало високу оцінку учасників конференції, поділилася Світлана Корзун з м. Запоріжжя. В її розслідуванні йдеться про незаконне захоплення місцевими чиновниками лісових угідь заказника на березі Каховського водосховища. За словами авторки, яка є громадською активісткою, серйозну допомогу надала їй у процесі підготовки матеріалу співпраця з журналістами телеканалу ІСТV. «Уже розпочалися судові процеси над винними в порушенні природоохоронного законодавства, - розповіла вона, - тому можна говорити про ефективність газетного виступу».

Підсумовуючи результати конференції, яка розглянула як проблеми цього жанру журналістики, так і перспективи співпраці НУО й ЗМІ над проведенням розслідувань, слід зазначити:

• У процесі втілення проекту в життя його учасники мали змогу вдосконалити свою журналістську майстерність;

• Співпраця штатного працівника ЗМІ й представника громадської організації підвищує ефективність журналістського розслідування, його дієвість;

• Подальший розвиток і вдосконалення ЗМІ без роздержавлення комунальних засобів масової інформації, про яке влада лише говорить, неможливі;

• Працівники редакцій українських ЗМІ не відчувають належного юридичного захисту з боку редакції, тому вимушені покладатися на самих себе, уникаючи дражливих тем і серйозних розслідувань.

Плюси і мінуси опублікованих розслідувань учасниками проекту «Сприяння розвитку журналістських розслідувань у місцевій пресі»

Проект «Сприяння розвитку журналістських розслідувань у місцевій пресі» реалізовується Громадянською мережею ОПОРА за фінансової підтримки Міжнародного фонду «Відродження».

Партнери проекту: Коломия ВЕБ Портал, газета «Інформатор», телеканал ZIK.