Олег Веприк: про “Карпати”, хобі та молодіжку

sport.if.ua приділяє значну увагу подіям обласного футболу. Ми регулярно відслідковуємо перебіг змагань в чемпіонаті та першості Прикарпаття. Та не слід зациклюватися виключно на очках, голах, протокольних даних. В обласних змаганнях грають люди, про яких є що розповісти. Футболісти, які вже чогось досягли чи лише прямують до власної найбільшої перемоги. Пропонуємо Вам, ексклюзивне інтерв’ю із одним з найкращих півзахисників чемпіонату, гравцем коломийських “Карпат” Олегом Веприком.

Веприк Олег. Коротка біографічна довідка: Півзахисник коломийських “Карпат” народився 2 квітня 1983 року. З 2001 року виступав за “Карпати-2” у другій лізі, а також за “Карпати-3” (згодом команда називалася ”Галичина-Карпати”).

7 травня 2002 дебютував за основу “Карпат” у Вищій лізі в матчі проти “Олександрії” (0:0). Той матч Олег розпочав в основі і на 78-ій хвилині він був замінений на Душана Шиміча. У серпні 2002 року взяв участь у прощальному матчі легендарного голкіпера “Карпат” Богдана Стронціцького. У сезоні 2005/2006 став разом з командою срібним призером Першої ліги і дійшов до півфіналу Кубка України. Всього за “Карпати” провів 59 матчів і забив 7 голів. Влітку 2006 року в Олега завершився контракт із львівським клубом і він перейшов в івано-франківський “Спартак”. У команді провів півроку, зіграв 15 матчів (1 з них в Кубку України) та забив 2 голи. Потім грав за МФК “Миколаїв”. В цій команді став основним гравцем і зіграв 39 матчів та забив 5 м’ячів.

У липні 2008 року перейшов до “Кримтеплиці” з Молодіжного. У команді провів 17 матчів і забив 1 гол. У липні 2009 року залишив розташування команди. З 2009 року грав за яремчанські “Карпати”, з якими ставав володарем аматорського Кубку України, чемпіоном та володарем Кубку області. На початку 2011 року футболіст перейшов до коломийських “Карпат”.
Олег Веприк також виступав за молодіжну збірну України (U-21), в складі якої провів 1 матч. 10 лютого 2003 року на чемпіонаті Європи Олег вийшов в основі “синьо-жовтих” у матчі проти Єгипту. Тоді Україна перемогла 3:1.

Нам вдалося поспілкуватися із футболістом коломийських “Карпат” перед тренуванням команди. Олег радо відповів на декілька запитань.

Добрий день. Олег, звідки ви родом та які були ваші перші кроки в футболі?
- Родом я з Івано-Франківська. Починав грати в ДЮСШ-3.

Часто так буває, що хтось із батьків дуже активно підтримує заняття дитини спортом. Чи було так у вас? Як батьки ставилися до вашого захоплення футболом?
- Так, на рахунок футболу завжди підтримував мене батько. Мама була так трошки проти, а батько завжди підтримував.

В 19 років ви вже виступали за “основу” львівських “Карпат” та перебували “на олівці” скаутів молодіжної збірної України. Які основні засади такого швидкого росту футболіста і що можете порадити юним гравцям, які хочуть так швидко прогресувати?
- Найперше, потрібно працювати над собою. В такому віці слід обов’язково працювати, залишатися після тренування, бігати, старатися в кожному матчі. Ні на хвилинку не зупинятися. Звичайно, в кожного гравця є свої задатки, таланти. Але потрібно, щоб тренер бачив бажання гравця. Тоді він може спрямувати роботу в потрібному напрямку. Щодо мене, то в той час коли я так швидко заграв, було дуже складно молодому гравцю пробитися. Переважно більше задіювали старших гравців. Якщо був один-два молодих, то це вже було добре. Але так склалося, що тренери повірили в мене і я заграв.

Каїр. 2003 рік. Матч молодіжної збірної України на чемпіонаті Європи. Які враження залишилися від тієї гри?
- Десь 50 на 50. Трохи розчарований був, бо одержав червону картку. Але ми тоді виграли і я віддав гольову передачу, коли перший гол забивали. Та в цілому, можу сказати, що все пройшло успішно як для першого разу.

Значна частина вашої футбольної кар’єри пов’язана з львівськими “Карпатами”. В 2006 році вдалося стати срібними призерами першої ліги та вийти до півфіналу Кубку України. Що було рушійною силою того успішного виступу команди?
- В нас був колектив, була молода хороша зіграна команда. Практично всі були місцевими, на полі викладалися на 100%. Не було, що наприклад, основа 11 чоловік і все. А було в команді 20 гравців, які були єдиним цілим. Це й давало результат. Навіщо брати зі сторони, якщо є свої молоді таланти. В них потрібно вірити та давати їм можливість проявити себе.

Що ви можете сказати про свою нинішню команду?
- Ми також є єдиним колективом. Хоч і жевемо хто в Чернівцях, хто в Івано-Франківську. Ми з’їжджаємось, разом тренуємось, граємо. В клубі великі надії покладаються на молодих футболістів. Але все лише починається. Потрібно багато часу.

Хто у вас є кумиром, гравцем, на якого хотілось би бути подібним?
- Колись, як ще розпочинав кар’єру, мені дуже подобалась гра Бекхема. Це був мій кумир. Мене ще навіть у Львові колись називали “карпатівський Бекхем”. А зараз вже немає кумирів.

Якби Олег Веприк не став футболістом… Ким би ви були?
- Точно був би спортсменом, бо в дитинстві займався різними видами спорту. Складно так сказати ким би став. Життя би показало. По крайній мірі, без футболу я себе не бачу. З малого віку хотів грати в футбол.

Які ваші захоплення, як зараз часто кажуть “хобі”?
- Захоплень в мене багато. Я люблю біля хати поратися, травичку садити. Так як зараз живу у власному будинку люблю садити щось, підстригати, доглядати.

Дуже вам дякую за таку цікаву розмову та бажаємо успіхів на футбольному полі і за його межами.